ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2002 Справа N 9/289-2419
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. — головуючого,
СемчукаВ.В.,
Черкащенка М.М.
за участю представника:
позивача — Саввіної Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні ка саційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Факти
і коментарі” (далі — ТОВ “Редакція газети “Факти і коментарі“)
на рішення від 09.10.01
у справі № 9/289-2419
господарського суду Тернопільської області
за позовом ТОВ “Редакція газети “Факти і коментарі“
до Приватного підприємства “Захід-Прес” (далі — ПП “Захід-Прес“)
про стягнення 6130,31 грн.
В судовому засідання оголошена перерва до 05.02.02.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Редакція газети “Факти і коментарі” звернулось до
господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про
стягнення з ПП “Захід-Прес” 4961 грн. заборгованості та 1169,31
грн. пені.
Рішенням від 09.10.01 господарського суду Тернопільської області
договір № 411 від 19.09.00 “Про переказування боргу” визнано
недійсним з моменту його укладення, в позові відмовлено з тих
підстав, що:названий договір був укладений під час строку для
пред'явлення наказу суду до виконання, чим фактично сторони
змінили норму закону щодо порядку виконання рішення суду,
визначеного законом та змінили норму закону щодо обов'язковості
виконання рі-
шення, суду тими підприємствами, установами, спір між якими був
предметом судового розгляду; позовні вимоги як такі, що
ґрунтуються на договорі, котрий суперечить закону, задоволенню
не підлягають.
ТОВ “Редакція газети “Факти і коментарі” з рішенням
господарського суду Тернопільської області не згодне, просить
скасувати його, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те,
що: укладений між сторонами договір № 411 не суперечить чинному
законодавству; ст.ст. 115, 116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов'язують відповідача виконувати рішення суду у справі, але
не зобов'язують позивача пред'являти наказ суду для виконання;
посилання на Закон України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
в даному випадку є безпідставним.
Заслухавши пояснення представника позивача Саввіної Т.Ю.,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом, колегія суддів
встановила наступне.
Рішенням арбітражного суду від 10.08.00 у справі № 5/308-2300 за
позовом ТОВ “Редакція газети “Факти і коментарі” до ПП
“Кур'єрська агенція “Захід-Прес” про стягнення 5224,40 грн.
позов задоволене, з відповідача стягнуто заявлену суму і видано
судом наказ.
19.09.00 ПП “Кур'єрська агенція “Захід-Прес” (первісний
боржник), ПП “Захід-Прес” (новий боржник) та ТОВ “Редакція
газети “Факти і коментарі” (кредитор) уклали між собою угоду
№ 411 “Про переказування боргу”, згідно якої ПП “Захід-Прес”
взяло на себе зобов'язання сплатити кредитору борг ПП
“Кур'єрська агенція “Захід-Прес” у сумі 5224,40 грн. по
зобов'язанням, які витікають з договору № 4248 від 30.12.98,
укладеному між первісним боржником та кредитором підтвердженого
рішенням арбітражного суду від 10.08.00 у справі № 5/308-2300.
Погашення заборгованості, відповідно цієї угоди, здійснюється до
кінця 2000 р., згідно графіку (додаток № 1), який є невід'ємною
частиною угоди.
Відповідно до ст. 201 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, перевід боржником
свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора.
Угода про перевід боргу укладена за згодою кредитора та нового
боржника і не протирічить вимогам назва статті Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Ст. 201 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не передбачає випадку неможливості
укладення угоди про перевід боргу за таких обставин, тобто під
час дії строку пред'явлення наказу до виконання. Приймаючи
рішення, суд помилково дійшов висновку, що, укладаючи договір
№ 411, сторони діяли всупереч закону і що цей договір є
недійсним.
Цивільно-правові відносини між сторонами виникли на підставі
укладеного ними договору № 411 про перевід боргу, які
регулюються нормами Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений договором строк. Оскільки взяті на себе
зобов'язання по сплаті боргу відповідач не виконав, позивач
підставно звернувся до суду про стягнення суми боргу. При
вирішенні спору господарський суд не дав аналізу правильності
нарахування суми пені. Приймаючи до уваги викладене, судова
колегія вважає, що рішення господарського суду Тернопільської
області, прийняте не у відповідності з вимогами чинного
законодавства та матеріалами справи, в зв'язку з чим підлягає
скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд у названий
господарський суд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9—111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 09.10.01 господарського суду Тернопільської області
у справі № 9/289-2419 скасувати, передати справу на новий
розгляд до названого суду.