ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2002 Справа N 8/454
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. -головуючий, Дерепи В.І., Черкащанко М.М. розглянув
касаційну скаргу НАК “Нафтогаз України” на рішення
господарського суду Донецької області від 10.10.2001 р. по
справі № 8/454 за позовом НАК “Нафтогаз України” до колективного
сільськогосподарського підприємства “Донецька овочева фабрика”
про стягнення 1717337,02 грн.
за участю представників:
позивача –Суліма В.В.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2001 р.
(суддя Ємельянов А.С.) позов задоволено частково та стягнуто з
відповідача на користь позивача 401697,66 грн. Провадження у
справі в частині стягнення основного боргу за векселем у сумі
833814 грн. припинено.
У касаційній скарзі позивач просить змінити рішення
господарського суду Донецької області від 10.10.2001 р. в
частині стягнення основного боргу та 3% річних та стягнути з
відповідача 833814 грн. основного боргу та 48041,39 грн. 3%
річних, оскільки при прийнятті рішення судом порушені норми
матеріального права.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представника позивача, суд
встановив наступне.
У серпні 2001 р. позивач звернувся до суду з позовом, який
уточнений 10.10.2001 р., про стягнення з відповідача 833814 грн.
- суми простого векселя, 349618,21 грн. - коштів з урахуванням
індексу інфляції, 52079,45 грн. процентів згідно з вексельним
законодавством, 48041,39 грн. — 3% річних відповідно до ст. 214
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що
відповідно до емітованого відповідачем простого векселя, який
опротестований нотаріусом, відповідач не сплатив заборгованість
у сумі 833814 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.10.2001 р.
позовні вимоги задоволені у частині 52079,45 грн. – процентів
згідно вексельного законодавства та 349618,21 грн. – коштів з
урахуванням індексу інфляції.
Суд зазначив, що стягнення 3% річних відповідно до ст. .214 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
неможливе, тому що до правовідносин сторін
застосоване вексельне законодавство, згідно якого стягнуті
відповідні проценти.
У частині позовних вимог про стягнення 833814 грн. суми векселю
провадження припинене. Суд виходив з того, що відповідно до
ст. 8 Закону України “Про обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
опротестований нотаріусом вексель є виконавчим документом, тому
позивачу належить звертатись з питанням стягнення заборгованості
до Державної виконавчої служби.
Вищий господарський суду України, дослідивши матеріали справи в
сукупності з діючим законодавством, вважає обґрунтованими доводи
місцевого суду про відсутність підстав для стягнення з
відповідача 3% річних на підставі ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У даному випадку суд вірно застосував норми матеріального права.
Наряду з цим, висновки суду про припинення провадження у справі
у частині вимог 833814 грн. — суми векселю помилкові.
При вирішенні спору у цій частині суду належало керуватись п. 7
ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
,
згідно якого лише виконавчі написи нотаріусів підлягають
виконанню Державною виконавчою службою. Зазначений закон є
спеціальним відносно порядку виконання виконавчих документів
Державною виконавчою службою та переліку рішень, які нею
виконуються. До переліку рішень, що підлягають виконанню цією
службою, протест векселя нотаріусом не внесений.
Порядок одержання виконавчого напису нотаріуса передбачений
“Переліком документів, за якими стягнення заборгованості
провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів
нотаріусів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
№ 1172 від 29.06.99 р. Пунктом 11 цього “Переліку...”
передбачено, що для одержання виконавчого напису належить подати
оригінал опротестованого векселя і акт про протест векселя.
Отже, позивач, не маючи виконавчого напису нотаріуса, не мав
можливості звертатись в установленому порядку до відповідної
установи зі стягненням заборгованості. Тому звернення позивача
до суду про стягнення суми векселя є правомірним і його вимоги
підлягають задоволенню.
В цій частині рішення суду про припинення провадження у справі
скасовується.
В решті рішення суду відповідає матеріалам справи і сторонами не
оспорюється.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-9,111-10,111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу НАК “Нафтогаз України” задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2001
р. в частині припинення провадження у справі про стягнення з
відповідача 833814 грн. скасувати.
3. Стягнути з колективного сільськогосподарського підприємства
“Донецька овочева фабрика” (83057, м. Донецьк, Куйбишевський
р-н, р/р 26004201634002 у Дирекції банку “Україна” по Донецькій
області, МФО 334248, код 00848090) на користь національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул..
A. Хмельницького,6, р/р 260053012609 в ГОУ “Промінвестбанку
України”, МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) 833814 грн. основного
боргу. Видати наказ.
4. В решті рішення господарського суду Донецької області від
10.10.2001 р. залишити без змін, а касаційну скаргу в частині
вимог про стягнення 3% річних відповідно до ст. 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
у сумі 48041,39 грн. - без задоволення.