10/133 Про стягнення основного боргу за спожиту активну електроенергію - 09.12.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Закарпатської області (суддя Івашкович І.В.) від 11.07.2008 року у справі № 10/133 позов задоволено частково: стягнуто з ОКП "Закарпаттеплокомуненерго"на користь ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго"суму 10054,84 грн. основного боргу за активну електроенергію та 149,50 грн. відшкодування судових витрат; залишено без розгляду позов в частині стягнення 1000 грн. боргу за активну електроенергію, 1030,23 грн. інфляційних, 155,06 грн. 3% річних, 2257,22 грн. пені за прострочку оплати активної електроенергії; відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 6315,02 грн. боргу за активну електроенергію, 3428,49 грн. боргу за реактивну електроенергію.

Позивач –ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго"з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з ОКП "Закарпаттеплокомуненерго"на користь ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго"суму боргу згідно уточненого розрахунку, оскільки вважає рішення таким, що постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник покликається на те, що наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків між сторонами базується на недостовірних відомостях, що не підтверджені відповідними первинними доказами. Вважає, що за спірний період з липня 2006 року по березень 2008 року заборгованість складає 50080,37 грн. Зазначає також, що залишення позовних вимог без розгляду в частині стягнення суми 1000 грн. основного боргу по активній електроенергії є неправомірним, так як вказана сума не могла бути зарахована в оплату в спірному періоді, а при складанні акту звірки зроблено описку щодо року, за який фактично виникла заборгованість за реактивну електроенергію. Посилається на те, що відповідачем визнається сума основного боргу за спожиту активну та реактивну електроенергію, а тому нарахування штрафних санкцій є правомірним, обґрунтованих та таким, що узгоджується з нормами діючого законодавства.

Відповідач –ОКП "Закарпаттеплокомуненерго"у відзиві на апеляційну скаргу (№ 1217 від 27.10.2008 року) зазначає, що апелянтом безпідставно збільшено розмір позовних вимог від 17369,86 грн. за спожиту електроенергію до 50080,37 грн. Покликається також на те, що у відповідності до ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а у першій інстанції була заявлена вимога про стягнення з відповідача 17369,86 грн. Крім того, зазначає, що в суді першої інстанції позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що за ОКП "Закарпаттеплокомуненерго"рахується заборгованість в розмірі 6315,02 грн. за спожиту активну електроенергію. Вважає, що господарським судом Закарпатської області правомірно було відмовлено у задоволенні вимог позивача в розмірі 3428,49 грн., оскільки вони стосуються іншого періоду і не могли бути предметом розгляду в суді. На підставі наведеного просить рішення господарського суду Закарпатської області від 11.07.2008 року у справі № 10/133 року залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2008 року, 28.10.2008 року та 20.11.2008 року.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Закарпатської області від 11.07.2008 року у справі № 10/133 –залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

16 травня 2005 року між ВАТ Електропостачальною компанією "Закарпаттяобленерго"в особі Іршавського РЕМ (Постачальник електричної енергії) та Закарпатським обласним державним підприємством теплових мереж "Закарпаттеплокомуненерго"(Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 05-0043, згідно умов якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно підпунктів 2.2.3, 2.2.4 цього договору Споживач зобов’язався, зокрема, оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку 7 "Порядок розрахунків", Додатку 8 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача згідно з Додатком 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Пунктом 7 додатку № 7 до договору на постачання електроенергії № 05-0043 від 16.05.2005 року передбачено, що оплата використаної активної електроенергії здійснюється Споживачем один раз по закінченню розрахункового періоду на підставі виписаного Постачальником рахунку, згідно підписаного Споживачем, або обома сторонами "Акту про використану електричну енергію"на протязі не більше 10-ти операційних банківських днів, рахуючи від дати отримання рахунку.

Згідно вищевказаного пункту додатку № 7 до договору Постачальником електричної енергії виписано ОКП "Закарпаттеплокомуненерго"рахунки на оплату поставленої електроенергії (а.с. 29-40). В рахунках відображено суми проплат, що здійснювалися Споживачем. До матеріалів справи також долучено копії платіжних доручень на оплату використаної електроенергії (а.с. 43-53) та виписку про надходження платежів (а.с.77). На підставі вищезазначених доказів, розрахунку споживача та двостороннього акту звірки розрахунків Обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго"та ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго"в особі Іршавського РЕМ за спожиту активну електроенергію від 08.07.2008 року (а.с. 54), Постачальником електричної енергії за період з липня 2006 року по березень 2008 року поставлено, а Споживачем спожито електроенергії на суму 182180,37 грн. Борг станом на 01.04.2008 року становить 10054,34 грн. Сторони у даній справі визнають наявність заборгованості на вказану суму.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги встановлені статтею 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої інстанції обгрунтовано задоволив позовні вимоги щодо сплати основного боргу за активну електроенергію в сумі 10054,34 грн. Покликання апелянта на те, що акт звірки розрахунків підписано неуповноваженими представниками сторін спростовується матеріалами справи, оскільки Іршавський РЕМ є структурним підрозділом ВАТ "Закарпаттяобленерго", його начальник підписував договір на постачання електричної енергії відповідно до довіреності № 31 від 10.01.2005 року, а проплата здійснювалася постачальнику через його структурний підрозділ, згідно рахунків останнього.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога про сплату основного боргу за активну електроенергію в сумі 6315,02 грн. документально необгрунтована, не узгоджується з двосторонніми даними про розмір проведених платежів, відображених у акті звірки розрахунків. Твердження позивача про те, що 1000 грн., сплачених відповідачем платіжним дорученням № 3146 від 13.11.2006 року, зараховано в погашення заборгованості за попередній період, документально необґрунтоване, а тому колегія вважає, що суд першої інстанції підставно, згідно п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, залишив позов в цій частині без розгляду.

З’ясуванням доказів у справі колегією встановлено, що позивачем заявлено вимоги про сплату за спожиту реактивну електроенергію в сумі 3428,49 грн. за період з лютого по березень 2008 року, позовні вимоги не змінювалися та не уточнювалися. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що реактивна електроенергія у 2008 році не подавалась. В матеріалах справи містяться рахунки за реактивну електроенергію за січень, лютий, березень 2007 року. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову щодо сплати 3428,49 грн. за реактивну електроенергію, нараховану за лютий –березень 2008 року.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір пені за порушення термінів внесення платежів передбачено підпунктом 4.2.1 договору про постачання електричної енергії № 05-0043 від 16.05.2005 року.

Стаття 258 Цивільного кодексу України передбачає строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З розрахунку позивача вбачається, що інфляційні відображено ним у вересні-грудні 2006 року та у лютому, березні 2008 року, річні –у серпні-грудні 2006 року та у січні-квітні 2008 року, а пеню –з травня 2007 року із зазначенням одночасно у даному місяці 182 днів прострочення. ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго"не надано доказів виконання ним п.2, п.8 (щодо повідомлення про несплату) додатку № 7 до Договору на постачання електроенергії № 08-0043 від 16.05.2005 року. З матеріалів справи неможливо встановити належні до нарахування штрафні санкції, а позивач, не зважаючи на вимоги колегії про уточнення нарахування штрафних санкцій, таких обґрунтувань не подав. А тому колегія вважає, що господарський суд Закарпатської області правомірно залишив без розгляду позовні вимоги щодо стягнення 2257,22 грн. пені, 1030,23 грн. інфляційних та 155,06 грн. річних.

Одночасно, з доданих до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що скаржник до суми заборгованості за вказаний період включає також борг по попередній справі –14993,28 грн. і вважає, що до сплати підлягає 50080,37 грн. Враховуючи зміст ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та предмет спору за заявленими позовними вимогами, вимоги апелянта в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з’ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 11.07.2008 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.