ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2002                                       Справа N 7/90

Вищий господарський суд України у складі суддів:

Головуючого                  В. Овечкіна

суддів:                      Й.Мілевського

                             Є.Чернова

за участю представників      

позивача                     Р.Волощука, В.Літкевича

відповідача                  

розглянув касаційну скаргу   ВАТ Державний експортно-імпортний

                             банк України м. Київ

на постанову                 Дніпропетровського апеляційного

                             господарського суду

у справі                     № 7/90

за позовом                   ВАТ “Державний експортно-імпортний

                             банк України “

до                           Сальківського цукрового заводу

Про   звернення стягнення на заставлене майно,

зустрічним позовом           цукрового заводу

до                           експортно-імпортного банку

Про   визнання недійсним договору застави та договору гарантії

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням   арбітражного   суду   Кіровоградської   області   від

29.05.2001р.  (суддя  В.Балік) у задоволенні  первісного  позову

відмовлено,   зустрічний  позов  задоволено  частково,   визнано

недійсним договір застави, оскільки на момент укладання договору

застави  зобов'язання  про  надання  гарантії  не  існувало,  що

протирічить  ст.  181  ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
        ,  ст.  1-3  Закону

України  “ро  заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
         та є підставою  для  визнання

договору застави недійсним.

Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського  суду

від 08.10.2001р. рішення суду по цій справі залишено без зміни з

тих же мотивів.

ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” просить постано

ву  та  рішення суду по цій справі скасувати, оскільки постанова

апеляційного  суду  прийнята не тими  суддями,  які  входили  до

складу  колегії,  що  розглянула справу,  згідно  ст.  3  Закону

України  “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
         застава може мати місце  щодо

вимог,  які  можуть виникнути у майбутньому, за  умови,  якщо  є

угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Вищий  господарський  суд  України вивчив  матеріали  справи  та

встановив наступне.

Фірмою   “Сюкден”,  Франція  та  Сальківським  цукровим  заводом

12.06.97  р. укладено зовнішньоекономічний контракт на придбання

сільськогосподарського обладнання.

Згідно  п.  4.5  вищезазначеного контракту  передбачено  надання

гарантії Укрексімбанку не пізніше 30.06.97 р.

01.10.97   р.   Сальківський   цукровий   завод   та   Державний

експортно-імпортний  банк  укладають договір  застави  предметом

якого є право вимоги поставки техніки та виготовленого цукру.

Право  вимоги  заставодержателя  випливає  з  договору  гарантії

платежу в сумі 50585 дол. США згідно контракту від 12.06.97 р. З

метою  забезпечення гарантії завод надає у заставу право  вимоги

техніки,  що  надходить за зовнішньоекономічним  контрактом,  що

зафіксовано у договорі про надання гарантії від 02.10.97р.

Відповідно  до ст. З Закону України “Про заставу”  ( 2654-12  ) (2654-12)
        

заставою  може бути забезпечена дійсна вимога, зокрема така,  що

випливає з договору купівлі-продажу.

Застава  може  мати  місце щодо вимог, які  можуть  виникнути  у

майбутньому,   за  умови,  якщо  є  угода  сторін   про   розмір

забезпечення заставою таких вимог.

Застава   має   похідний   характер   від   забезпеченого    нею

зобов'язання.

Зазначена норма певної черговості укладання договору застави  та

договору гарантії не містить. В той же час гарантія не може бути

надана  до  укладання  договору застави та зовнішньоекономічного

контракту  згідно  якого сільськогосподарська техніка  та  цукор

передаються  у  заставу у випадку невиконання  цукровим  заводом

зобов'язання по контракту.

Відповідно  до  ВМД  техніка надійшла відповідачу  на  територію

України  та  стала предметом застави. Відповідачем також  надано

право  вимоги цукру, як плата за переробку цукрових  буряків  по

договорах, укладених із замовниками відповідача після  укладання

договору  застави.  Позивачем  зобов'язання  виконані.   Договір

гарантії  та застави укладені на виконання зовнішньоекономічного

контракту.

При  таких  обставинах, судом неправомірно не застосована  ч.  2

ст.  3  З  ст. 3 Закону України “Про заставу” ( 2654-12  ) (2654-12)
          щодо

вимог,  які  можуть виникнути у майбутньому, за  умови,  якщо  є

угода сторін про розмір забезпечення таких вимог.

Зазначене  є  підставою  для  скасування  рішення  суду   згідно

ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Виходячи  з викладеного, керуючись ст.ст. 111-7, 111-9,  111-10,

111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

                     П О С Т А Н О В И Л И:

1.Касаційну скаргу задовольнити

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського  суду

по справі № 7/90 від 08.10.2001р. та рішення господарського суду

Кіровоградської  області  від  29.05.2001  року  по  цій  справі

скасувати. Позов задовольнити.

З.Договір  застави  №  271 від 01.10.97  р.  визнати  таким,  що

відповідає чинному законодавству.

4.Звернути стягнення на техніку отриману відповідачем за контрак

том № УКР 97-3 від 12.06.97 p., цукор білий у кількості 168 тонн

згідно  договору  застави № 271 від 01.10.97  р.  в  межах  суми

еквівалентній 53598,38 дол. США.

Витрати  по  сплаті  державного мита  покласти  на  Сальківський

цукровий завод.

Доручити  господарському  суду  Кіровоградської  області  видати

відповідні накази.