Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Куровського С.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Ситенко О. Д. – довіреність № 01-359 від 24.09.2008 р.

від відповідача - Земницький Д. П. – довіреність №110-08 від 01.11.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестеційно-промислова група"Столиця"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2008

у справі № 35/422 (Літвінова М.Є.)

за позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестеційно-промислова група"Столиця"

про стягнення 48223,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.2008 р. в справі №35/422 позов Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі – позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова група "Столиця" (далі – ТОВ "Столиця", відповідач) був задоволений частково. Стягнуто з ТОВ Інвестиційно-промислової групи "Столиця" на користь Київської регіональної споживчої кооперації 48 000 грн. заборгованості по орендним платежам за Договором про оренду з правом викупу цілісного майнового комплексу № 1 від 01.12.2003р.; 480,00 грн. – державного мита та 117,44 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить в частині задоволення позову рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову Київської регіональної спілки споживчої кооперації до Товариства з обмеженою відповідальність "Інвестиційно-промислова група "Столиця" про стягнення 42223грн. орендної плати з червеня по вересень 2005 р. – відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначено, що при винесенні рішення від 22.10.2008 р., були порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: застосовано ч. 2 ст. 786 Цивільного кодексу України, яка не поширюється на спірні правовідносини, та не застосовано ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, які підлягали застосуванню при вирішенні зазначеного спору, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Позивач відзив на апеляційну скаргу суду не надав, однак в судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу не визнав, зазначив, що вимоги викладені в ній є безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою від 20.11.2008 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 16.12.2008 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

01 грудня 2003 року між Київською регіональною спілкою споживчої кооперації (далі – позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова група "Столиця" (далі – відповідач, Орендар) було укладено договір про оренду з правом викупу цілісного майнового комплексу № 1 (далі – Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс Київської регіональної спілки споживчих товариств (в подальшому – майно), розташоване за адресою: Україна, 08300, м. Бориспіль, буд. Головатого, 83, згідно акту прийому-передачі, який є невід’ємною частиною цього договору (Додаток № 1).

Згідно з п. 2.1 Договору орендна плата за користування майном (за згодою сторін) становить 12 000 грн. в місяць (в т.ч. ПДВ – 2000 грн.).

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця шляхом передоплати до 25 числа кожного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем по день фактичного повернення майна Орендодавцю, незважаючи на закінчення цього договору, починаючи з 01.12.2003 р. (п.2.3 – п. 2.5 Договору)

У відповідності з п. 3.3.1 Договору Орендар зобов’язався своєчасно проводити розрахунки з орендної плати.

В п. 5.1 Договору визначено, що останній діє з 01.12.2003 р. до 31.12.2004 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2005 р. у справі № 4/420, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2005 р., було розірвано спірний Договір оренди від 01.12.2003 р. та вирішено виселити відповідача з цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Київська область, м.Бориспіль, вул. Головатого, 83.

Позовні вимоги в справі №35/422 обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору, відповідач не перерахував орендну плату за користування майновим комплексом за період з червня 2005 р. по вересень 2005 р. у загальному розмірі 48223 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість № 01-288 від 11.08.2008 р.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, у зв’язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (436-15) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір оренди є одним з видів зобов’язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов’язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов’язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо здійснення орендних платежів, внаслідок чого за період з червня 2005 р. по серпень 2005 р. утворилась заборгованість.

Факт надання позивачем послуг по оренді приміщення у вказаний вище період підтверджується Актами прийому-передачі робіт від 30.06.2005 р., від 29.07.2005 р., від 31.08.2005 р., від 30.09.2005 р., які підписані та скріплені печатками як позивачем, так і відповідачем (копії Актів наявні в матеріалах справи).

Належних та допустимих доказів на підтвердження сплати орендних платежів за період з червня 2005 р. по серпень 2005 р. відповідач суду не надав.

В апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що ним в місцевому господарському суді було подано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки строк оплати за оренду спірного приміщення настав в період з червня 2005 р. по серпень 2005 р., тобто сплив в період з червня 2008р. по серпень 2008 р., а суд відмовив в задоволенні цієї заяви, пославшись на ч. 2 ст. 786 ЦК України. Суд апеляційної інстанції не вважає вказане твердження безпідставним, в зв’язку з наступним:

Дійсно, у відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, строки позовної давності, що застосовуються до вимог, які випливають із договору найму, визначені в ст. 786 Цивільного кодексу України, в ч. 2 якої вказано, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача – з моменту припинення договору найму.

При цьому, ані після прийняття Господарським судом міста Києва рішення у справі № 4/420 за позовом про розірвання спірного Договору оренди (серпень 2005 року), ані під час перегляду вказаного Рішення судом апеляційної інстанції (жовтень 2005 року) цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Бориспіль, вул. Головатого, 83, не був звільнений відповідачем.

Станом на час розгляду справи № 35/422 відомості щодо повернення орендованого майнового комплексу позивачу у суду відсутні, у зв’язку з чим підстави стверджувати, що строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам за період червень 2005 р. – серпень 2005 р. також відсутні.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на момент пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання по сплаті заборгованості по орендній платі за користування цілісним майновим комплексом, розташованим за адресою: м. Бориспіль, вул. Головатого, 83 за період з червня по серпень 2005 р. не виконав, суму заборгованості не сплатив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на ту обставину, що відповідно до умов Договору сторони погодили щомісячний розмір орендної плати – 12000 грн. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторонами було змінено вказаний розмір орендної плати суду надано не було.

Отже, виходячи із щомісячної ставки орендної плати, встановленої в Договорі, за період з червня по вересень 2005 року (4 місяці) відповідач повинен був сплатити на користь позивача 48 000 грн., а не 48 223,00 грн., як зазначає позивач в позовній заяві.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те місцевий господарський суд правомірно частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам у розмірі 48 000 грн. за Договором про оренду з правом викупу цілісного майнового комплексу № 1 від 01.12.2003 р., а в частині стягнення 223 грн. визнав вимоги необґрунтованими, непідтвердженими належними доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2008 р. в справі №35/422 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова група "Столиця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2008 р. в справі №35/422 – без змін.

Матеріали справи № 35/422 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.