3/307 Про виключення з числа учасників товариства - 10.12.2008 Прийняття

Позовні вимоги до відповідача-1 обґрунтовані тим, що відповідач-1 тривалий час не приймала участь у зборах учасників товариства, до порядку денного яких виносився розгляд особливо важливих питань як для поточної діяльності товариства, так і для його розвитку в цілому, чим фактично робив їх проведення неможливим, оскільки є володільцем частки у розмірі 50% статутного фонду.

Вимоги до відповідача-2 обґрунтовані тим, що ОСОБА_2. є винним у зриві зборів учасників товариства, оскільки він, як голова товариства, повинен був вживати заходів для встановлення місцеперебування іншого учасника та щодо забезпечення відповідача-1 належною інформацією про день, час та місце проведення зборів учасників. На думку позивача, відповідач-2 своєю бездіяльністю сприяв тому, що збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" неодноразово були визнані такими, що не відбулись, в результаті чого було зірвано вирішення цілого ряду стратегічно важливих для товариства питань.

Суд першої інстанції під час розгляду справи приймав до уваги лише ті пояснення та докази, які подавались представниками ТОВ "Мастер Хаус Груп" на підставі довіреностей, виданих та підписаних ОСОБА_5., як керівником ТОВ "Мастер Хаус Груп", з посиланням на те, що загальними зборами акціонерів ТОВ "Мастер Хаус Груп", які відбулися 09.06.2008р., було прийнято рішення про звільнення з посади директора ТОВ "Мастер Хаус Груп" ОСОБА_5. Однак, 14.08.2008р. Печерським районним судом міста Києва у справі № 2-2099/2008 було розглянуто цивільний позов ОСОБА_5. про поновлення на роботі. Рішенням Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_5. був поновлений на посаді директора ТОВ "Мастер Хаус Груп". Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5. на роботі допущено до негайного виконання (п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України) та виданий виконавчий лист.

Відповідач-1 проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначаючи про їх необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами.

Відповідач-2 позов визнав повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №3/307 від 09.10.2008р. в частині вимог про виключення ОСОБА_1. зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" в позові було відмовлено повністю, в частині вимог про визнання бездіяльності голови Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" ОСОБА_2. незаконною і зобов'язання його належним чином виконувати свої обов'язки - провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач та відповідач-2 звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили Рішення Господарського суду міста Києва у справі №3/307 від 09.10.2008р. в частині відмови в позові скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема положення Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1155-36 від 17.08.2002р., що призвело до неправильного вирішення спору у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р. апеляційні скарги були прийняті до провадження та призначені до розгляду в судовому засіданні на 19.11.2008р.

17.11.2008р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли заперечення на апеляційну скаргу відповідача-2.

18.11.2008р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

В судове засідання 19.11.2008р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" з'явились ОСОБА_6. - директор та представники за довіреностями ОСОБА_7. і ОСОБА_8. При цьому, судом було з'ясовано, що довіреності на вказаних представників видані за підписом директора товариства, але в довіреності на ОСОБА_7. директором зазначено ОСОБА_6., в довіреності на ОСОБА_8. - ОСОБА_5.

Згідно з поясненнями, наданими представниками позивача, Солом'янським районним судом міста Києва було прийнято рішення про поновлення на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" ОСОБА_5. і дане рішення було залишено в силі постановою Апеляційного суду міста Києва від 13.11.2008р. При цьому, ОСОБА_6. наполягав на тому, що на даний момент директором товариства є він, а не ОСОБА_5.

У відповідності до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Враховуючи вищевказане, Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.12.2008р. та витребувано у позивача докази на підтвердження повноважень особи, яка на даний час є директором (керівником) товариства.

На виконання вимог ухвали від 19.11.2008р. суду було надано Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2008р. в цивільній справі №2-2099/2008р. за позовом ОСОБА_5. до ТОВ "Мастер Хаус Груп", ОСОБА_1., ОСОБА_9., третя особа - ОСОБА_2. про поновлення на роботі, згідно з яким ОСОБА_5. було поновлено на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп". Згідно з Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.11.2008р., вищевказане рішення суду було змінено, а саме виключено вказівку про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп", оформлених протоколом від 09.06.2008р., в частині призначення ОСОБА_9. з 09.06.2008р. на посаду директора Товариства. В решті, в т.ч. в частині поновлення ОСОБА_5. на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп", було залишено без змін.

Однак, відповідно до Ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 09.12.2008р. у справі №2-5054/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" до ОСОБА_5., третя особа ОСОБА_1. про визнання недійсним контракту на управління підприємством було задоволено заяву ОСОБА_1. про забезпечення позову та, зокрема, заборонено до вирішення справи по суті ОСОБА_5. вчиняти будь-які дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп", що віднесені законом та статутом товариств до повноважень директора, в т.ч. підписувати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" будь-які документи і правочини, видавати накази і доручення, розпоряджатись майном товариства, діяти від імені товариства без доручення.

Належних та допустимих доказів на підтвердження оскарження даної ухвали суду та/або її зміни чи скасування апеляційному господарському суду надано не було.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що станом на дату розгляду в суді апеляційної інстанції господарської справи №3/307 директором підприємства є не ОСОБА_5., а ОСОБА_6., у зв'язку з чим апеляційний суд приймає до уваги пояснення та докази, надані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" представниками, які діють за довіреностями, виданими за підписом директора товариства - ОСОБА_6

В судовому засіданні 10.12.2008р. представником позивача було подано заяву про відмову від апеляційної скарги відповідно до ст. 100 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши вказану заяву, суд роз'яснив представникам позивача наслідки відмови від апеляційної скарги.

Представники позивача зазначили, що наслідки відмови від апеляційної скарги їм зрозумілі.

Представник відповідача-1 не заперечував проти заяви позивача щодо відмови від апеляційної скарги.

Представник відповідача-2 заперечував проти заяви позивача. ' p class=MsoNormal style='margin-top:5.0pt;margin-right:0cm;margin-bottom:5.0pt; margin-left:0cm;text-align:justify;mso-pagination:none;mso-layout-grid-align: none;text-autospace:none''Зважаючи на те, що відмова від апеляційної скарги не суперечить законодавству та /або не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, апеляційний суд прийняв відмову позивача від апеляційної скарги і ухвалив припинити апеляційне провадження відносно даної скарги. При цьому, витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" покладаються на позивача (апелянта).

Представник відповідача-2 у судових засіданнях підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2., просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва у справі №3/307 від 09.10.2008р. в частині відмови в позові скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Представники позивача та відповідача-1 заперечували проти апеляційної скарги відповідача-2, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін Рішення Господарського суду міста Києва у справі №3/307 від 09.10.2008р. як таке, що прийнято з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" (далі - позивач, Товариство) було зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією 11.10.2002р. Згідно з п.1.2, п.5.1 Статуту, учасниками останнього є ОСОБА_1. та ОСОБА_2., кожен з яких володіє рівними частками в статутному фонді товариства, а саме 50% Статутного фонду.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначені Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) .

У відповідності до ст. ст. 58- 60 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить виключення учасника з товариства. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Зокрема, при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

З вищенаведеного випливає, що виключення учасника з товариства належить до компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

При цьому чинним законодавством передбачено у випадку виключення будь-кого з учасників обов'язковим прийняття відповідного рішення, наявність якого є передумовою виникнення спірних правовідносин між учасниками товариства, а так само права на позов у особи не згодної з рішенням загальних зборів учасників.

В ст. 147 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Дана норма кореспондується зі ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", якою визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Отже, частка в статутному фонді товариства є власністю учасника товариства, якою він може розпоряджатись за власним розсудом.. Виключення учасника з товариства за рішенням суду є позбавленням його права власності на відповідну частку.

При цьому, суд вважає за доцільне відзначити, що статтею 128 Цивільного кодексу України, статтями 64, 72 Закону України "Про господарські товариства" передбачено можливість виключення учасника повного товариства, учасників товариств з обмеженою відповідальністю, які систематично не виконують чи неналежним чином виконують свої обов'язки або перешкоджають досягненню цілей товариства.

Однак, прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цих товариств, а не господарського суду. Суд лише перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.

У рішенні про виключення учасника з господарського товариств повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника.

Тобто, вирішення питання про виключення учасника з товариства належить до компетенції загальних зборів товариства і не може здійснюватися за рішенням суду. Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , Рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин".

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог відносно ОСОБА_1, а саме виключення її зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" за рішенням суду.

Відносно позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності голови Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Хаус Груп" ОСОБА_2та зобов'язання його належним чином виконувати свої обов'язки господарський судом було встановлено наступне.

У відповідності до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" №483-V від 15.12.2006р. (483-16) , до підвідомчості (підсудності) господарських судів віднесено справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Частиною 1 ст. 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, заяви про збільшення розміру позовних вимог, вимоги до ОСОБА_2(відповідача-2) заявлені не як до учасника товариства, а як до голови товариства, тобто, обґрунтовуючи позовні вимоги до відповідача-2, позивач посилається лише на неналежне виконання відповідачем-2 своїх обов'язків саме як голови, а не учасника Товариства, у зв'язку з чим в даному конкретному випадку спір в цій частині позову не відноситься до корпоративного спору.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даній частині вимог позов не підвідомчій господарським судам, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, у відповідності до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Інших пояснень та доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи відповідач-2 суду не надав, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу суду не заявлялось.

У відповідності до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, надані сторонами у справі, колегія суддів апеляційного суду констатує, що доводи апеляційної скарги відповідача-2 не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва у справі №3/307 від 09.10.2008р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача-2, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.