ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2002 Справа N 2-6/7003-2000
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. - головуючого, Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Кримської регіональної митниці
на постанову від 24.10.2001 р.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-6/7003-2000
за позовом Кооперативу “Байкал-90“
до Кримської регіональної митниці
про стягнення 7273,58 грн.
за участю представників: від позивача - не з'явилися
від відповідача - Трясун О.С.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
10.10.2001, залишеним без змін постановою заступника голови
арбітражного суду АР Крим від 23.04.2001, позов задоволено:
кооперативу “Байкал-90” повернуто з державного бюджету 7273,58
грн. податку на додану вартість. Рішення мотивоване тим, що
згідно п. 6 Указу Президента України № 727 від 30.07.98 “Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” позивач як
платник єдиного податку, не повинен сплачувати податок на додану
вартість.
Зазначене рішення було переглянуто за нововиявленими обставинами
і рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
02.07.2001 в позові відмовлено у зв'язку з тим, що відповідно до
ст. З Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок на додану вартість з операцій по ввезенню
товарів на митну територію України сплачується суб'єктами
підприємницької діяльності на загальних підставах.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.10.2001 (судді Шевченко Н.М., Сотула В.В., Голик B.C.)
рішення від 02.07.2001 скасовано.
В касаційній скарзі Кримська регіональна митниця просить рішення
від 10.10.2001 і постанову від 23.04.2001 арбітражного суду АР
Крим, а також постанову від 24.10.2001 Севастопольського
апеляційного господарського суду скасувати, в позові відмовити.
При цьому заявник посилається на те, що Закон України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Указ Президента
України № 727 від 03.07.98 р. “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
не передбачає звільнення від сплати
податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну
територію України.
У судовому засіданні представник відповідача уточнив свої вимоги
та просить скасувати постанову від 24.10.2001 Севастопольського
апеляційного господарського суду, а рішення арбітражного суду
Автономної Республіки Крим від 02.07.2001 р. залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу кооператив “Байкал” заперечує
проти її задоволення, посилаючись на те, що відповідно до
чинного законодавства він звільнений від сплати ПДВ. Крім того,
рішення від 02.07.2001 прийнято з порушенням ст. 112 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки були відсутні підстави перегляду рішення
за нововиявленими обставинами.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
повноту встановлення господарським судом обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Вищого
господарського суду прийшла до висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що кооператив “Байкал-90” є суб'єктом малого
підприємництва і згідно свідоцтва № 249 від 22.12.99 р. про
право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва, є
платником єдиного податку за ставкою 10%.
Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України від 03.04.97
№ 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
/надалі - Закон про ПДВ/ платником ПДВ є особа, яка ввозить
(пересилає) товари на митну територію України або отримує від
нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання
на митній території України, за винятком фізичних осіб, не
зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні
особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не
підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.
Виключень для суб'єктів малого підприємництва, які сплачують
єдиний податок, ст. 2 Закону про ПДВ не містить.
Пунктом 11.4. ст. 11 Закону про ПДВ передбачено, що зміни
порядку оподаткування податком на додану вартість можуть
здійснюватись лише внесенням змін до цього Закону.
Зміни до Закону про ПДВ у зв'язку з прийняттям Закону України
“Про державну підтримку малого підприємництва” ( 2063-14 ) (2063-14)
та
Указу Президента України № 727 від 03.07.98 р. “Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
внесені не були. Тому при вирішенні
питань, пов'язаних зі сплатою платниками податку ПДВ, необхідно
керуватися положеннями Закону про ПДВ, а отже ПДВ при імпорті
товару сплачується платником єдиного податку на загальних
підставах.
Указ Президента України № 727 від 03.07.98 р. “Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
/надалі-Указ/ передбачає
запровадження спрощеної системи оподаткування, виходячи з
виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), якою
згідно частини 5 ст. 1 Указу вважається сума, фактично отримана
суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок
або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів,
робіт, послуг).
Отже, положеннями Указу передбачено звільнення суб'єктів малого
підприємництва від сплати ПДВ виключно з операцій по реалізації
товару. Звільнення суб'єктів малого підприємництва від сплати
ПДВ з операцій по ввезенню на митну територію України товарів
Указ не передбачає.
За таких обставин при винесенні рішення та постанови судом було
неправильно застосовані ст.ст. 2,11 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та положення Указу Президента
України № 727 від 03.07.98 р. “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
, що є підставою згідно ст. 111-10ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
для їх скасування.
Разом з тим, суд касаційної інстанції погоджується з висновком
Севастопольського апеляційного господарського суду, викладеним в
постанові від 24.10.2001, що інформаційний лист Вищого
арбітражного суду України від 20.04.2001 № 01-8/840 “Про деякі
питання практики застосування чинного законодавства при
вирішенні спорів” не міг бути підставою згідно ст. 112 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
для перегляду рішення за нововиявленими
обставинами.
Тому рішення господарського суду Автономної республіки Крим від
02.07.2001 р. підлягає скасуванню як таке, що прийнято з
порушенням процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Кримської регіональної митниці задовольнити
частково.
Рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
10.10.2000, постанову арбітражного суду Автономної Республіки
Крим від 23.04.2001, рішення арбітражного суду Автономної
Республіки Крим від 02.07.2001 та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 24.10.2001 у справі
№ 2-6/7003-2000 скасувати.
2. В позові відмовити.
3. Стягнути з кооперативу “Байкал-90” (р/рахунок 26001326919001
в КРУ КБ “Приватбанк” м. Сімферополь, МФО 384436, код 19445302;
м. Сімферополь, вул. Гайдара,18, кв.49) на користь Кримської
регіональної митниці (м. Сімферополь, вул. Клари Цеткін, 31)
36,38 грн. державного мита за подання касаційної скарги.
Видати наказ.