Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого Першикова Є.В.

суддів: Савенко Г.В.,

Ходаківської І.П.

розглянула у відкритому засіданні

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства

“Північний гірничо-збагачувальний комбінат“

на постанову арбітражного суду Дніпропетровської області

від 16.01.2001

у справі № А 13/109

до ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний

комбінат” Державної податкової інспекції у

Тернівському районі м. Кривий Ріг

Про визнання рішення недійсним.

В засіданні взяли участь представники позивача: Кузнецов Р.В. (за дов. від 25.09.2001 № 16-77/5922); відповідача: Трохименко Л.Б. (за дов. від 09.01.2002 № 22/8/10).

За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні 31.01.2002 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Ухвалою колегії суддів Вищого господарського суду України від 17.012002 розгляд справи було відкладено на 31.01.2002 у зв'язку з неявкою в судове засідання 17.01.2002 представника відповідача та необхідністю надати сторонам у справі час для уточнення своїх вимог відповідно до меж перегляду справи в касаційному порядку.

Скарга розглядається в порядку п. 7 “Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.06.2001 “Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України”.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 26.10-03.11.2000 (суддя Євстигнєєв О.С.) Комбінату у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 16.01.2001 голови арбітражного суду Плевако В.І. вказане рішення залишено без змін.

З прийнятими рішеннями і постановою не погоджується Комбінат, який подав на них касаційну скаргу, вважаючи, що суд першої і наглядової інстанцій невірно застосував ст.ст. 2, 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) , оскільки Комбінат не отримував послуги від нерезидента -товариства з обмеженою відповідальністю “Турстрой” (надалі - Товариство) -а мав справу з операціями з продукцією українського походження без вивозу її за межі України через належним чином зареєстроване в Україні представництво Товариства.

ДПІ у Тернівському районі у відзиві на касаційну скаргу Комбінату зазначає, що суд, на її думку, встановивши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, підставно відмовив Комбінату в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним рішення ДПІ у Тернівському районі, правильно застосувавши законодавство України щодо обкладення податком на додану вартість (надалі - ПДВ) відповідних господарських операцій Комбінату.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та подані до неї уточнення, відзив відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила, що ДПІ у Тернівському районі на підставі акта перевірки Комбінату прийняло рішення від 11.08.2000 № 000506/23/00191023/5728/10 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування, згідно з яким Комбінату донараховано ПДВ в сумі 2390466,26 грн. та накладено штраф в сумі 2264552,55 грн., ' загалом застосовано фінансові санкції на суму 4655018,81 грн.

Арбітражний суд, розглядаючи справу, встановив, що Комбінат уклав з Товариством контракт від 25.02.97 № 55, за яким останнє взяло на себе зобов'язання здійснити вибухові роботи. Товариство у свою чергу уклало контракт № 56 з державним підприємством “Кривбасвибухпром”, предметом якого також були такі самі вибухові роботи.

Відповідно до наданих у судове засідання документів суд також встановив, що акти виконаних робіт підписані Товариством (Росія), контракти укладалися з Товариством, податкові накладні видавалися також Товариством.

Судом також встановлено, що Товариство є нерезидентом, хоча і має на території України зареєстроване відповідно до законодавства представництво.

Згідно з п. 2.2 ст. 2 Закону України “Про ПДВ” (168/97-ВР) платником зазначеного податку є, зокрема, особа, яка отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України. А відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. З зазначеного Закону об'єктом оподаткування в даному випадку є операції платника податку з отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами, для їх використання або споживання на митній території України.

Враховуючи вказані встановлені судом обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд, вирішуючи спір по суті, підставно керувався п. 2.1 та пп. 3.1.2 Закону України “Про ПДВ” (168/97-ВР) .

При цьому колегія суддів не приймає до уваги висловлені в судовому засіданні посилання представника позивача на те, що фактично вибухові роботи для Комбінату були здійснені державним підприємством “Кривбасвибухпром”, оскільки це потребує встановлення обставин справи та оцінки відповідних доказів, що згідно зі ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) виходить за межі касаційного провадження.

Керуючись п. 7 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України від 21.06.2001 № 2539-ІП “Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України”, ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111І9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Постанову арбітражного суду Дніпроперовської області від 16.01.2001 у справі № А 13/109 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” - без задоволення.