ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5.02.2002 Справа N 17/337
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого ЩоткиС.О.
СемчукаВ.В. Подоляк О.А.
за участю представників сторін
Відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів” -
Малявін А.Б. Відкрите
акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат
ім. Ілліча“- Красніков С.Є
розглянувши в судо-вомузасіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод
феросплавів“
на постанову у справі від 6.11.2001 № 17/337
Донецького апеляційного господарського суду
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча“
ДО Донецької залізниці та Відкритого акціонерного товариства
“Запорізький завод феросплавів“
Про стягнення 10598,40 грн.
В С Т А Н О В И В
Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський металургійний
комбінат ім. Ілліча” (далі за текстом ВАТ “Маріупольський
металургійний комбінат ім. Ілліча“) звернувся в арбітражний суд
Донецької області з позовом до Донецької залізниці та відкритого
акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (далі за
текстом ВАТ “Запорізький завод феросплавів“) про стягнення
вартості феромарганцю в сумі 10598,40грн. в
зв'язку з нестачею його при перевезенні по залізничній накладній
№ 49477619
Рішенням від 5.12.2000 (суддя Шевкова Т.А.) позов задоволено за
рахунок ВАТ “Запорізький завод феросплавів”.
Приймаючи рішення суд виходів з того, що вантаж прибув до
позивача у непошкодженому вагоні, на шляху призначення доступу
до вантажу не було, обставини недостачі підтверджені комерційним
актом.
Донецький апеляційний господарський суд (Українська Р.М.,
Старо-войтова Г.Я., Гурєєва Ю.М.) розглянув в судовому засіданні
апеляційну скаргу ВАТ “Запорізький завод феросплавів” на рішення
арбітражного суду Донецької області від 5.12.2000 і постановою
від 6.11.2001р залишив рішення суду без зміни, а апеляційну
скаргу без задоволення.
ВАТ “Запорізький завод феросплавів” не погодилось рішенням
арбітражного суду Донецької області від 5.12.2000 та постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 6.11.2001р і
звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права, просить зазначені рішення та постанову
скасувати, прийняти нову постанову, відмовивши в позові до ВАТ
“Запорізький завод феросплавів”.
Заслухавши доповідь судді Вищого господарського суду України,
пояснення представників ВАТ “Запорізький завод феросплавів” та
перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки при
винесенні постанови від 6.11.2001р колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються
законом “Про транспорт”, кодексами (статутами) окремих видів
транспорту, іншими актами законодавства України. Законодавство
про залізничний транспорт згідно ст. З Закону “Про залізничний
транспорт” ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
складається із закону “Про транспорт”,
цього закону, Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, який
затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів
законодавства України.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і
відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій,
установ, які користуються залізничним транспортом.
ВАТ “Запорізький завод феросплавів” по залізничній накладній
№ 49477619 у напіввагону № 65331209 відвантажив на адресу ВАТ
“Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” феромарганець
вагою 69300кг. Вантаж завантажено у напіввагону № 65331209
відправником -ВАТ “Запорізький завод феросплавів”. Маса вантажу
визначено відправником. Про спосіб визначення маси вантажу
відправник зазначив в накладній.
Вантаж на станцію призначення надійшов у непошкодженому вагоні
без ознак втрати під час перевезення.
На станції призначення складено комерційний акт АЕ№ 002639/373
від 16.10.99 про нестачу 6300 кг. феромарганцю. Відповідно до
ч. 1 ст. 362 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перевізник відповідає за
втрату, нестачу і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу,
якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталося не з
його вини.
Вирішуючи питання щодо доказів, суд врахував інститут допустимос
ті засобів доказування (ст. 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
) згідно з яким обставини справи, що
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування. Чинним законодавством, що регулює відносини за
договором перевезення вантажу встановлений перелік
документів-доказів, які є підставою для покладення на
перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження
або нестачу вантажу.
При застосуванні ст. 111 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
суд виходив з того, що в передбачених в цій статті випадках
залізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу
при перевезенні, коли на станцію призначення вантаж надійшов у
непошкодженому вагоні без ознак втрати вантажу під час
перевезення.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 6.11.2001р. відповідає нормам
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. ПІ5, НІ7, НІ9-!!!11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
6.11.2001р № 17/337-01-10/90 у справі № 17/337 залишити без
змін, а касаційну скаргу без задоволення.