10/136(4/1021-15/98) Про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії - 17.12.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.07.2007р. у справі № 4/1021-15/98 (суддя Т. Костів) позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"було задоволено частково. З рахунку житлово-будівельного кооперативу №152 на користь позивача стягнуто 96 965,38грн. боргу, 971,43грн. в повернення судових витрат; 95,58грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 600грн. боргу –провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2007р. рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2007року у справі № 4/1021-15/98 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2008р. рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу надіслано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.08.2008 р. у справі № 10/136 (4/1021-15/98) у задоволенні позовних вимог Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"про стягнення з рахунку Житлово-будівельного кооперативу № 152 боргу в розмірі 119 930, 23 грн., за участю третьої особи Львівського комунального підприємства "Тополя-406"–відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване безпідставністю вимог позивача, зокрема тим, що відповідач не є виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, а отже, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з останнього боргу за спожиту теплову енергію мешканцями будинку, який знаходиться на балансі відповідача –відсутні.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2008 р. у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю з підстав невідповідності такого нормам матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Третя особа –ЛКП "Тополя-406"відзиву на апеляційну скаргу не подала.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду –залишити без змін, виходячи з наступного.

Постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст. 1, п.1 ч.1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"(надалі Закон) є одним із видів комунальних послуг.

Статтею 1 даного Закону визначені учасники у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема, виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору, власником квартири –фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, зареєстроване у встановленому законом порядку, балансоутримувачем будинку –власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виробник –суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно зі ст. 19 вищеназваного Закону учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Права та обов’язки учасників відносин у цій сфері визначені ст.ст. 20-25 Закону.

Статтею 29 цього ж Закону визначено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власниками квартир, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання"від 02.06.2005р. №2633-ІV теплогенеруюча організація, якою є позивач, має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачам, які мають технічні засоби для використання теплової енергії, згідно з договором купівлі-продажу. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

У зв’язку з відмовою ЖБК №152 підписати з позивачем договір на постачання теплової енергії, 18.10.2006р. будинок, розташований за адресою м. Львів, вул. Миколайчука,1а, який перебуває на балансі відповідача, був відключений від мережі теплопостачання (а.с.128).

На початку опалювального сезону мешканцями даного будинку було самовільно розпломбовано пусковий механізм подачі тепла та забезпечено користування тепловою енергією в гарячій воді, що підтверджується актом від 03.11.2006р. Тобто, в період з 18 жовтня 2006р. по 31 березня 2007 р. мало місце бездоговірне споживання теплової енергії мешканцями будинку, що слугувало підставою для звернення ЛМКП "Львівтеплоенерго"з позовом про стягнення з відповідача вартості спожитої теплоенергії за даний період в розмірі 119 930, 23 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"виробник комунальних послуг зобов’язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання"передбачено, що споживач зобов’язаний укласти договір із теплопостачальною організацією про постачання теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовими рішеннями, позивач є виробником комунальних послуг - теплової енергії, відповідач - балансоутримувачем будинку по вул. Миколайчука, 1а у м. Львові, мешканці будинку –споживачами послуг.

Згідно з п. 1.4 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000р. № 191 (z0776-00) , двоставковий тариф –це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Інші терміни й визначення встановлені діючими Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго та Держбуду України від 28.10.99 N 307/262 (z0825-99) , зареєстрованими в Мін'юсті України 30.11.99 за N 825/4118.

Згідно з п. 1.2 даних Правил рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування. Постановою КМУ від 10.07.2006р. № 955 (955-2006-п) затверджено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Виконавчим комітетом Львівської міської ради, на звернення ЛМКП "Львівтеплоенерго", керуючись даною Постановою КМУ, вищезазначеним Наказом Держкомбуду та іншими нормативно-правовими актами, 20.10.2006р. було прийнято Рішення № 1189 "Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води", яке діяло до 02.09.2008р.

При двоставкому тарифі на послуги теплопостачання є два учасники: виконавець та споживач послуг, тоді як при одноставковому тарифі є три учасники: виробник, виконавець та споживач послуг.

Таким чином, оскільки в спірному періоді діяло Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006р. № 1189 "Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води", то виконавцем послуг є ЛМКП "Львівтеплоенерго", а споживачами -мешканці будинку, оскільки самим рішенням органу місцевого самоврядування виконавцем послуг теплопостачання при двоставковому тарифі визначено ЛМКП "Львівтеплоенерго"та ЛКП "Залізничнетеплоенерго".

Покликання скаржника на Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.11.2000р. № 602 "Про вдосконалення системи надання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення населенню м. Львова", згідно якого виконавцями послуг є підприємства усіх форм власності, що надають послуги з обслуговування житлового фонду комунальної власності, в інших випадках –власники житлових будинків(відомства, ЖБК тощо), є безпідставними, оскільки дане рішення застосовувалось при одноставковому тарифі на послуги теплопостачання та послуги з постачання гарячої води, тоді як до даних правовідносин у спірному періоді застосуванню підлягає Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006р. № 1189 на підставі якого позивачем проводився розрахунок суми боргу.

Слід зазначити, що рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2007 року у справі № 4/272-30/53, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції в позові ЛМКП "Львівтеплоенерго"до Житлово-будівельного кооперативу № 152 про спонукання до укладення договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 4070/Ш від 23.09.2006 року – відмовлено з тих підстав, що ЖБК -152 не може бути виконавцем послуг, оскільки метою і завданнями його діяльності не є здійснення господарської діяльності щодо надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та централізованого водовідведення мешканцям будинку по вул. Миколайчука, 1а.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ЛМКП "Львівтеплоенерго"- відсутні, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до вимог пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, згідно з ч.2 статті 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Позивачем у справі не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України підставності звернення з даним позовом саме до ЖБК-15, а тому у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 05.08.2008 р. у справі № 10/136 (4/1021-15/98) –залишити без змін.