ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2002 Справа N 02-5/9-11/25(1/4/1314)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів Черногуза Ф.Ф.,
Невдашенко Л.П. , Перепічая В.С.,
розглянувши касаційну скаргу ДПТ у Жовтневому районі М.Запоріжжя
на постанову від 09.11.01
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 02-5/9-11/25(1/4/1314)
за позовом ТОВ "Г?бридний соняшник ЛТД"
До ДШ у Жовтневому район? М.Запор?жжя
Про визнання недійсним рішення ДШ
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Запорізької області від 18.05.01
(суддя Про-ценко Е.А.) позов задоволене. Визнано недійсним
рішення ДПІ у Жовтневому районі М.Запоріжжя від 17.11.00
№ 578/26-03/24513827 про застосування і стягнення фінансових
санкцій за порушення податкового законодавства.
Рішення суду мотивоване тим, що рішення ДПІ протирічить
фактичним обставинам і діючому законодавству.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд розглянув з
участю сторін у судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у
Жовтневому районі М.Запоріжжя на рішення арбітражного суду від
18.05.01 і постановою від 09.11.01 залишив рішення суду без
змін, а апеляційну скаргу — без задоволення.
У касаційній скарзі порушено питання про скасування рішення
арбітражного суду Запорізької області від 18.05.01 і постанови
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.01
та прийняти нове рішення з мотивів порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого господарського суду України,
пояснення позивача та перевіривши матеріали справи на предмет їх
юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
На підставі акту № 77-“Д” від 15.11.00 “Про результати
тематичної документальної перевірки виконання вимог податкового
законодавства ТОВ “Гібридний соняшник ЛТД” за період з 01.01.99
по 01.07.00. ДШ у Жовтневому районі М.Запоріжжя було прийнято
рішення № 578/26-03/24513827 про застосування та стягнення
фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування.
Вказаним рішенням донараховане податок на додану вартість у сумі
23400 грн. та податок на прибуток у сумі 35100 грн. і нараховано
штраф по податку на додану вартість у сумі 23400 грн., штраф по
податку на прибуток у сумі 10530 грн. Загальна сума нарахованих
санкція становить 92430 грн.
Предметом договорів, укладених у квітні 1999 ТОВ “Гібридний
соняшник ЛТД” з ТОВ “Балки”, КСП “Революционер”, Фермерське
господарство ім. М.Рильського та ТОВ “КТК” є спільна діяльність
по вирощуванню насіння соняшника батьківських форм, яка
направлена на отримання високих урожаїв.
За висновками суду вказані договори за своєю правовою природою є
договори про сумісну діяльність і регулюються главою 38
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(ст.ст. 430—434 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
).
За умовами договорів позивач зобов'язався забезпечити
господарства батьківськими формами і насіння гібриду соняшника з
високою якістю гібридності, сортової чистоти та посівної
схожості для спільного вирощування. ТОВ “Гібридний соняшник ЛТД”
передав насіння соняшника ТОВ “Балка” на суму 98388 грн., КСП
“Революціонер” на суму 42205 грн., Фермерському господарству
ім. М.Рильського — на суму 1384 грн., а ТОВ “КТК” — на суму
4486,44 грн.
Вирішуючи питання про наявність договірних відносин, суд виходив
з того, що такі договори вважаються укладеними, коли між
сторонами у письмовій формі досягнуто згоди по всіх істотних
умовах, необхідних для його виконання. Вказана в договорах
організаційно-правова форма сумісної діяльності не передбачає
створення юридичної особи.
Згідно з договором про сумісну діяльність, сторони шляхом
об'єднання майна та зусиль спільно діють для досягнення
господарської мети, що не суперечить законодавству.
Майно юридичних осіб, об'єднане учасниками договору про сумісну
діяльність для спільної діяльності, має знаходитися на балансі
того її учасника, якому згідно з вказаними договорами доручено
ведення спільних справ учасників договору про сумісну
діяльність.
Договорами про сумісну діяльність сторони передбачили, що облік
результатів спільної діяльності проводять господарства.
Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також
майно, створене або придбане в результаті її спільної
діяльності, є їх спільною власністю і учасники договору не
вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди
інших учасників договору.
Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
зокрема п. 1.31 вказує, що не вважаються продажем операції з
надання товарів у межах договорів комісії, схову, доручення,
інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу
прав власності на такі товари.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.11.01 відповідає нормам матеріального і процесуального
права і підстав для її скасування немає.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9—111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.11.01 у справі № 02-2/9-11/25(1/4/1314) залишити без
змін, а касаційну скаргу — без задоволення.