ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2002 Справа N 17-4-11/01-3549
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
головуючого суддів Овечкіна В.Е.
Чернова Є.В. Мілевського Й.Р.
за участю представників:
позивача Ільїна А.І.
відповідачів не з'явились
розглянувши в засіданні
касаційну скаргу Одеської міської ради від
на постанову 16.10.2001 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 17-4-11/01-3549
за позовом Одеської міськради
до ВАТ “Спецтехоснастка“
та РВ ФДМУ по Одеській області
про визнання частково недійсною приватизації державного
підприємства “Одеський проектно-конструкторський технологічний
інститут“ (надалі- Одеський ПКТІ)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 27.06.2001 арбітражного суду Одеської області
(суддя Поліщук Л.В.) відновлено строк позовної давності,
пропущений з поважних причин, позов задоволено частково - на
підставі Постанови Ради Міністрів УРСР від 22.01.66 № 96,
ст.ст. 4, 35 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 60
Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
виключено зі статутного фонду ВАТ
“Спецтехоснастка” адміністративний будинок по вул.
В. Арнаутській, 2-а в м. Одеса та в цій частині визнано
недійсним пункт 2 наказу РВ ФДМ України по Одеській області
№ 1322 від 23.09.96 “Про приватизацію державного підприємства
“Одеський ПКТІ” з посиланням на те, що спірний будинок є
об'єктом права комунальної власності м. Одеси.
Постановою від 16.10.2001 Одеського апеляційного господарського
суду (судді: Бандура Л.І., Туренко В.Б., Величко Т.А.) рішення
скасовано, в позові відмовлено з огляду на те, що у
відповідності з переліком державного майна України, що
передається до власності адміністративно-територіальних одиниць
(комунальної власності), затвердженим Постановою КМ України
№ 311 від 05.11.91 “Про розмежування державного майна України
між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю
адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)
проектно-конструкторські інститути, у т.ч. і Одеський
проектно-конструкторський інститут, не передавались до
комунальної власності, а рішення Одеського міськвиконкому від
03.02.66 № 92 про прийняття будівлі по вул. Арнаутська,2а на
баланс місцевих Рад не є доказом належності спірної будівлі до
комунальної власності.
Одеська міська рада у поданій касаційній скарзі просить
постанову скасувати, рішення від 27.06.2001 залишити без змін,
оскільки вважає, що Постанова Ради Міністрів УРСР № 96 від
22.01.66, яка не втратила законної сили, є обов'язковою для
виконання, а тому закріплена нею безоплатна передача спірної
будівлі з користування однієї організації (ліквідаційного
Чорноморського раднаргоспу) на баланс Одеського міськвиконкому є
доказом належності цієї будівлі до об'єктів комунальної
власності м. Одеси, а Постанова КМ України № 311 від 05.11.91 не
стосується спірних правовідносин.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а
первісне рішення — залишенню без змін з наступних підстав.
На спірні правовідносини, які склалися навколо обставин
розмежування об'єктів права державної та комунальної власності і
визначення легітимного власника будівлі по вул. В.Арнаутській,
2а в м. Одесі та які передували процедурі приватизації Одеського
проектно-конструкторського технологічного інституту як цілісного
майнового комплексу, поширюється дія Постанови Ради Міністрів
УРСР від 22.01.66 № 96 “Про використання службових приміщень
ліквідованих Львівського, Подільського, Харківського і
Чорноморського раднаргоспів”, ст.ст. 4, 33, 35 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
та п. 2 ст. 60 Закону України “Про
місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, чим
спростовуються висновки суду апеляційної інстанції, які
грунтуються на положеннях Постанови КМ України від 05.11.91
№ 311 “Про розмежування державного майна України між
загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю
адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)”
та законодавства України про приватизацію.
Адже, Постановою Ради Міністрів УРСР від 22.01.66 № 96 (з
відповідними додатками) з врахуванням вимог ст.ст. 86, 90
чинного на той час Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в
редакції від 18.07.63) спірну будівлю по вул. Чкало-ва, 2а
(нинішня В.Арнаутська) в м. Одесі передано на баланс Одеського
міськвиконкому з правом подальшого надання в орендне
користування Одеському проектно-конструкторському технологічному
інституту. Вчинення на той час такої передачі Радою Міністрів
УРСР - вищим органом виконавчої влади
УРСР шляхом прийняття відповідної постанови відповідає вимогам
ст.ст. 86, 90 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно яких держава
здійснює управління державним майном через уповноважені державні
органи. Такі дії узгоджуються також з положеннями ст.ст. 33, 35
Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, згідно яких
управління державним майном від імені народу здійснює відповідно
Верховна Рада України і місцеві Ради, а також уповноважені ними
державні органи. При цьому у комунальній власності перебуває
майно, передане у власність міста іншими суб'єктами права
власності, зокрема, уповноваженими державними органами.
Постанова Ради Міністрів УРСР від 22.01.66 № 96 набрала законної
сили з моменту прийняття, не була скасована, змінена, визнана
недійсною у встановленому порядку, тобто, не втратила чинності
на момент приватизації Одеського проектно-конструкторського
технологічного інституту, а тому згідно вимог ст. 4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає обов'язковому виконанню всіма державними органами,
підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм
власності, а також посадовими особами.
Тим більше, що на виконання зазначеної Постанови Одеським міськ
виконкомом прийнято рішення від 03.02.66 № 92 про прийняття
п'ятиповерхового будинку по вул. Чкалова,2а (нинішня
В.Арнаутська, 2а) площею 4006 кв.м. на баланс місцевих Рад та
подальшу передачу 65 кімнат цього будинку площею 1889 кв.м. лише
в орендне користування Одеському ПКТІ.
Отже, правовий статус спірної будівлі як такої, що знаходиться
на балансі Одеського міськвиконкому був визначений задовго до
прийняття Постанови КМ України від 05.11.91 № 311, а тому
помилковим вважається її застосування судом апеляційної
інстанції до спірних правовідносин.
До того ж спір виник стосовно правомірності приватизації
інвентарного об'єкту - окремої будівлі, а не питань розмежування
майна державних підприємств, установ чи організацій як цілісних
майнових комплексів між загальнодержавною та комунальною
власністю, врегульованих Постановою КМ України від 05.11.91
№ 311. Факт приналежності інституту до державної власності не
заперечується скаржником, проте ці обставини не мають відношення
до даного предмету спору, оскільки приватизація в сукупності з
майном Одеського ПКТІ як цілісним майновим комплексом також
спірної будівлі, орендованої інститутом, не допускається чинним
законодавством без згоди орендодавця - Одеського міськвиконкому
як добросовісного набувача переданого в оренду будинку. Тим
більше, що юридичний факт правомірного володіння та користування
Одеським міськвиконкомом будівлею по вул.Чкалова,2а згідно вимог
Постанови Ради Міністрів УРСР від 22.01.66 № 95 встановлено
ухвалою від 03-06.05.66 Державного міжобласного арбітражу при
Одеському облвиконкомі у справі № 0/4 (а.с.51) і передбачено, що
додаткового рішення арбітражу з цього питання непотрібно.
Ці фактичні обставини враховано судом першої інстанції при
прийнятті рішення від 27.06.2001.
Згідно з п. 2 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування
в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
підставами для прийняття майна до
комунальної власності є рішення про передачу майна
територіальним громадам безкоштовно державою або іншими
суб'єктами права власності, в зв'язку з чим оформлену Постановою
РМ УРСР від 22.01.66 № 96 передачу будівлі по вул.
В.Арнаутській, 2а в м. Одесі на баланс Одеського міськвиконкому
слід вважати проявом повноважень держави як власника в особі
уповноваженого державного органу розпорядитися відповідним
державним майном шляхом його надання у власність територіальної
громади м. Одеси.
Водночас касаційна інстанція вказує на правомірність висновків
суду першої інстанції про наявність підстав для відновлення
строку позовної давності у даному спорі, що обумовлено
відсутністю підстав внесення орендованої будівлі до статутного
фонду Одеського ПКТІ та невключенням представника Одеської
міської ради до складу комісії по приватизації Одеського ПКТІ та
пов'язаною з цим необізнаністю позивача з відчуженням спірної бу
дівлі в процесі приватизації до видачі ВАТ “Спецтехоснастка”
реєстраційного свідоцтва від 19.10.99 на цю будівлю, яка є
об'єктом права комунальної власності м. Одеси.
Окрім того, касаційна інстанція зазначає, що висновки суду
апеляційної інстанції про недоведеність належності позивачу
спірної будівлі на титулі права комунальної власності не
грунтуються на положеннях законодавства, чинного на момент
передачі будівлі позивачу, містять характер припущень,
обумовлених ототожненням термінів “цілісний майновий комплекс”
(Одеський ПКТІ) та індивідуально визначений “інвентарний об'єкт”
(спірна будівля), а також нерозумінням цивільно-правової природи
(сутності) спірних відносин.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове
застосування судом до спірних правовідносин власності на будівлю
при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та
процесуального права, які не стосуються цих правовідносин, та
безпідставне незастосування чинних актів законодавства, які
вичерпно та повно врегульовують дані правовідносини, в зв'язку з
чим постанова від 16.10.2001 підлягає скасуванню, а первісне
рішення - залишенню без змін.
При цьому слід зазначити, що приватизація Одеського ПКТІ, яка
проведена у чіткій відповідності із законодавством про
приватизацію, не впливає на правомірність позовних вимог та
обгрунтованість їх задоволення, оскільки судом першої інстанції
чітко встановлено порушення прав позивача як добросовісного
набувача спірної будівлі, які відбулися внаслідок помилкового
включення цієї будівлі до складу цілісного майнового комплексу
Одеського ПКТІ як єдиного об'єкту приватизації.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 33, 35 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, п. 2 ст. 60 Закону України “Про
місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
,
ст.ст. 107,111-5,111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.
Постанову від 16.10.2001 Одеського апеляційного господарського
суду у справі № 17-4-11/01-3549 скасувати.
Рішення від 27.06.2001 арбітражного суду Одеської області у
даній справі залишити без змін.
2.Стягнути з відповідачів на користь позивача держмито
відповідно в сумі 21 грн. 25 коп. та 21 грн. 25 коп. (разом 42
грн. 50 коп. ), сплачене скаржником за перегляд справи в порядку
касації. Наказ доручити видати господарському суду Одеської
області.