ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.02.2002 Справа N 3/109-847
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
Суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Тернополі
на рішення від 22.03.2001 року та постанову від 26.06.2001
року арбітражного суду Тернопільської області
у справі № 3/109-847
за позовом приватного малого підприємства “Риф”
до Державної податкової інспекції у м. Тернополі
про визнання недійсним рішення Державної податкової
інспекції у м. Тернополі від 05.02.2001 року №
108/23-122/1-14056046/3134
В С Т А Н О В И В:
Приватне мале підприємство “Риф” звернулося до арбітражного суду
Тернопільської області з позовом про визнання недійсним рішення
від 5.02.2001 року № 108/23-122/1-14056046/3134 Державної
податкової інспекції у м. Тернополі.
Рішенням арбітражного суду Тернопільської області від 22.03.2001
року (суддя І.М. Турецький), залишеним без змін постановою цього
суду від 25.06.2001 року, позов задоволено.
Приймаючи рішення та постанову у даній справі, суд виходив з
такого.
Державною податковою інспекцією у м. Тернополі було проведено
перевірку дотримання вимог податкового та валютного
законодавства ПМП “Риф” за період з 1.01.2000 року по 1.01.2001
року. В акті перевірки від 2.02.2001 року № 23-122/1 зазначено,
що позивач через підзвітну особу в жовтні і грудні 2000 року
здійснив протягом дня платежі понад встановлену граничну норму
(3 тис. грн.) шляхом внесення готівки в банк на розрахункові
рахунки продавців товариств з обмеженою відповідальністю
“Термолайн-УА” та “Згода”.
Такі дії посадових осіб підприємства були визнані податковим
органом як порушення Порядку ведення касових операцій у
національній валюті в Україні.
На підставі зазначеного акта Державна податкова інспекція у м.
Тернополі винесла рішення від 5.02.2001 року за № 108/23-122/1-
14056046/3134 про застосування до позивача фінансових санкцій у
вигляді стягнення двохкратного розміру суми виявлених
понадлімітних залишків готівки в касі – 3446 грн. за порушення
законодавства про оподаткування.
Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновку, що в дні, коли були
здійснені спірні платежі, позивач готівку в банку не отримував і
видача її з каси підприємства не проводилася, а особа, що
придбала товар для ПМП “Риф”, є його засновником, який на власні
кошти закупив товарно-матеріальні цінності у інших господарюючих
суб’єктів.
За таких обставин, суд вирішив, що придбання засновником за
власні кошти товарно-матеріальних цінностей для потреб
підприємства, чинним законодавством України не заборонено і
визнання податковим органом цих дій, як проведення касової
операції з готівкою, є неправомірним.
Оскільки в судовому засіданні відповідач не довів фактів
проведення ПМП “Риф” касових готівкових операцій, суд визнав
неправомірним і необґрунтованим висновок податкового органу про
перевищення позивачем встановленого ліміту залишку готівки в
касі підприємства та застосування до нього фінансових санкцій,
передбачених Указом Президента України від 12.06.1995 року “Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання
обігу готівки”.
Державна податкова інспекція у м. Тернополі вважає, що судові
акти у справі підлягають касаційному перегляду через неправильне
застосування судом норм матеріального права.
В касаційній скарзі наголошується, що оскільки позивач прийняв
від п. Райхмана Ю. Я. авансові звіти про використання готівки за
типовою формою згідно з вимогами Порядку ведення касових
операцій у національній валюті в Україні, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 2.02.1995
року № 21 (в редакції постанови Правління Національного банку
України від 13.10.1997 року № 334), здійснив балансовий облік
матеріальних цінностей та відніс суми сплаченого за придбання
товару податку на додану вартість до податкового кредиту, то
такі дії посадових осіб підприємства слід визнавати як
здійснення касових операції з готівкою.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте їх представники в судове засідання не з’явилися
і приватне мале підприємство “Риф” надане законом право на
подання відзиву на касаційну скаргу не використало.
Колегія суддів перевірила застосування арбітражним судом
Тернопільської області норм матеріального та процесуального
права при прийнятті рішення від 22.03.2001 року та постанови від
25.06.2001 року у справі № 3/109-847 і, з урахуванням фактичних
обставин та меж перегляду справи в касаційній інстанції,
знаходить за необхідне залишити оспорювані судові акти без змін,
а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Тернополі
без задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянином Рахмановим Ю.Я.
були закуплені товарно-матеріальні цінності у ТОВ “Термолайн-УА”
та ТОВ “Згода”, про що свідчать квитанції АППБ “Аваль” (м. Київ)
від 18.10.на суму 3 735 грн. та Промінвестбанку (м. Тернопіль)
від 19.12.2000 року на суму 4 052 грн. з подальшою передачею цих
цінностей на баланс ПМП “Риф”. Про витрачені кошти були складені
авансові звіти № 204 від 18.10.2000 року та № 251 від 19.12.2000
року.
Відповідно до пункту 1.6 Інструкції про організацію роботи з
готівкового обігу установами банків України, затвердженої
Постановою правління Національного банку України від 19.02.2001
року № 69 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
12.03.2001 року за № 216/5407 і пункту 1.2 Положення про ведення
касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої
Постановою правління Національного банку України від 19.02.2001
року № 72 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
15.03.2001 року за № 237/5428 касові операції – це операції
підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами, що
пов'язані з прийманням і видачею готівкових коштів при
проведенні розрахунків через касу підприємства з відображенням
цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових
операцій.
Згідно з пунктом 8 Порядку ведення касових операцій у
національній валюті в Україні, затвердженого постановою
Правління Національного банку України від 2.02.1995 року № 21 (в
редакції постанови Правління Національного банку України від
13.10.1997 року № 334, яка діяла в період, що перевірявся),
касові операції оформлюються документами, типові форми яких
затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.96
року № 51, і мають застосовуватися без змін на всіх
підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості і
форми власності.
Судами першої та наглядової інстанцій на підставі поданих
позивачем доказів - даних касової книги підприємства та аналізу
отримання ним готівки з банку і видачі її з каси з відповідним
оформленням видаткових документів, було встановлено, що 18.10.та
19.12.2000 року підприємство касових операцій не проводило.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що арбітражний суд
Тернопільської області, належним чином оцінив надані сторонами
докази, правомірно дійшов висновку, що придбання засновником
підприємства за власні кошти товарно-матеріальних цінностей для
підприємства не підпадає під визначення касові операції з
готівкою.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи касаційної скарги
стосовно щодо обліку ПМП “Риф” переданих товарно-матеріальних
цінностей, оскільки передача засновником власних матеріальних
цінностей підприємству для підтримки його виробничої діяльності
чинним законодавством України не заборонена.
Доводи касаційної скарги стосовно віднесення сплаченого за їх
придбання податку на додану вартість до податкового кредиту
також не можуть бути враховані судовою колегією, оскільки
питання щодо правомірності таких дій не є предметом даного
спору.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 22.03.2001 року та постанову від 25.06.2001 року
арбітражного суду Тернопільської області у справі № 3/109-847
залишити без змін, а заяву Державної податкової інспекції у м.
Тернополі - без задоволення.
Головуючий, суддя М. Кузьменко
Суддя І. Васищак
Суддя В. Палій