Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Мурська Х.В.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика", м.Рівне

на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2008р.

у справі № 5/103

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфуд", м.Донецьк

до Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика", м.Рівне

про стягнення 104025,55 грн.

За участю представників:

позивача: Причина Г.А.

відповідача: не з’явився.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.10.2008р. у справі № 5/103 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфуд", м.Донецьк та стягнуто Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика", м.Рівне на користь позивача 97600 грн. основного боргу, 3212,78 грн. пені, 1009,06 грн. держмита, 114,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відмовлено у стягненні 3212,78 грн. пені.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст.ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.193. 216, 230 Господарського кодексу України (436-15) , ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"та тим, що відповідачем не надано доказів належного виконання договірного зобов’язання, всупереч умовам договору пеня нарахована з врахування подвійної облікової ставки НБУ.

Скаржник, відповідач у справі, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, в позові відмовити, мотивуючи тим, що на адресу відповідача позивачем було направлено претензію 09.07.2008р., відтак згідно з ст. 530 ЦК України строк протермінування відповідачем своїх обов’язків щодо оплати товару починається з 10.07.2008р., отже штрафні санкції повинні обраховуватись саме з цієї дати.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини не явки не повідомив.

Виходячи з приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 05.12.2007р. між сторонами було укладено договір поставки № 72, згідно з яким позивач прийняв на себе обов`язок поставити товар, а відповідач - прийняти цей товар і своєчасно оплатити. Згідно з п.6.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури по факту поставки товару на склад покупця. На виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу товар - пектин, в кількості 1600 кг на загальну суму 97600 грн., що підтверджується накладною № РН-0000392 від 26.05.2008р. на суму 36600 грн. та накладною № РН-0000411 від 06.06.2008р. на суму 61000 грн. Отримання відповідачем продукції підтверджується довіреностями серії ЯПА № 917371 від 26.05.2008р. та серії ЯПА № 917444 від 06.06.2008р., які видані Лінник Галині Володимирівні. В порушення умов договору відповідач розрахунки за отриманий товар не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 97600 грн. Дана заборгованість підтверджується рахунками-фактурами № СФ-0000405 від 26.05.2008р. та № СФ-0000426 від 06.06.2008р., видатковими накладними та актом звірки розрахунків станом на 23.07.2008р., підписаним уповноваженими особами сторін та скріпленим відтисками печаток сторін.

09.07.2008р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, яка залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України (436-15) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем не подано доказів належного виконання ним договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару. Доводами апеляційної скарги факт наявності заборгованості в сумі заявленої позовної вимоги у розмірі 97600 грн. основного боргу відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У п.9.2 договору зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Відтак, з відповідача поруч із сумою основного боргу в розмірі 96700 грн. підлягає стягненню пеня в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки, як це передбачено п.9.2 Договору № 72 від 05.12.2007р., що складає 3212,78 грн. (замість нарахованих позивачем 6425,55 грн. пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ). Доводи скаржника про те, що строк виконання ним договірних зобов’язань визначений відповідно до ст. 530 ЦК України моментом пред’явлення вимоги, а тому пеню слід обраховувати з моменту направлення позивачем відповідачу претензії, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до умов договору поставки № 72 від 05.12.2007р. (п.6.1) моментом пред’явлення вимоги щодо оплати поставленого товару у даному випадку слід вважати виставлення рахунків-фактур № СФ-0000405 від 26.05.2008р. та № СФ-0000426 від 06.06.2008р.

Тому враховуючи те, що доводами апеляційної скарги обставин порушення судом першої інстанції норм, як матеріального, так і процесуального права, неповного з’ясування обставин справи, недоведеності обставин справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не доведено, правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення часткового позову не спростовано, підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відтак, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

Рішення Господарського суду Рівненської області від 13.10.2008р. у справі № 5/103 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика", м.Рівне - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.