ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2002 Справа N 21/539
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого, судді Кузьменка М.В.
судді Васищака І.М.
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Печерському районі м. Києва
на рішення від 17.05.2001 року господарського
суду м. Києва та постанову від 01.11.2001 р.
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 21/539
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Тредігрейн Україна Лтд“
до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
Про зобов'язання надати висновок про відшкодування податку
на додану вартість у сумі 733292 грн.
за участю представників:
відповідача: Сердюк Б.В. (дов. 01.08.2001 № 9611/9/10-010)
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням арбітражного суду міста Києва від 17.05.2001 року
(суддя Шевченко Е.О.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 01.11.2001 року, позов ТОВ
“Тредігрейн Україна Лтд” про зобов'язання Державної податкової
інспекції у Печерському районі міста Києва подати до органів
Державного казначейства висновок про відшкодування податку на
додану вартість у сумі 7333292 грн. задоволене.
Не погоджуючись із зазначеними судовими актами Державна
податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулося
до Вищого господарського суду з касаційною скаргою та просить їх
скасувати.
На думку скаржника, суд першої та апеляційної інстанцій,
ухвалюючи рішення та постанову у справі, допустив порушення норм
матеріального права, а саме вимог постанови Кабінету Міністрів
України від 07.12.99р. № 2215 “Про деякі питання відшкодування
сум податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з
бюджетом”, яка, на його погляд, не суперечить Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Вказаною
постановою визначено порядок відшкодування сум податку на додану
вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок
платника податку, який позивачем дотримано не було.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального права при
ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу
такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що
протягом.08.2000 року ТОВ “Тредігрейн Україна Лтд” придбало на
території України товари (послуги), вартість яких включається до
складу валових витрат, основні фонди та нематеріальні активи, що
підлягають амортизації, з урахуванням ПДВ, підтвердженого
податковими накладними та включеного до податкового кредиту.
Позивачем у встановлені строки було подано відповідачу податкову
декларацію з ПДВ за серпень 2000 p., згідно даних якої підлягало
відшкодуванню 733292 грн. на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідно до пп. 7.7.1, 7.7.2,.7.7.3 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі коли за
результатами звітного періоду сума податку, що підлягає сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначена як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Крім того, ч. 2 п. 4 Указу Президента України від 07.08.98р.
№ 857/98 “Про деякі зміни в оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
передбачено, що якщо сума від'ємного значення податку не
погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом
трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених
законодавством, протягом місяця, що настає після подання
декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного
значення податку.
Підставою для отримання такого відшкодування, за змістом
п. 7.7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, є дані тільки податкової декларації за
звітний період. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування
відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок
платника податку в установі банку, що його обслуговує, або
шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної
оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.
Відповідно пунктам 4 і 5 Порядку відшкодування податку на додану
вартість, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації та Головного управління Державного казначейства
України від 02.07.97р. № 209/72, бюджетне відшкодування податку
на додану вартість платнику податку здійснюється територіальними
органами державного казначейства за висновками державних
податкових адміністрацій за місцем реєстрації платника не
пізніше 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування
податку на додану вартість.
Не отримавши такого висновку, позивач направив відповідачу
претензію від 15.03.2001р. з вимогою провести відшкодування суми
ПДВ за серпень 2000р. у розмірі 733292 грн., яка Державною
податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва
задоволена не була.
Отже, відповідач у встановлений строк відповідний висновок до
територіального органу Державного казначейства не надав.
За таких обставин суд першої та апеляційної інстанцій вірно
дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених
позивачем вимог та зобов'язав Державну податкову інспекцію у
Печерському районі міста Києва в 5-денний термін надати до
територіального органу Державного казначейства висновки про суми
бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок ТОВ
“Тредігрейн Україна Лтд” ПДВ на загальну суму 733292 грн.
Посилання відповідача на те, що згідно положень Порядку
проведення відшкодування сум податку на додану вартість у
частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника
податку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 07.12.99 № 2215, відшкодування сум податку на додану
вартість проводиться:
- у рахунок погашення заборгованості кредитора платника податку
з платежів до державного бюджету;
- у рахунок погашення платнику податку наданих йому або його
кредитору кредитів, залучених під гарантії держави, та бюджетних
позичок, не сплачених на дату проведення відшкодування;
- за рахунок майна іншого платника податків, що перебуває у
податковій заставі, не може бути прийнято до уваги, оскільки за
змістом пункту 4 вказаного Порядку відшкодування ПДВ потребує
письмової згоди платника податку, а в даному випадку позивач
такої згоди не виявив.
Крім того, відповідно до вимог ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд не застосовує акти державних та інших органів,
якщо ці акти не відповідають законодавству України. Положення
Порядку проведення відшкодування сум податку на додану вартість,
у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника
податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
7.12.1999 р. № 2215, на яке посилається відповідач, суперечить
положенням Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Враховуючи вимоги ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, в
якій зазначена, що виключно законами України встановлюються
система оподаткування, податки і збори, а також вимоги ч. 3
ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
,
якою встановлено, що ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не
можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України,
крім законів про оподаткування, господарські суди, не можуть
керуватися зазначеним вище Порядком, оскільки він протирічить
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин, рішення арбітражного суду міста Києва від
17.05.2001р. та постанова Київського апеляційного господарського
суду від 01.11.2001 р. у справі № 21/539 ухвалені у
відповідності з нормами матеріального права і підстав для їх
скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 111-8- 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Рішення арбітражного суду міста Києва від 17.05.2001р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.11.2001 р. залишити без змін, а касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Печерському районі міста Києва без
задоволення.