9/53-08 Про стягнення штрафу та пені - 11.12.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.06.2008р. у справі №9/53-08 позов Антимонопольного комітету України задоволено: стягнуто з Вінницького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на користь Антимонопольного комітету України в доход загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 20400,00 грн. та пеню в розмірі 20400,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 408,00 грн. та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Вінницьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- як зазначає скаржник, відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, що позбавило його можливості реалізувати свої права;

- на думку скаржника, сплата штрафу призведе до порушення норм ст. 8 Бюджетного кодексу України, що призведе до призупинення бюджетних асигнувань, а також обмеження прав і інтересів кандидатів в позичальники та позичальників.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу Вінницького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" - без задоволення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Згідно приписів ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ ГПК України (1798-12) . Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, апеляційний господарський суд вважає скаргу необґрунтованою, виходячи з наступного:

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 7, 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення здійснюють контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Частиною першою ст.13 Закону зазначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно ст.51 даного Закону, порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що за порушення, зокрема, п.п.1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Згідно ч.2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

При цьому відповідно до ч.1 ст.56 Закону, рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Згідно ч.3 даної статті, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

При несплаті застосованого до суб’єкта господарювання штрафу, за кожний день прострочення стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу (ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ч.7 ст.56 Закону, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням органу Антимонопольного комітету України, останній стягує штраф у судовому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 10.11.2006р. №21-р/тк на Вінницьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний Фонд сприяння молодіжного житлового будівництва" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на регіональному ринку послуг пільгового довготермінового кредитування молодіжних сімей та одиноких молодих громадян на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, шляхом ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на регіональному ринку послуг пільгового довготермінового кредитування молодіжних сімей та одиноких молодих громадян на будівництво ( реконструкцію) і придбання житла - був накладений штраф у розмірі 20400 грн..

Рішення було направлено відповідачу для виконання з листом від 27.11.2006р. №29-26/12-7396 і отримано Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний Фонд сприяння молодіжного житлового будівництва" - 05.12.2006р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №570108.

Не погоджуючись з рішенням від 10.11.2006р. за №21-р/тк, відповідач звернувся до господарського суду м. Києва з проханням його скасувати.

Рішенням господарського суду м.Києва від 15.05.2007р. у справі №45/150, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007р., в задоволенні позову відповідачеві відмовлено. Вищим господарським судом України не прийняті касаційні скарги регіонального управління Фонду, що вбачається з ухвали від 29.11.2007р.

Отже, рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 10.11.2006 № 21-р/тк про визнання факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції Вінницьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний Фонд сприяння молодіжного житлового будівництва" та накладення штрафу за це порушення є законним, про що також свідчать рішення судів, які набрали законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожен день прострочення сплати штрафу, стягується пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу, але її розмір не може перевищувати розміру самого штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

- справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

- відповідного рішення (постанови) господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі №45/150 про скасування рішення від 10.11.2006р. за №21-р/тк порушено ухвалою суду від 12.02.2007 року, отже, прострочення сплати штрафу складає 6 днів.

Згідно з частиною четвертою статті 85 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. Відповідно до частини третьої статті 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, рішення господарського суду м.Києва у справі № 45/150 набрало законної сили 02.10.2007 року, а відтак нарахування пені поновлено з 03.10.2007р., що складає 182 дні, за які сума пені становить 57528грн.

Оскільки частина 5 ст. 56 Закону "Про захист економічної конкуренції" встановлює певні обмеження, зокрема, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Комітету, то розмір пені складатиме 20400грн.

Отже, загальний розмір заборгованості становить 40800 грн. (20400 грн. (пені) + 20400 грн. (штрафу)), що правомірно встановлено судом першої інстанції.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пеню відповідачу нараховано на підставі ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тобто поза межами господарських правовідносин, що відповідає змісту приписів статті 1 (предмет регулювання), ч.1 ст.3 (визначення господарської діяльності), ст.ст.216-218,238,239 та 249 (визначення адміністративно-господарських санкцій, їх види, рішення щодо застосування) ГК України (436-15) . До того ж стягнення пені на підставі ч.5 ст.56 зазначеного вище Закону не потребує прийняття уповноваженим державним органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні ГК України (436-15) , для застосування яких необхідне прийняття відповідного рішення (ч.1 ст.249 названого Кодексу).

Стосовно доводів скаржника в апеляційній скарзі на неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. N75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. N01-8/1228 (v1228600-06) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. N01-8/675 (v_675600-07) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. N01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008р. №01-8/482 (v_482600-08) "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року (пункт 19).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи.

Враховуючи той факт, що ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були направлені сторонам у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, доводи Вінницького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний Фонд сприяння молодіжного будівництва" про неналежне його повідомлення про час слухання справи не заслуговують на увагу.

Крім того, як вбачається з витягу з ЄДРПОУ, відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: м.Вінниця, Ленінський р-н, шосе Хмельницьке, 7, кв.725.

В наданій суду довіреності від 22.09.2008р. на ім'я Колівошки В.В. (а.с.88) також зазначена адреса відповідача - м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, к.725.

Окрім того, в матеріалах справи містяться копія договору №7-76 від 28.12.2007р. на оренду приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад області, що складається з кімнат №№724,725,718А, які розташовані в адмінбудинку за адресою: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 7 (а.с.102-104) та копія листа №1298 від 21.11.2008р., в якому управління спільної комунальної власності територіальних громад області повідомило, що Вінницьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" орендує приміщення №№724,725,718А в адмінбудинку по вул.Хмельницьке шосе, 7 згідно договору оренди №7-76 від 28.12.2007р. з 01 січня 2008р. по даний час (а.с.101).

У зв’язку з вищевикладеним, а також враховуючи, що на день розгляду справи по суті відповідачем суми штрафу та пені не сплачено, доказів про протилежне суду не надано, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 40800грн., з яких 20400грн. – штраф за порушення законодавства про економічну конкуренцію та 20400грн. – пеня за несплату даного штрафу.

Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2008р. у справі №9/53-08 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 19.06.2008р. у справі №9/53-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Вінницького регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" - без задоволення.