ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2002 Справа N 17-7-12/5785
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В.
Мілевського Й.Р.
за участю представників:
позивача А.Дудки
відповідача Т.Полянської
розглянув
касаційну скаргу ВАТ “Кіровоградобленерго“
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду
у справі № 17-7-12/5785
за позовом ВАТ “Кіровоградобленерго“
до Одеської залізниці
Про стягнення 1510900 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2000
(суддя В.Юдова) у позові відмовлено, оскільки неправомірно
застосована ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Постановою арбітражного суду Одеської області від 19.04.2001
рішення суду по цій справі залишено без зміни з тих же підстав
та додатково зазначено, що в рахунок погашення заборгованості
відповідачем у квітні-травні видані прості векселі, але не
враховано, що протоколом спільної наради двох міністерств від
01.03.2000 рекомендовано не застосовувати штрафні санкції до
енергопостачальних компаній. Постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 09.10.2001 постанова та рішення суду по
цій справі залишені без зміни, оскільки місцеві
енергопостачальні організації визначають граничні величини
споживання електроенергії споживачам, які не розраховуються за
використану електроенергію, або не дотримуються графіків
погашення заборгованості.
ВАТ “Кіровоградобленерго” просить постанову Одеського
апеляційного господарського суду по цій справі та інші судові
рішення по цій справі скасувати, стягнути з відповідача
заборгованість в сумі 1510900 грн., що складає вартість фактично
спожитої і договірної величини, виходячи з того, що суд
помилково не керувався ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, не п.п. 5,6,7 постанови KM
України від 24.03.99 № 441 “Про невідкладні заходи...”, не
врахував правила користування електричною енергією та прийняв до
уваги протокол спільної наради міністерств, які не є
нормативно-правовим актом; судом встановлено факт наявності
боргу відповідача за спожиту електроенергію станом на 01.01.2001
в сумі 9595663,40 грн.; акти звірки розрахунків від 03.10.2000;
17.11.2000 надані у судові засідання; відповідач частково
розрахувався за 30893575 квт.г, борг, який залишився, складає
1510900 грн.
Вищий господарський суд України вивчив матеріали справи, доводи
сторін та зазначає наступне.
Між позивачем та відповідачем укладено договори №№ 9,104 на
користування електричною енергією та встановлена
відповідальність за відмову від оплати, несвоєчасну оплату,
перевищення договірних величин спожитої електроенергії. На
підставі зазначених договорів сторонами складені акти, які
засвідчують відпуск залізниці електроенергії.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно
застосованими згідно ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо
судом застосовані норми, які не треба було застосовувати,
зокрема, суд послався на матеріали, які погоджені протоколом
спільної наради міністрів від 01.03.2000. Згадані міністерства
не є стороною по договору. Згідно ст. 1 Закону України “Про
підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
підприємство є самостійним
господарюючим суб'єктом, який діє на підставі законодавства про
підприємства, а також спеціального законодавства, до якого
протоколи спільних нарад не відносяться. Отже, рекомендація
міністерств щодо незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну
оплату спожитої електроенергії, зниження договірних величин
електроенергії не носить імперативний характер та не є
обов'язковою для сторін.
Згідно п. 7 постанови KM України від 24.03.99 № 441 місцеві
енергопостачальні організації визначають граничні величини
споживання електроенергії всім споживачам, крім населення в
межах розрахункового балансу, зокрема споживачам, які не
проводять у повному обсязі поточні розрахунки за використану
електричну енергію або не дотримуються узгоджених графіків
погашення заборгованості, на нульовому рівні. Споживачі (крім
населення) у випадку споживання електричної енергії понад
договірну величину за розрахунковий період сплачують
електропостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично
спожитої і договірної величини (ст. 25 Закону України “Про
електроенергетику“). ВАТ “Кіровоградобленерго” неодноразово у
березні 2000р. повідомляло відповідача про нарахування
підвищеної плати за електроенергію, спожиту понад граничні
величини. Заборгованість відповідачем частково погашена, що
підтверджує порушення відповідачем чинного законодавства. Пункт
6.5 Правил користування електроенергією, які зареєстровані у
Міністерстві юстиції України 02.08.96 передбачає, що договірні
величини встановлюються і доводяться до відома споживача
окремими письмовими повідомленнями, які є невід'ємною частиною
договору. Зазначені вимоги позивачем дотримані. Борг Одеської
залізниці за спожиту електроенергію станом на 01.10.2001 складав
9595663 грн., що не підлягає доказуванню в силу ст. 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зазначене, зокрема, підтверджується
рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2000 по
справі № 17-7-10/3177.
Одеська залізниця частково розрахувалась за 30893575 квт.г, а
тому відповідачу обгрунтовано була нарахована підвищена плата
чотирикратної вартості різниці між фактично спожитою і
договірною величиною електроенергії, яка складає 1510990 грн.
Порядок розрахунків відповідачем не спростовано.
Отже, незастосування п. 8.5 Правил користування електричною
енергією, ст.ст. 26,27 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, неврахування постанови KM України від 24.03.99 є
безумовною підставою для задоволення касаційної скарги.
Стягнення плати за спожиту електроенергію засвідчує
обов'язковість дотримання споживачем норм матеріального права та
умов укладених договорів.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И Л И:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
09.10.2001 по справі № 17-7-12/5785, постанову від 19.04.2001 та
рішення суду від 22.12.2000 скасувати.
3. Стягнути з Одеської залізниці на користь ВАТ
“Кіровоградобленерго” 1510900 грн. вартості спожитої
електроенергії та витрати по сплаті державного мита в розмірі
3400 грн., в т.ч. за перегляд у касаційній інстанції.
Видати наказ.