Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Кагітіна Л.П., Яценко О.М.

при секретарі: Пересаді О.В.,

за участю представників:

позивача: Ніквас В.В. - довіреність б/н від 19.12.2008 року;

відповідача-1: Козел А.В. - довіреність № 220-юр від 20.10.2008 року;

відповідача-2: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Задніпровський металокерамічний завод", м. Херсон на рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 року у справі № 7/366/08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Задніпровський металокерамічний завод" (юридична адреса: 73008, м. Херсон, шосе Бориславське, 28; адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СП МДМ" (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 49)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТЛ" (69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 13)

про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Задніпровський металокерамічний завод" звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу нерухомості №7-29/12 від 29.12.2003 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП МДМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗТЛ".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 року у справі №7/366/08 (суддя Кутіщева Н.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у позивача не існує права переважної купівлі приміщень, що були придбані Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗТЛ" за договором купівлі-продажу №7-29/12 від 29.12.2003 року, а відповідно немає і правових підстав для переводу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Задніпровський металокерамічний завод" прав та обов'язків покупця за цим договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Задніпровський металокерамічний завод" не погодилося із рішенням господарського суду першої інстанції по цій справі та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 року у справі № 7/366/08, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до прийняття неправомірного рішення. Не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що відповідач-1 є власником конкретно визначених приміщень та відповідно і відповідач-2 набув права власності на конкретні приміщення на підставі договору від 29.12.2003 року, оскільки договором передбачені які саме приміщення переходять до покупця. На думку заявника, той факт, що у договорі купівлі-продажу вказувалися конкретні приміщення є лише бажанням та волею сторін договору та направлений на визначення порядку користування спільною власністю. Зазначає, що згідно інвентарної справи, власність на будівлю інв.№100094 є дольовою та вказано розподіл долей у всіх співвласників. Вказує, що не отримував ухвали суду про призначення справи до розгляду.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.11.2008 року у справі № 7/366/08 апеляційний розгляд справи призначено на 19.12.2008 року.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2429 від 19.12.2008 року справу №7/366/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Антонік С.Г., судді: Кагітіна Л.П. (доповідач), Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 19.12.2008 року представник позивача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Також, представником позивача було заявлено клопотання про витребування судом у Запорізького бюро технічної інвентаризації довідки щодо права власності на приміщення будівлі інв. №1000094.

Вказане клопотання колегією суддів не задоволено, оскільки належним чином необґрунтовано. До того ж, в матеріалах справи є достатньо доказів для розгляду цієї справи за наявними у ній документами.

Відповідач-1 проти апеляційної скарги позивача заперечує. Представник відповідача-1 у судовому засіданні просив суд рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 року у справі №7/366/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Посилається на те, що виходячи із змісту предмету договору купівлі-продажу від 09.10.2000 року позивач придбав не частку у праві спільної часткової власності на будівлю інв. № 1000094, а конкретно визначені приміщення цієї будівлі, а отже у Товариства з обмеженою відповідальністю "Задніпровський металокерамічний завод" виникло не право спільної власності на будівлю інв. № 1000094, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського,11, а виключно право власності на конкретні приміщення цієї будівлі. Зауважує, що за оспорюваним договором купівлі-продажу від відповідача-1 до відповідача-2 перейшло право власності на конкретно визначене приміщення, що прямо випливає зі змісту розділу 1 цього договору, і не частка у праві спільної власності на будівлю інв. № 1000094.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився.

Листом вих. № 17/ю від 19.12.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТЛ" просило Запорізький апеляційний господарський суд розглядати справу без участі представника відповідача-2.

Колегією суддів клопотання відповідача-2 визнано обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За клопотанням представників позивача та відповідача-1, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

За заявою представників позивача та відповідача-1, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою пристуніх представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників позивача та відповідача-1, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

Згідно договору купівлі-продажу від 09.10.2000 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗМЗ" придбало у Українсько-угорського спільного підприємства "МДМ" у власність приміщення: вмивальник № 101 пл. 1,5 м.кв., туалет № 102 пл. 1,1 кв.м., туалет № 103 пл. 1,1 кв.м., вмивальник № 104 пл. 1,5 кв.м., коридор 105 пл. 70,4 кв.м., кладову № 106 пл. 0,5 кв.м., кімнату № 107 пл. 6,0 кв.м., кімнату № 108 пл. 17,0 кв.м., кімнату № 109 пл. 11,3 кв.м., кімнату № 110 пл. 9,6 кв.м., кімнату № 111 пл. 9,7 кв.м., загальною нежилою площею 129, 7 кв.м., що складає 1/50 частину від будівлі інв. № 1000094, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11.

Право власності позивача на вищевказану частину будівлі підтверджується реєстраційним посвідченням Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" від 12.10.2000 року.

29.12.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП МДМ" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗТЛ" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу приміщень №7-29/12, за умовами якого, продавець передав у власність покупця приміщення: коридор № 76 пл.18,5 кв.м, торговий зал № 77, пл. 84,5 кв.м, загальною площею 103 кв.м, що становить 1/100 частину будівлі інв. №1000094, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11.

Переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу нерухомості №7-29/12 від 29.12.2003 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП МДМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗТЛ" було предметом судового позову у цій справі.

Так, позовні вимоги заявлені на підставі ст. 114 Цивільного кодексу УРСР і обґрунтовані тим, що відповідачі уклали договір купівлі-продажу №7-29/12 від 29.12.2003 року в порушення ст. 114 Цивільного кодексу УРСР та переважного права позивача купівлі майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Колегія суддів вважає позовні вимоги неправомірними, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 114 ЦК УРСР від 18.07.1963р. №1540-VI ( у редакції на момент укладення договору від 29.12.2003 року) при продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право привілеєвої купівлі частки, що продається по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів.

Згідно із ч.1, 2, 4 ст. 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Згідно ст. 112 Цивільного кодексу УРСР майно може належати на праві спільної власності кільком особам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до ч.1 статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної часткової власності, виходячи з приписів ст. 356 Цивільного кодексу України, передбачає визначення часток кожного із співвласників у спільній власності.

Отже, право спільної власності являє собою наявність майна, яке належить на праві власності кільком особам (суб'єктам права власності). При цьому, спільний об'єкт може складатися з однієї або сукупності речей, які можуть бути подільними або неподільними, проте, як об'єкт права власності вони утворюють єдине ціле. Таким чином, право власності кожного із співвласників поширюється на весь об'єкт у цілому, а не на його певну частину, тобто правомочності власника щодо володіння користування та розпорядження майном мають всі співвласники на весь об'єкт (кожну частину) спільної власності.

В даному випадку, предметом спірного договору купівлі-продажу приміщень №7-29/12 від 29.12.2003 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП МДМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗТЛ" є конкретно визначене майно - приміщення: коридор № 76 пл.18,5 кв.м, торговий зал № 77, пл. 84,5 кв.м, загальною площею 103 кв.м, що становить 1/100 частину будівлі інв. № 1000094, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11.

Приміщення, які є об'єктом-купівлі продажу за договором від 09.10.2000 року, та приміщення, які є об'єктом купівлі-продажу за договором № 7-29/12 від 29.12.2003 року, є складовою однієї будівлі інв. №1000094. Право власності на відповідні приміщення належить конкретно визначеним особам з точним зазначенням самих приміщень, а отже таке право не є правом спільної власності, у тому числі часткової.

Право позивача на володіння, користування або розпорядження приміщеннями, які є об'єктом купівлі-продажу за договором № 7-29/12 від 29.12.2003 року, відсутнє, а тому і відсутнє право спільної власності.

Визначення часток будівлі кожного власника конкретно визначених приміщень не є правовою підставою для визнання цих приміщень спільним майном, а отже, не є підставою для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 114 ЦК УРСР, ст. 362 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено наявність у нього права спільної часткової власності на майно, що є предметом спірного договору купівлі-продажу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для переводу на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу приміщень № 7-29/12 від 29.12.2003 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП МДМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗТЛ", та про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову.

До того ж, позивачем всупереч вимогам ч.4 ст. 362 Цивільного кодексу України не внесено на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець.

Щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що про факт укладення договору № 7-29/12 від 29.12.2003 року позивачеві було відомо у 2006 році на момент порушення провадження у справі № 6/312д/06, а не 30.06.2008 року, як зазначено у позовній заяві. Однак, при цьому, господарським судом правомірно вказано про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх необґрунтованістю, а не у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовані вищевикладеними обставинами справи.

Твердження заявника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при вирішенні спору не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції при розгляді цієї справи та прийнятті оскаржуваного рішення, з'ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду першої інстанції по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом (державне мито у розмірі 150грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення) та апеляційною скаргою (державне мито у розмірі 75грн.) відносяться на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, ст. 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Задніпровський металокерамічний завод", м. Херсон залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 20.10.2008 року у справі № 7/366/08 - без змін.