20/274 Про припинення провадження у справі з підстав неукладення договору про надання послуг по перевезенню вантажу - 11.12.2008 Прийняття

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду про стягнення 7 977,48грн. (2 275,00 грн. - основний борг, 611,98 грн. - збитків від інфляції, 90,50 грн. - 3% річних та 5 000,00 грн. - збитків) заборгованості з Дочірнього підприємства фірма"Екотехніка-М", яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору № 10 на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 16.10.2006 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2008 провадження по справі припинено.

Не погодившись з такою ухвалою, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (позивач) звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати та передати справу до суду першої інстанції до розгляду по суті. Також позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2008.

Ухвалами Київський апеляційний господарський суд від 11.11.2008 та 02.12.2008 зобов'язав відповідача надати відомості чи врахована податкова накладна від 03.02.2007 № 21 про надання автопослуг по перевезенню вантажу відповідача по маршруту с. Балико - Щучинка - м. Чернгів - м. Суми в податковій звітності за перший квартал 2007 року.

Представників сторін було повідомлено належним чином, причина неявки представника відповідача у судове засідання суду невідома.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, прийшов до наступного.

Як вбачається із змісту оскаржувальної ухвали підставою припинення провадження по справі було те, що договір № 10 від 16.10.2006, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, сторонами не укладений. Відповідно, заборгованість, яку просить суд стягнути позивач, не могла виникнути у зв'язку з неналежним виконанням умов цього договору, який не був укладений.

Таким чином суд першої інстанції послався на те, що за відсутності підпису уповноваженої особи від імені відповідача та відтиску печатки відповідача договір № 10 від 16.10.2006 є неукладеним, оскільки відсутнє вираження волі однією із сторін договору у відповідності до ст. 202 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погодиться не може, оскільки, як вбачається з матеріалів справи 02.02.2007 на адресу позивача відповідачем було направлено заявку про надання транспортно-експедиційних послуг, за якою 03.02.2007 позивачем було надано послуги по перевезенню вантажу відповідача по маршруту с. Балико-Щучинка-м. Чернігів-м. Суми про, що були оформленні та підписані позивачем і відповідачем Товарно-транспортних накладних БЗС № 007644 та БЗС № 007643 від 03.02.2007.

Також в матеріалах справи знаходиться, податкова накладна від 03.02.2007 № 21 в якій зазначено, що 03.02.2007 за заявкою позивачем було надано відповідачу автопослуги с. Балико-Щучинка-м. Чернігів-м. Суми на загальну суму 2 275,00грн.

Як вбачається з матеріалі вправи, позивач звернувся до господарського суд з вимогою про стягнення 7 977,48грн. (2 275,00 грн. - основний борг, 611,98 грн. - збитків від інфляції, 90,50 грн. - 3% річних та 5 000,00 грн. - збитків) заборгованості з Дочірнього підприємства фірма"Екотехніка-М".

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції, не було прийнято до уваги та не досліджено податкову накладну від 03.02.2007 № 21 як доказ який має значення до справи.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 43 ГПК України та виключає можливість висновку апеляційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала місцевого суду прийнята з порушенням норм процесуального права, тому ухвала Господарського суду міста Києва від 09.09.2008 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - задоволенню.

Керуючись п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, ст. 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2008 скасувати.

Повернути Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) державне мито у сумі 51,00 грн. з Державного бюджету України, як зайве сплачено платіжним дорученням № 318 від 18.09.2008 за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2008 по справі № 20/274.