ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2002 Справа N 14/50
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. — головуючого,
Дерепи В.І., Першикова Є.В.
за участю повноважних представників:
позивача— КарташоваВ.В.,
відповідачів — Гончарука Л.М., Подрез О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Херсонського заводу скловиробів
на постанову від 23.10.01
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 14/50
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго“
до Херсонського заводу скловиробів
про стягнення 3079194,10 грн.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2001 року позивач звернувся до арбітражного суду
Херсонської області з позовом до відповідача, посилаючись на те,
що останній, відповідно до укладеного між сторонами договору
№ 664 від 07.97 р. на відпуск електроенергії, несвоєчасно
сплачував кошти за спожиту електроенергію та допустив
перевищення обсягів споживання електричної енергії в 2000 році.
Рішенням арбітражного суду Херсонської області від 24.05.01
постановлено:
Залишити без розгляду позовні вимоги в сумі 977580,49 грн.
основного боргу, 156899,17 грн. з урахуванням встановленого
індексу інфляції, 22756,21 грн. з урахуванням 3% річних.
Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо
стягнення 886615, 53 грн. основного боргу у зв'язку з
відсутністю предмету спору.
Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 166606,54
грн. пені та 868736,08 грн. боргу за понаддоговірне споживання
електроенергії.
Постановою Голови арбітражного суду Херсонської області від
26.06.01 рішення залишено без змін, а постановою Одеського
апеляційного господарського суду позов задоволено частково.
Постановлено пункти 1, 4 резолютивної частини рішення від
24.05.01 та постанову від 26.06.01 арбітражного суду Херсонської
області по справі № 14/50 залишити без змін.
Пункт 2 резолютивної частини рішення від 24.05.01 на постанову
від 26.06.01 арбітражного суду Херсонської області по справі
9 14/50 змінити та викласти в наступній редакції:
“Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо
стягнення 419570,73 грн. основного боргу в частині сплати за
спожиту електроенергію в зв'язку з відсутністю предмету спору”.
Пункт 3 резолютивної частини рішення від 24.05.01 та постанову
від 26.06.01 арбітражного суду Херсонської області по справі
№ 14/50 залишити без змін в частині відмови в стягненні пені в
сумі 166606,54 грн., а в решті скасувати.
В касаційній скарзі та доповненні до неї відповідач просить
постанову апеляційного господарського суду скасувати в зв'язку з
неправильним застосуванням норм матеріального права та
порушенням норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити
оскаржувану постанову без змін, а скаргу — без задоволення,
посилаючись на те, що постанова апеляційної інстанції відповідає
вимогам чинного законодавства, що регулює дані правовідносини і
при її прийнятті судом не допущено порушення норм процесуального
права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи і на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального та процесуального права, суд вважає, що скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у липні 1997 року між ВАТ “ЕК
“Херсонобленерго” та Херсонським заводом скловиробів укладено
договір № 664 на користування електричною енергією, відповідно
до умов якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію,
а Херсонський завод скловиробів своєчасно проводити її оплату та
виконувати інші умови, визначені даним договором (п. 1
договору).
Також сторони домовились, що відповідач несе відповідальність за
перевищення встановлених граничних величин споживання
електроенергії та потужності, і за несвоєчасну оплату
електроенергії (п. 1—3 додатку № 1 до договору № 664) споживачу
встановлюється нульовий рівень споживання електроенергії (п. З
додатку).
В зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем спожитої енергії,
відповідно до умов договору та додатку до нього, позивачем на
жовтень місяць 2000 року був встановлений відповідачу нульовий
рівень споживання електроенергії.
З матеріалів справи також видно, що під час розгляду справи
господарський суд встановив факт наявності у відповідача
заборгованості перед позивачем за спожиту електроенергію у
розмірі 886615,53 грн. Факт наявності боргу підтверджується
матеріалами справи.
Разом з тим, в засіданні апеляційного суду представниками сторін
була уточнена сума заборгованості, що була погашена відповідачем
під час розгляду справи у місцевому суді, яка становить
419570,73 грн. Тому несплачений залишок основного боргу за
договором № 664 становить 467044,80 грн.
За таких обставин суд вважає, що апеляційний господарський суд
правильно дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції про
припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету
спору по основному боргу в сумі 886615,53 грн. підлягає зміні в
частині припинення провадження з названих вище підстав по
основному боргу в сумі 467044,80 грн., і що ця сума основного
боргу підлягає стягненню з відповідача. В іншій частині —
419570,73 грн. висновок суду відповідає обставинам справи.
Обґрунтованими є також висновки апеляційної інстанції в тому, що
не відповідає матеріалам справи і рішення господарського суду
про відмову в задоволенні позовних вимог на суму 868736,08 грн.
боргу за понаддоговірне споживання електроенергії споживачем, а
тому ця сума також підлягає стягненню з поточного рахунку
споживача.
При цьому апеляційний господарський суд виходив з того, що п. З
додатку № 1 до договору № 664 відповідає діючому законодавству,
а саме п. 7 Порядку постачання електричної енергії споживачам,
що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від
24.03.99 № 441, яким встановлено, що в разі перебільшення
договірних величин споживання електроенергії і потужності за
розрахунковий період, споживач сплачує постачальнику п'ятикратну
вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, згідно
ст. 26 Закону України “Про електроенергетику“; п. 8.5 Правил
користування електричною енергією, що затверджені НКРЕ від
31.07.96 № 28.
Доводи відповідача про необхідність погодження при встановленні
нульового рівня постачання електроенергії з представниками
Держенергонагляду (п. 11 Постанови № 441) не можна визнати
обґрунтованими, оскільки в даному випадку така величина
споживання електроенергії передбачена сторонами як одна з умов
договору в разі неоплати за спожиту електроенергію у повному
розмірі. Матеріалами справами підтверджується заборгованість
відповідача за спожиту електроенергію станом на вересень місяць
2000 р.
Правильним є висновок апеляційного суду і відносно відмови
позовних вимог про стягнення пені в сумі 166605,54 грн.
За таких обставин суд вважає, що апеляційний господарський суд
повно і всебічно перевірив усі обставини справи, дав належну
правову оцінку зібраним по справі доказам і прийняв постанову,
яка відповідає матеріалам справи і вимогам закону, що регулює
дані правовідносини.
Тому постанову апеляційного господарського суду необхідно
залишити без змін, а скаргу — без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 19, 124, 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 1, 10, 12 Закону
України “Про господарський суд”, керуючись статтями 107, 108,
111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.10.01 залишити без змін, а касаційну скаргу — без
задоволення.