Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Жукової А. М.

суддів : Величко Т.А.

Поліщук Л.В.

на підставі Розпорядження Голови Суду №190 від 22.12.2008р.

при секретарі : Арбієві А.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Скріпа К.І.

від відповідача: Черкес В.О.

від ІІІ-ї особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу "Іллічівський судноремонтний завод" у формі ТОВ

на рішення господарського суду Одеської області від "21" листопада 2008 р.

зі справи №15-34/67-08-1205

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до "Іллічівський судноремонтний завод" у формі ТОВ 3-тя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство транспорту та зв'язку України про зобов'язання підписати договір про внесення змін до договору оренди майна

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2008р. (суддя Петров В.С.) у позові відмовлено у повному обсязі з посиланням на те, що порядок вирішення спорів, пов’язаних з внесенням змін до договорів, врегульований ст. 188 ГК України та ст.ст. 651- 653 ЦК України, які передбачають можливість зміни договору в судовому порядку, але не зобов’язання сторін договору вчинити певні дії з цього приводу. Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем був обраний спосіб захисту, який не передбачений нормами чинного законодавства, що робить неможливим задоволення позовних вимог.

Не погодившись із висновками суду першої інстанції, ТОВ "ІСРЗ", звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, провадження у справі припинити, так як спір не підлягає вирішенню в господарських судах України за правилами ГПК України (1798-12) .

Представником позивача надано у судовому засіданні 23.12.2008р. відзив на апеляційну скаргу, в якому РВ ФДМ України по Одеській області просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги регіонального відділення в повному обсязі, обґрунтовуючи свої доводи нормами матеріального права та наполягаючи на перегляді рішення у повному обсязі відповідно до ст. 101 ГПК України - апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія зазначає, що на час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Іллічівський судоремонтний завод" на порушення місцевим господарським судом норм процесуального законодавства при прийнятті рішення, позивачем судове рішення в установленому порядку не оскаржено, отже, переглядати це рішення у повному обсязі лише на підставі доводів, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Іллічівський судоремонтний завод" немає підстав.

Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи із наступного.

05.09.2003 р. між Фондом державного майна України та ТОВ "Верф", яке в 2004р. було реорганізоване у ТОВ "Іллічівський судоремонтний завод", був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Іллічівський судноремонтний завод" № 687 (а.с. 12-17 т.1) та визначено орендну плату за ставкою 4% вартості основних засобів.

Протягом 2004/2007р. до договору оренди №687 від 5.09.2003р. внесено зміни. (а.с.22-39 т.1).

24.12.07р. Регіональне відділення звернулося до "Іллічівський судноремонтний завод" у формі ТОВ з претензією № 1/8538 (а.с. 45 т.І) про зобов'язання орендаря підписати зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу ДП "Іллічівський судноремонтний завод" в редакції регіонального відділення, до якої був доданий проект договору про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу ДП "Іллічівський судноремонтний завод" від 05.09.2003 р., (зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами № 852 від 21.11.2003р., № 687/4/246 від 01.06.2006р., № 687/3/978 від 26.04.2006р., № 701 від 20.10.2004р., № 20984091223 від 28.03.2007р.) посилаючись на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" (1846-2006-п) , затверджені нові орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів, а саме: орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств з метою виробництва транспортних засобів і устаткування та їх ремонту тощо склала 8%.

На вказану претензію "Іллічівський судноремонтний завод" у формі ТОВ листом за вих. № 41/20 від 11.02.2008 р. повідомив регіональне відділення про згоду підписати договір про внесення змін до договору оренди ЦМК № 687 зі змінами та доповненнями, але за ставкою 6 %, як для підприємства, що відноситься до галузі морського транспорту.

Оскільки, сторони не дійшли згоди щодо ставки орендної плати, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до "Іллічівський судноремонтний завод" у формі ТОВ, із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Міністерство транспорту та зв’язку України, про зобов’язання відповідача підписати договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 05.09.2003 р. в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.05.2008 року у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2008 р. рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2008 р. скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За розглядом справи новим складом, місцевий суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, посилаючись на ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, якими встановлені певні способи захисту таких прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відтак, з вищенаведеного вбачається, що такий спосіб захисту порушеного права як "зобов’язання підписати договір" прямо не передбачений ані Цивільним кодексом України (435-15) , ані Господарським кодексом України (436-15) .

Доводи скаржника про те, що у разі обрання позивачем способу захисту, який не передбачено законом, суд мав "залишити позов без розгляду" апеляційним господарським судом не приймаються як такі, що суперечать ст. 81 ГПК України.

Помилковим є твердження скаржника про невідповідність резолютивної частини рішення нормам процесуального законодавства, зокрема, у разі якщо предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, суд був зобов'язаний не відмовити у позові, а припинити провадження у справі на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України - спір не підлягає вирішенню у господарських судах.

Відповідно до п.1 ст. 12 ГПК України Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Спори, що виникають із правовідносин регулювання ЗУ "Про оренду державного та комунального майна " підсудні господарським судам.

Підстави припинення провадження у справі згідно ст. 80 ГПК України є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Зокрема, це коли:

-спір непідвідомчий господарському суду (стаття 12 ГПК);

- позов подано в інтересах позивача іншими, крім органів прокуратури, юридичними особами, державними або іншими органами (стаття 2 ГПК).

- є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 статті 80 ГПК);

- вирішення даного спору відповідно до законів України, міждержавних угод чи договорів віднесене до відання інших органів (частина 4 пункту 1 статті 12 ГПК).

Така підстава для припинення провадження як невідповідність способу захисту прав - процесуальним законодавством не передбачено, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, а саме, якщо предмет способу не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. З такою позицією погоджується Вищий господарський суд України, що викладено у п.3 Інформаційного листа ВГСУ від 25.11.2005р. №01-8/2229 (v2229600-05) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського Процесуального Кодексу України (1798-12) ".

На підставі викладеного, скаржником не доведено порушення місцевим господарським судом норм процесуального законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 ГПК України,

Рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2008р. у справі №15-34/67-08-1205 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає чинності з дня прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до ВГСУ.