ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2002 Справа N 4416-14/468/118С
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. - головуючого, Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Сумської обласної державної станції захисту
рослин
на постанову від 02.10.2001 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 4416-14/468/118С
за позовом Сумської обласної державної станції
захисту рослин
до Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України“ “Буринський
елеватор
про стягнення 362084,00 грн.
за участю представників сторін: не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 20.12.200р. арбітражного суду Сумської області в
позові відмовлено. Рішенням мотивоване тим, що позивачем не
надано доказів наявності договірних відносин з відповідачем, які
б свідчили про зобов'язання останнього погасити заборгованість
сільгосптоваровиробників за поставлені засоби захисту рослин, та
переведенням позивачем боргових зобов'язань з порушенням вимог
ст. 201ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Постановою від 25.04.2001 заступника голови арбітражного суду
Сумської області рішення від 20.12.2000 залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Сумська станція захисту
рослин звернулася до Харківського апеляційного суду з
апеляційною скаргою, в якій просила постанову від 25.04.2001
скасувати та стягнути з відповідача 362084 грн.
Постановою від 02.10.2001 Харківського апеляційного
господарського суду (судді Філатова Ю.М., Бабакова Л.М., Кравець
Т.В.) постанова від 25.04.2001 р. арбітражного суду Сумської
області залишена без змін.
Сумська станція захисту рослин в касаційній скарзі просить
постанову від 02.10.2001 р. Харківського апеляційного
господарського суду скасувати, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 4,
201 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. На думку скаржника, зобов'язання
відповідача здійснити грошові розрахунки за поставлені засоби
захисту рослин виникло з підсумкового акту, підписаного Сумською
обласною державною станцією захисту рослин та Дочірнім
підприємством ДАК “Хліб України” “Буринський елеватор”. І як
зазначає заявник, переведення боргу на відповідача з
сільгосптоваровиробників відповідно до ст. 201 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
не потребує згоди останніх.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів
Вищого господарського суду прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Господарським судом на підставі матеріалів справи встановлено,
що відповідно до Порядку формування обсягів та закупівлі зерна,
насіння соняшника, худоби і птиці, молока за регіональним
замовленням у 1997 р. /надалі-Порядок/, що є Додатком № 5 до
розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації
від 24.02.97 № 61 “Про задоволення регіональних потреб у
сільськогосподарській продукції у 1997 році” /надалі-
Розпорядження/, визначено, що заготівельником і відповідальним
за формування ресурсів зерна за регіональним замовленням
виступає обласне представництво державної акціонерної компанії
“Хліб України”, воно ж зосереджує кошти для авансування і
закупівлі та проводить розрахунки з сільгосптоваровиробникам за
одержану продукцію.
Порядком передбачено, що авансування товаровиробників зерна і
насіння соняшнику під регіональне замовлення 1997 р. проводиться
наданням матеріально-технічних ресурсів, в т.ч. і засобів
захисту рослин. При цьому обласна державна станція захисту
рослин визначена постачальником засобів захисту рослин
Цим же Порядком Сумському представництву ДАК “Хліб України”
надано право вільної реалізації відповідної кількості зерна для
забезпечення розрахунків з Сумською обласною державною станцією
захисту рослин.
Тому господарським судом правомірно зроблені висновки, що
розрахунки з позивачем за поставлені матеріально-технічні
ресурси повинно було здійснювати саме Сумське представництво ДАК
“Хліб України”.
Дочірнє підприємство ДАК “Хліб України” “Буринський елеватор” не
було заготівельником та розпорядником сільськогосподарської
продукції, а виступало лише зберігачем сільськогосподарської
продукції, що надходила від товаровиробників Буринського та
Путивльського районів Сумської області на виконання
Розпорядження, в рахунок погашення наданих авансів. Тому вимоги
позивача про стягнення грошових коштів з ДП “Буринський
елеватор” є безпідставними.
Харківським апеляційним господарським судом правомірно зроблені
висновки, що підсумкові акти не можуть бути доказами виникнення
заборгованості у відповідача, оскільки відповідно до ст. 201 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
перевід боргу на іншу особу має бути
здійснений саме боржником. Докази переведення боргу
сільгосптоваровиробниками Буринського та Путивльського районів
Сумської області за поставлені засоби захисту рослин на ДАК
“Хліб України” “Буринський елеватор” в матеріалах справи
відсутні. В підсумкових же актах мова йде про передачу
заборгованості позивачем у справі - Сумською обласною державною
станцією захисту рослин.
За таких обставин постанова від 02.10.2001 Харківським
апеляційним господарським судом винесена у відповідності з
чинним законодавством України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 02.10.2001 Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 4416-14/468/118С залишити без
змін, а касаційну скаргу Сумської обласної державної станції
захисту рослин - без задоволення.