ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.2.2002 Справа N 2-6/3652-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. -головуючого, Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Кримської регіональної митниці
на постанову від 20.09.2001 р.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-6/3652-2001
за позовом Підприємства “Інтерсіта“
до Кримської регіональної митниці
про визнання недійсним талону відмови у митному оформленні
за участю представників:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: Трясун О.С.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим (суддя
Щепанська О.А.) від 23-28.04.2001 р. позов задоволеної визнано
недійсними талони відмови у митному оформленні вантажів №№ 259,
260 від 22.03.2001 p.; Кримську регіональну митницю зобов'язано
здійснити митне оформлення вантажу, що надійшов на адресу
підприємства “Інтерсіта” у відповідності з вантажно-митними
деклараціями №№ 60000/1/001368 та 60000/1/001369 без сплати
митних зборів та податку на додану вартість.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26.09.2001 (судді Голик B.C., Сотула В.В., Шевченко Н.М.)
рішення арбітражного суду АР Крим від 23-28.04.2001 залишено без
змін.
Рішення та постанова мотивовані тим, що підприємство “Інтерсіта”
оплатило вартість вантажу згідно ВМД за рахунок коштів кредитної
лінії, наданої Європейським банком реконструкції та розвитку
(надалі ЄБРР) у рамках Гарантійної угоди, укладеної між Україною
та ЄБРР, друга лінія котрої ратифікована 10.02.00. Стандартними
положеннями і умовами до цієї угоди передбачено звільнення від
сплати податку на додану вартість та ввізного мита на товари,
придбані за кошти кредитної лінії ЄБРР, тому митниця
безпідставно відмовила в оформленні вантажу і оформила талони
відмови.
В касаційній скарзі Кримська регіональна митниця просить
постанову від 26.09.2001 Севастопольського апеляційного
господарського суду скасувати, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права. Як зазначає
заявник, Гарантійна угода між Україною та ЄБРР від 16.12.1994 р.
не ратифікована у встановленому законодавством України порядку,
не стала частиною національного законодавства України, тому її
положення щодо оподаткування не можуть застосовуватися при
митому оформленні вантажів. Крім того, Законом України “Про
усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів
вітчизняного походження” скасовані пільги в оподаткуванні та
зборах.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її
задоволення. Як зазначає ПП “Інтерсіта”, Кримська регіональна
митниця не надала суду доказів про те, що Гарантійна угода від
16.12.94 не ратифікована Верховною Радою України, в талонах
відмови про це не зазначено, а причина відмови інша — наказ
Мінфіну України і Державної митної служби України від 07.02.01.
Крім цього, відповідно до рішення Конституційного суду України
від 12.07.00 по справі № 34/2000 визнана неконституційною ч. 1
ст. 7 Закону України “Про міжнародні договори України”, якою
передбачався порядок ратифікації міжнародних договорів України
шляхом прийняття Верховною Радою України спеціального закону про
ратифікацію.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлення господарським судом обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки, колегія суддів Вищого господарського суду
прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково, виходячи з наступних підстав.
Господарським судом встановлено, що за контрактом від 06.03.00
р. № 284 на адресу підприємства “Інтресіта” від нерезидента
України надійшов вантаж на суму 14960 дол. США, який згідно
вантажно-митних декларацій №№ 60000/1/001368, 60000/1/001369
позивач пред'явив до митного оформлення.
Оплата вартості вантажу в розмірі 14960 дол. США була здійснена
позивачем за рахунок коштів кредитної лінії Європейського банку
реконструкції та розвитку.
Судами першої та касаційної інстанцій зроблені висновки, що
згідно Гарантійної угоди між Україною та Європейським банком
реконструкції та розвитку і Стандартними положення та умови до
цієї Угоди основна сума кредиту, наданого за рахунок коштів
кредитної лінії ЄБРР, звільняється від сплати будь-яких
податків, у зв'язку з чим Кримська регіональна митниця
неправомірно відмовила позивачу у митному оформленні вантажу.
Разом з тим, відповідно до ст. 9 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
частиною національного законодавства стають чинні
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
Господарським судом встановлено, що Законом України від 10.02.00
№ 1439-111 (1439-14) була ратифікована Гарантійна угода (друга
кредитна лінія) від 08.05.98, яка стала частиною національного
законодавства України.
В той же час матеріали справи свідчать про те, що між Україною
та ЄБРР була укладена і Гарантійна угода від 16.12.94, докази
про ратифікацію якої Верховною Радою України в справі відсутні.
Враховуючи, що відповідно до частини другої ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у цій справі підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд господарському суду першої
інстанції для з'ясування обставин, з якої саме кредитної лінії
ЄБРР видавався кредит підприємству “Інтерсіта” та чи стала
частиною національного законодавства Гарантійна угода між
Україною та ЄБРР від 16.12.94.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Кримської регіональної митниці задовольнити
частково.
Рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від
23-28.04.01 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 26.09.01 у справі № 2-6/3652-2001
скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду
АР Крим.