3/157-08-3178 Про скасування свідоцтва про право власності на будівлі та споруди - 25.12.2008 Прийняття

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів —Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості"

про скасування свідоцтва про право власності та про визнання права власності

В липні 2008 р. Управління обласної ради з майнових відносин звернулось до господарського суду з позовом про скасування свідоцтва про право власності на нежилі будівлі та споруди учбового, спального корпусів та підсобних приміщень загальноосвітньої школи-інтернат для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку № 34 від 26.09.2007 р., розташованої в м. Одесі по вул. Львівській, 16 та визнання права власності на вищевказані будівлі за територіальними громадами сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що майно, яке є об’єктом спільної власності територіальних громад області, безпідставно знаходиться у володінні та користуванні Одеської міської ради; свідоцтво про право власності на спірні об’єкти видано з порушенням норм діючого законодавства і є незаконним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2008 р. (суддя Т.Г. Д’яченко) позов задоволено частково, визнано право власності на будівлі та споруди, розташовані в м. Одесі по вул. Львівській, 16 за територіальними громадами сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради. Провадження у справі в частині скасування свідоцтва про право власності припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Судове рішення мотивоване тим, що зі змісту рішень Одеської обласної ради від 11.01.2002 р. № 406-ХХІІІ, від 21.02.2002 р. № 425-ХХІІІ, рішення Одеської міської ради від 14.01.2002 р. № 3386-ХХІІІ та наявних у матеріалах справи інвентарних даних вбачається законність перебування спірного майна у власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Не погодившись з рішенням суду, Одеська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення позову про визнання права власності і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на момент прийняття судового рішення міська рада не була власником спірного майна, оскільки здійснила заходи по переведенню спірного об’єкта із статусу комунальної власності територіальної громади міста у статус об’єкта сумісної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області шляхом прийняття відповідного рішення № 3386-ХХІІІ від 14.01.2002 р.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

Рішенням № 406-ХХІІІ від 11.01.2002 р. Одеська обласна рада дала згоду на передачу цілісних майнових комплексів спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів з комунальної власності територіальної громади м. Одеси у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області, в т. ч. допоміжну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку № 34, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 16.

Рішенням Одеської міської ради № 3386-ХХІІІ від 14.01.2002 р. передано ці комплекси, в т. ч. спірне майно, у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Актом приймання-передачі від 11.03.2002 р. загальноосвітню школу-інтернат № 34 передано з комунальної власності територіальної громади м. Одеси у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Рішенням Одеської обласної ради № 154-ХХІV від 24.04.2003 р. затверджено нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, станом на 01.04.2003 р., до якого ввійшла школа-інтернат № 34.

Рішенням Одеської обласної ради № 73-V від 22.09.2006 р. затверджено нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, станом на 01.09.2006 р., до якого ввійшла школа-інтернат № 34.

На підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 756 від 26.07.2007 р. "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси", яким зобов'язано КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об’єкти нежитлового фонду комунальної власності, згідно з додатком, Одеській міській раді видано свідоцтво про право власності від 26.09.2007 р. на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 16.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 981 від 21.08.2008 р. внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 756 від 26.07.2007 р. та виключено з додатку до рішення пункт 7 "Будівлі та споруди учбового, спального корпусів та підсобних приміщень, загальною площею 798,6 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 16"; зобов'язано КП "Одеське МБТІ та РОН" провести анулювання запису про реєстрацію свідоцтва про право власності на зазначений об'єкт.

У відповіді на запит Юридичного департаменту Одеської міської ради №1231исх. від 18.09.2008 р. Комунальне підприємство "Одеське МБТІ та РОН" повідомило, що 24.09.2008 р. в реєстровій книзі КП "Одеське МБТІ та РОН" на ст. 14 проведено скасування реєстрації та виключення з реєстру прав власності нежилої будівлі і споруди учбового, спального корпусів та підсобних приміщень площею 798,6 кв. м по вул. Львівській, 16 в м. Одесі, зареєстрованих за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради згідно свідоцтва про право власності від 26.09.2007 р., виданого на підставі рішення Виконкому Одеської міської ради № 756 від 26.07.2007 р. Станом на 25.09.2008 р. в КП "Одеське МБТІ та РОН" по вул. Львівській, 16 в м. Одесі по нежилому фонду об'єкти нерухомості не зареєстровані.

Звертаючись з позовом, Управління обласної ради з майнових відносин заявило вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності, посилаючись на те, що воно видано з порушенням чинного законодавства.

У відповідності зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину.

В силу ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Набуття права власності врегульовано главою 24 ЦК України (435-15) , згідно зі ст. 328 якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ст. ст. 182, 657 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, а також договори купівлі-продажу нерухомого майна підлягають державній реєстрації.

Тобто, згідно з цивільним законодавством для набуття права власності щодо нерухомого майна визначальним, окрім його створення або укладення договору про відчуження, є державна реєстрація.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (z0157-02) , державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів за кошти особи, яка звернулась до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 вказаного Положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ може лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд встановив, що Комунальним підприємством була скасована реєстрація та виключено з реєстру прав власності школу-інтернат № 34, тому припинив провадження у справі в частині скасування свідоцтва про право власності не нерухоме майно в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки свідоцтво про право власності не має статусу акта державного чи іншого органу в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, отже не може виступати предметом спору, тобто позивач обрав невірний спосіб захисту, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На момент прийняття рішення судом першої інстанції Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради не оспорювали право власності Одеської обласної ради на школу-інтернат № 34, а навпаки —виправили помилку шляхом прийняття рішення Виконавчим комітетом Одеської міської ради № 981 від 21.08.2008 р. Отже, у суду були відсутні підстави для задоволення позову.

Витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на Виконавчий комітет Одеської міської ради, оскільки з його вини виник даний спір.

З урахуванням викладеного, рішення господарського суду Одеської області підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 103- 105 ГПК України, колегія суддів

Рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2008 року у справі № 3/157-08-3178 скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Управління обласної ради з майнових відносин витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

Стягнути з Управління обласної ради з майнових відносин на користь Одеської міської ради витрати по держмиту в сумі 42,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.