47/282-08 Про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання - 17.12.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 листопада 2008 року у справі № 47/282-08 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 основної заборгованості у розмірі 29150,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 12600,00 грн., держмита у розмірі 408,73 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 88,93 грн. В решті частини позову у сумі 12988,80 грн. відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2008 року у справі 47/282-08 та постановити нове, яким у позові відмовити повністю.

У судове засідання 17.12.2008 року представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4835232 від 09.12.08 р.

До канцелярії Харківського апеляційного господарського суду 12.12.2008 року надійшло клопотання представника позивача за вхідним № 10023 про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю присутності представника позивача у раніше призначеній справі у Оболонському районному суді м. Києва.

Позивач -ФОП ОСОБА_1 у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. При цьому він зазначає, що господарський суд Харківської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору.

Колегія суддів вважає за доцільне розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення відповідача (особисто), перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3-ПО/2007 від 28.03.2007р. Відповідно до умов даного договору продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує технічне обладнання на умовах передбачених договором. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу 12.04.2007р. технічне обладнання на загальну суму 31150,00грн. Після отримання відповідачем технологічного обладнання, 06.08.2007р. на рахунок позивача було сплачено кошти у розмірі 2000,00грн., що свідчить про прийняття відповідачем виконання в повному обсязі власного зобов'язання позивачем, а решта суми у розмірі 29150,00грн. залишилась не сплаченою.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідноcини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача 09.07.2008р. вимогу з проханням погасити дану заборгованість, яка залишилась без відповіді. При цьому, боржник відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 29150,00 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Позовні вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 2988,80грн., яку нараховано з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , не підлягають задоволенню, оскільки Договором № 3-ПО/2007 від 28.03.2007р. сторонами не була встановлена відповідальність за невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати за отриманий товар у вигляді пені. Вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача втраченої вигоди у розмірі 10000,00грн. не підлягають задоволенні, оскільки позивачем не було доведено суду того, що вони виникла внаслідок неправомірних дій відповідача. Вимоги позивача щодо стягнення 12600грн. - витрат на правову допомогу, згідно договору від 01.07.2008р. про надання правової допомоги, наданої позивачу адвокатом ОСОБА_3 який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, що підтверджується квитанціями №3913 від 08.10.2008р. та №3914від 08.10.2008р. підлягають задоволенню, так як позивачем у відповідності до ст. 33 ГПК України, доведено, що зазначені витрати пов'язані з судовим розглядом справи № 47/282-08.Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач вказує на те, що ним не підписувалась вказана вище накладна на одержання від позивача зазначених у неї товарів. При цьому він також зазначає, що ним не здійснювався перерахунок грошових коштів у розмірі 2000 гривень на рахунок позивача, а останнє зробили невідомі йому особи. Проте жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів ( і насамперед про своє реагування на претензію позивача, вжиття ним передбачених законодавством України заходів по перевірці достовірності даних про підписання накладної, а також дій АКБ "Меркурій"стосовно перерахування ним на користь позивача 2000 гривень відповідно до зазначених у даних банку реквізитів) відповідач не надав як під час вирішення спору господарським судом Харківської області, так і при розгляді апеляційним судом його апеляційної скарги. За таких обставин та з огляду на те, що результати системного аналізу норм матеріального та процесуального права свідчать про невиконання саме відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, фактичного ігнорування ним передбачених законодавством та договором прав та обов'язків як сторони цивільної угоди, так і учасника судового процесу розгляду справи, колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування прийнятого по справі судового рішення.