ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.03.2002 Справа N 18/297
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Н.Кочерової
суддів: В.Рибака А.Уліцького
розглянувши клопотання про Спільного
поновлення пропущеного українсько-болгарського під
строку та прийняття до прова приємства у формі ТОВ “Д.К.Ф.
дження касаційної скарги Лімітед“
на постанову від 20.03.2001
у справі № 18/297
господарського суду м. Києва
за позовом Спільного українсько-болгарського під приємства у формі ТОВ “Д.К.Ф. Лімітед”
до АКБ “Інтерконтинентбанк“
Про стягнення 700000 грн.
в засіданні взяли участь представники:
позивача не з'явилися
відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
21.08.2000 ТОВ “Д.К.Ф. Лімітед” звернулося до арбітражного суду м. Києва з позовом до АКБ “Інтерконтинентбанк” про стягнення 700000 грн. основного боргу, 3033,10 грн. річних, 50% річних, всього на загальну суму 753580,80 грн., мотивуючи позов тим, що відповідач, порушуючи права власника коштів, перерахованих позивачем, не виконав розрахункову операцію і не повернув кошти платнику позивачу, у зв'язку з закриттям рахунку одержувача коштів — ПП “Продекс”.
Відповідач позов не визнав, пояснивши, що на суму 700000 грн., яка надійшла на рахунок ПП “Продекс” від позивача на підставі двох постанов слідчих органів СВ ПМ ДПМ м. Києва від 10.07.2000 було накладено арешт, а 24.07.2000 грошові кошти ПП “Продекс” перераховані банком до державного бюджету.
Рішенням арбітражного суду від 26.09.2000 позов було задоволено частково в сумі 700000 грн., в решті у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставин накла дення арешту на спірну суму не встановлено, позивач є належним власником цієї суми, яка підлягала поверненню позивачу.
В решті позов залишено без розгляду в зв'язку з недоведеністю не правомірності вини відповідача та нездійснення досудового врегулювання спору в частині вимог про стягнення 3 відсотків річних.
Постановою від 20.03.2001 голова арбітражного суду перевірив в порядку нагляду прийняте у справі рішення за заявою відповідача та скасував його, а у задоволенні позову відмовив, виходячи з того, що відповідач не може повернути спірні кошти з незаконного володіння в зв'язку з відсутністю спірних коштів у відповідача. У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняту у справі постанову та залишити в силі рішення від 26.09.2001, посилаючись на невідповідність постанови наглядової інстанції ст. 13 Закону України “Про власність” (697-12) .
У зв'язку з необізнаністю зі змістом постанови та наслідком перегляду рішення до 28.12.2001 скаржник просить відновити процесуальний строк для подачі касаційної скарги.
Заслухавши доповідача, судова колегія дійшла висновку, що клопо тання підлягає задоволенню, а касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши постанову, прийняту у справі, залишивши рішення в силі, виходячи з наступного.
Відповідно ст.ст. 13, 19, 41 Конституції України (254к/96-ВР) правопорядок в Україні ґрунтується на засадах рівності усіх суб'єктів права власності перед законом, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом, а конфіскація майна може бути застосована виключно рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 60 Конституції України (254к/96-ВР) за видання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статтею 53 Закону України “Про банки і банківську діяльність” арешт на грошові кошти юридичних осіб, що знаходяться у банках, може бути накладено тільки за рішенням суду, постановами слідчих органів, а стягнення - за рішенням арбітражних судів виконавчими документами на вимогу податкових органів. Конфіскація грошових коштів цією ж нормою закону допускається винесеною відповідно до закону постановою про конфіскацію майна або вироку суду, що набрав законної сили.
Суд першої та наглядової інстанцій визнав позивача належним влас ником спірної суми 700000 грн., що надійшла до відповідача, тому припинення цього права можливе виключно з підстав, визначених законом.
Відповідач неповернення грошей позивачу обґрунтовує тим, що діяв на підставі постанов слідчих органів, а спірна сума зарахована до бюджету.
Скасовуючи рішення, наглядова інстанція виходила з обставин пере рахування спірної суми до бюджету, посилаючись на ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) щодо неможливості виконувати непередбачені законодавством дії відносно повернення майна із незаконного володіння за його відсутності. Застосовуючи наведену норму, наглядова інстанція не дослідила правомірність дій банку по перерахуванню коштів позивача до бюджету.
Наведену обставину також доповідач не довів, виходячи з норм чин ного законодавства.
Згідно п. 152 Інструкції № 7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затвердженої постановою НБУ України від 02.06.1994 № 204 (зміни в редакції постанови НБУ від 04.01.2001) у разі накладення арешту на кошти на основному поточному рахунку підприємства, банком припиняється списання коштів за розпорядженнями власника рахунку.
Відповідач, не довівши правомірність неповернення позивачу належ них йому коштів спричинив позивачу шкоду, яка згідно припису ст.ст. 440,453 ЦК України (435-15) підлягає відшкодуванню та поверненню її в натурі або відшкодуванню повністю збитків.
Невиконання відповідачем обов'язку повернути позивачу належні йому грошові кошти тягне відповідальність, передбачену ст.ст. 203,440,453 ЦК України (435-15) , тому висновок, викладений у постанові наглядової інстанції, не засновано на чинному законодавстві і постанова підлягає скасуванню.
Виходячи з обставин, викладених у клопотанні про відновлення про цесуального строку, колегія суддів вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.
Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 53, 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку та касаційну скаргу ТОВ “Д.К.Ф. Лімітед” задовольнити.
2. Постанову голови арбітражного суду м. Києва у справі № 18/297 від 20.03.2001 скасувати.
3. Рішення арбітражного суду м. Києва від 26.09.2000 у справі № 18/297 залишити в силі. Стягнути з кореспондентського рахунку № 32005174201 АКБ “Інтерконтинентбанк” (м. Київ-54, вул.Воровського, 22) в ОПЕРУ НБУ по м. Києву та Київській області МФО 321024 на користь Спільного українсько-болгарського підприємства у формі “Д.К.Ф. Лімітед” (м. Одеса, Французький бульвар, 27/1) (рахунок 2040101635766 у відділенні Укрексімбанку в м. Одеса, МФО 328618, код за ЕДРПОУ 14365277) 700000 грн., а також витрати по сплаті держмита в сумі 3400 грн. 4. Видати наказ.