ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02. 2002 Справа N 7/79-22/126
Вищий господарський суд України у складі колегії
суддів:головуючої
Кочерової Н.О.
суддів:Рибака В.В. Уліцького A.M.
за участю представників сторін
від позивача Прокоф'єв Г.В., Тюренкова Ю.С.
від відповідача Гребенюк О.Ю. Левченко М.М.
розглянувши у відкритому Державного управління екології та
судовому засіданні природних ресурсів в
касаційну скаргу Дніпропетровській області
на постанову від 22.10.2001 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 02-5-5-22 (арбітражна Справа
N 7/79-22/126)
за позовом Державного управління екології та
природних ресурсів в
Дніпропетровській області
до ВАТ “Дніпропетровський металургійний
завод ім. Петровського“
Про стягнення 67696,02 грн. збитків
В С Т А Н О В И В:
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.10.2001 рішення арбітражного суду, яким позивачу
відмовлено в позові, залишено без зміни, а апеляційну скаргу без
задоволення з тих підстав, що анулювання відповідачу дозволу на
викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря в спірному
періоді здійснено позивачем безпідставно, а наявність причинения
збитків державі понадлімітним викидом забруднюючих речовин в
атмосферу позивачем не доведено.
В поданій касаційній скарзі скаржник просить відновити йому
процесуальний строк на касаційне оскарження ухвалених по справі
рішень та скасувати їх як таких, що суперечать нормативним актам
(Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих
речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затв.
пост. KM України від 29.05.95 № 364, наказу Мінекобезпеки
України від 29.12.95 № 154 “Про затвердження Порядку розгляду
документів і умов видачі дозволів на викид забруднюючих речовин
в атмосферне повітря стаціонарними джерелами“).
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без
задоволення касаційну скаргу.
Ухвалою від 18.12.2001 оголошена перерва в судовому засіданні до
05.02.2002р.
Судова колегія, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет їх правової оцінки судом та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні суду представників
сторін, дійшла висновку про наявність правових підстав для
скасування ухвалених по справі рішень з направленням справи на
новий розгляд, виходячи з наступного.
Стаття 44 Закону України “Про охорону навколишнього природного
середовища” від 26.06.91 № 1268-ХП встановлює для підприємств,
установ, організацій, а також громадян сплату зборів за
забруднення навколишнього природного середовища в процесі
підприємницької діяльності та визначає порядок встановлення їх
лімітів, нормативних зборів, як платежів за забруднення
атмосфери.
За перевищення ліміту передбачено стягнення додаткового збору за
рахунок прибутків господарюючого суб'єкта.
Постановою KM України від 29.05.95 № 364 затв. Положення про
порядок видачі дозволів на викид забруднюючих речовин в
атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем
таких дозволів 18.02.99 р. та 30.12.99 під одним й тим же
номером № 120016 (а.с. 47,218).
Позивачем заявлено позов про понаднормативні викиди забруднюючих
речовин в атмосферу за період з 24.12.99 по 29.12.99р. при
користувані димовою трубою висотою 30м.
У відповіді на претензію позивач частково визнав перевищення ним
ліміту викиду забруднюючих речовин в атмосферу в спірному
періоді та визнав причинені ним збитки в сумі 11223,90 грн.
(а.с. 9).
Проте фактичний період роботи конверторних газоочисток в
спірному періоді по джерелу № 351 судом не визначений.
Акт перевірки виконання відповідачем природоохоронного
законодавства України від 30.12.99 р., в якому зазначається про
понадлімітні викиди забруднюючих речовин в атмосферу при роботі
конверторів в спірному періоді підписаний представником
відповідача без будь-яких застережень (а.с. 16).
Відповідно з п. 5.5 Методики розрахунку розмірів відшкодування
збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних
викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затв. наказом
Міністерства охорони навколишнього природного середовища та
ядерної безпеки України від 18.05.95р. № 38, зареєстровано в
Міністерстві юстиції 29.05.95р. № 157/693, для визначення
наднормативних викидів використовуються результати безпосередніх
інструментальних вимірів з обов'язковим складанням акта.
Проте, наявність цього факту судом не перевірялось.
Зазначене свідчить про неповноту встановлення судом обставин
справи при ухваленні рішення та постанови суду по даній справі,
які мають важливе значення для неї.
Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до Закону
України від 21.06.2001 № 2539-111, ст.ст. 111-3, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від
26.09.2001 у справі № 7/79-22/106 та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
22.10.2001 у справі № 02-5/5-9-22 скасувати.
Справу направити до Дніпропетровського місцевого господарського
суду для розгляду по суті.