Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого         Перепічая В.С.

суддів              Вовка І.В.

                    Гончарука П. А.,

за участю представників позивача: не з’явились, відповідача: не з’явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Арта” на рішення господарського суду м. Севастополя від 10.12.2001 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2002 року у справі № 20-7/1477 за позовом Державного комунального підприємства “Севтеплоенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Арта” про стягнення 1 791, 22 грн.,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2001 року позивач звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 1 791, 22 грн., за спожиту теплову енергію і пеню за невиконання грошових зобов’язань за укладеним договором.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 10.12.2001 року позов задоволено. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг 1 547, 56 грн. і пеню 243, 66 грн. та держмито.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2002 року рішення господарського суду м. Севастополя від 10.12.2001 року змінено і стягнуто з відповідача основний борг 1 547, 56 грн. та пеню у сумі 186, 38 грн. і держмито, а в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить прийняті у справі рішення суду першої та апеляційної інстанції скасувати як постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права і в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга не може бути задоволена.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Приймаючи рішення суд першої інстанції вважав, що відповідач повинен сплатити борг за поставлену теплову енергію і пеню за прострочку виконання грошового зобов’язання на підставі укладеного договору № 1429 від 22.06.1999 року на відпуск теплової енергії. Суд другої інстанції погодившись з рішенням суду в частині основного боргу, позовні вимоги щодо стягнення пені задовольнив частково, виходячи з того, що позивач пропустив скорочений шестимісячний строк позовної давності.

Про те з такими висновками суду погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до п. 1.2 чинних на момент укладання зазначеного договору, Правил користування тепловою енергією затверджених Наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР від 06.12.1981 року користування тепловою енергією допускається тільки на підставі договору, укладеного між енергопостачальною організацією і споживачем (абонентом), обладнання якого безпосередньо приєднане до мереж енергопостачальної організації.

До договору додається акт розмежування балансової належності тепломережі і експлуатаційної відповідальності сторін.

Як видно із матеріалів справи між сторонами був укладений договір № 1429 від 22.06.1999 року строком дії до 31.12.2001 року на постачання теплової енергії відповідачу в приміщення, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 48.

До матеріалів справи судом першої інстанції був залучений договір оренди № 42-00 від 22.12.1999 року між Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації і відповідачем щодо оренди вищезазначеного приміщення площею 68,1 кв. м.

Суд вирішуючи спір, у порушення процесуального права ст. ст. 32- 34, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не з’ясував питання кому належить обладнання, яке безпосередньо приєднане до мереж енергопостачальної організації, щодо приміщення в яке постачалась теплова енергія та чи складався акт розмежування балансової належності тепломереж і експлуатаційної відповідальності сторін. Також суду слід з’ясувати обставини щодо права відповідача на приміщення до якого постачалась теплова енергія у спірний період та дослідити більш ретельно яке його правове становище в ньому, так і правову природу укладеного договору.

Окрім цього, суду слід з’ясувати період в якій виникла заборгованість і чим вона обґрунтовується та перевірити доводи відповідача щодо неналежного постачання позивачем теплової енергії.

За таких обставин, судом не було з’ясовано і досліджено належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну оцінку і застосування норм матеріального та процесуального права, тому прийняті по даній справі рішення визнати законними і обґрунтованими не можна.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111- 9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Арта” задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2002 року і рішення господарського суду м. Севастополя від 10.12.2001 року скасувати, а справу № 20-7/1477 передати господарському суду м. Севастополя на новий розгляд в іншому складі суду.