Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У 2008 році позивач, Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька", звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 2 088 грн. 28 коп.

В процесі розгляду справи, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк звернулася до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька"про спонукання виконати обов'язки, передбачені Договором №7/21 від 25.03.02р. про спільне користування та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення -усунути несправності системи гідроізоляції житлового будинку за адресою: м.АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.08р. первісні позовні вимоги Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька"були задоволені в повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк було відмовлено в зв'язку з недоведеністю.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк з прийнятим рішенням не згодна, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України, тому звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 05.11.08р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити її зустрічні позовні вимоги.

Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька"до судового засідання не з'явилося, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 06.12.08р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 01.12.08р.

До канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов лист №01/4-2574 від 15.12.08р., яким Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька"просило відкласти розгляд справи в зв'язку з зайнятістю спеціаліста, що приймав участь у справі, одночасно повідомивши про незгоду з вимогами апеляційної скарги.

Надане клопотання судовою колегією розглянуто та відхилено, оскільки участь у господарському процесі приймають юридичні особи, а не фізичні, тому позивач мав можливість направити до суду іншого представника, явка сторін ухвалою суду від 01.12.08р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 38/96, та наданих відповідачем пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28- 29 Закону України "Про судоустрій"та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року (v0011700-76) №5 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.02р. між Державним комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація Київського району", м.Донецьк та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір № 7/21 про спільне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення (далі -Договір).

На підставі розпорядження Донецького міського голови №774 від 04.07.2003р. було створено Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька"шляхом реорганізації Державного комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація Київського району", яке згідно положень Статуту його правонаступником.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1., Сазоненко внаслідок укладання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1.

Відповідно до розділу 1 Договору, позивач за первісним позовом зобов'язався забезпечувати обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: м.АДРЕСА_1, а також утримування прибудинкової території, а відповідач за первісним позовом зобов'язався приймати участь у витратах позивача по управлінню, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду пропорційно займаної площі у розмірі 38 грн. 38 коп. на момент укладення Договору. Відповідач за первісним позовом займає нежитлове приміщення площею 98,40 кв.м., в тому числі підвал, в житловому будинку за адресою: м.АДРЕСА_1.

Відповідно до умов укладеного сторонами Договору з урахуванням змін від 01.04.07р., що є його невід'ємною частиною, експлуатаційні витрати склали 1,21 грн/кв.м.

Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили порядок оплати, а саме: суму платежу відповідач за первісним позовом зобов'язався перераховувати на рахунок позивача за первісним позовом не пізніше 30 числа поточного місяця.

Згідно умов Договору, він діє на теперішній час, оскільки відповідно до розділу 5 жодна із сторін не звернулася до іншої із пропозицією про закінчення його дії.

За період з 01.01.07 р. по 01.08.08 р. відповідач за первісним позовом не виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, в зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за первісним позовом склала 2 088 грн. 28 коп.

За цих підстав, Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька"звернулося до господарського суду Донецької області за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення відповідача та його представника, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно статті - 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Відповідно до вимог пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог абзацу 2 п. 4, п. 9 Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , норми цього кодексу застосовуються до прав та обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 р. і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , застосовуються правила цього кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (436-15) , як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України (435-15) у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України (436-15) .

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно норм статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Як правомірно встановлено господарським судом Донецької області, відповідач за первісним позовом неналежним чином виконував свої зобов'язання за Договором № 7/21 про спільне використання і обслуговування вбудованого нежитлового приміщення від 25.03.02р. (зі змінами), який було укладено сторонами відповідно до норм чинного законодавства України, в добровільному порядку, без заперечень та зауважень.

Отже, позовні вимоги Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька"за первісним позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 2 088 грн. 28 коп. обґрунтовані і доведені належними засобами доказування, та правильно задоволені господарським судом Донецької області.

Також господарським судом Донецької області правомірно відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька"про спонукання виконати обов'язки, передбачені Договором №7/21 від 25.03.02р. про спільне користування та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення -усунути несправності системи гідроізоляції житлового будинку за адресою: м.Донецьк, вул. Звягильського, 59, виходячи з наступного:

Позивачем за зустрічним позовом не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції свої позовні вимоги належними та допустимими доказами відповідно норм статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. Так, умовами Договору не передбачено обов"язку відповідача за зустрічним позовом усувати несправності системи гідроізоляції житлового будинку за адресою: м.Донецьк, вул. Звягильського, 59. Тому позовні вимоги про спонукання відповідача виконати умови укладеного сторонами договору в натурі в даному випадку не доведені позивачем. Посилання суду першої інстанції на встановлення факту причини сирості в орендованому приміщенні тільки на підставі акту від 28.10.08 р., складеного відповідачем за зустрічним позовом одноособово, є помилковим, але воно не призвело до прийняття неправильного рішення в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2008 року у справі № 38/96 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2008 року у справі № 38/96 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2008 року у справі № 38/96 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Надр.5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 ДАГС;

5 -ГС Дон. обл.;

Ширіна Ю.М.