28/135-08-3625 Про стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню торгового місця на ринку - 09.12.2008 Прийняття

Комунальне підприємство (КП) "Малиновський ринок" (далі-Підприємство (позивач)) звернулось у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-підприємець (відповідач)) про стягнення з останньої 46795 грн. заборгованості за надані послуги позивачем у зв'язку зі здійсненням відповідачем з 01.09.2005р. торгівлі на ринку, використовуючи торгівельне місце на першому поверсі площею 48 кв.м.

Підставою для стягнення, як вважає Підприємство, є рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005р. №529, відповідно до якого встановлені тарифи з утримання торгових місць з ПДВ, і частин 1 і 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, згідно яких цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У відзиві і поясненні на позов відповідач вважає його безпідставним, посилаючись на те, що згідно Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Мінекономіки, Міністерством внутрішніх справ (МВС), Державною податковою адміністрацією (ДПА) і Держкомстату України від 26.02.2002р. №57/188/84/105 (z0288-02) (зареєстрованих у Мінюсті України 22.03.2002р. за №288/6576) з подальшими змінами, і Правил торгівлі на ринках, затверджених рішенням Одеської міської ради 15.07.2005р. №4221-IV з подальшими змінами (далі-міські Правила торгівлі на ринках), а також рішенню виконкому Одеської міської ради від 14.09.2005р. №529 "Про встановлення тарифів на послуги, що надаються КП "Малиновський ринок"і чинному законодавству у відповідача -підприємця не виникає цивільного обов'язку оплачувати позивачу такі послуги, оскільки такий обов'язок виникає тільки у разі укладення з Підприємством (позивачем) цивільно-правового договору, так як встановлені тарифи не є обов'язковими платежами.

Крім того, як далі зазначає відповідач, згідно названих Правил торгівлі на ринках (z0288-02) позивач не є ринком, оскільки йому не надана земельна ділянка, на якій він може здійснювати господарську діяльність і відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а тому у Підприємства нема правових підстав пред'являти такий позов, оскільки на нього не поширюється дія названих Правил торгівлі на ринках (z0288-02) .

Рішенням місцевого господарського суду від 29 жовтня 2008р. (суддя Гуляк Г.І.) у позові відмовлено повністю з огляду на його необґрунтованість, оскільки суд погодився з доводами відповідача.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на ті ж підстави, що і у позові, вважаючи, що борг у сумі позову підлягає стягненню з відповідача, оскільки останній не виконує свої обов'язки, передбачені рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005р. №529, яким встановлені тарифи на послуги, і міськими Правилами торгівлі на ринках (z0288-02) . Крім того, вважає безпідставними посилання суду першої інстанції в оскарженому рішенні на те, що відповідачу не відведена земельна ділянка, оскільки це не відноситься до предмету спору.

Також позивач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справа у день прийняття оскарженого рішення була розглянута у відсутності його представника, який не зміг з'явитись у судове засідання в зв'язку з хворобою і надати документи, що підтверджують його позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає її безпідставною, оскільки не укладався договір з позивачем про надання послуг з утриманням торговельного місця, а також відсутні докази фактичного надання позивачем таких послуг.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005р. №4221-IV створено Комунальне підприємство "Малиновський ринок", відповідно до п.2.1. Статуту якого основною метою його діяльності є організація ринкової торгівлі, надання різноманітних послуг та отримання прибутку в інтересах Засновника, яким є міська рада.

Спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерством внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату України від №57/188/84/105 (z0288-02) від 26.02.2002р. затверджені Правила торгівлі на ринках (z0288-02) , відповідно до п.2 якого ці Правила (z0288-02) носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на риках органами місцевого самоврядування.

Рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005р. №4221-IV затверджені Правила торгівлі на ринках, які обов'язкові для виконання адміністраціями ринків та суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють господарську діяльність на ринках у м. Одеса (далі-міські Правила торгівлі на ринках).

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005р. №529 "Про встановлення тарифів на послуги, що надаються комунальним підприємством "Малиновський ринок", затверджені тарифи на послуги, що надаються КП "Малиновський ринок", у тому числі з утримання торговельних місць.

Вказані тарифи, що затверджені названим рішенням Одеської міської ради стосуються тільки КП "Малиновський ринок" (позивача), які можуть застосовуватись ним при укладенні угод з іншими суб'єктами господарювання (підприємцями) при наданні торговельного місця і послуг з утримання останнього (п.19 міських Правил торгівлі на ринках).

Отже, для виникнення обов'язку оплати підприємцями наданих послуг з утримання торговельних місць, як випливає зі змісту п.19 названих Правил, є письмова угода, укладена адміністрацією ринку і продавцем (суб'єктом господарювання).

Відповідно до п.2 міських Правил торгівлі, який за змістом аналогічний п.2 Правил торгівлі, затверджений названим спільним наказом №57/188/84/105 (z0288-02) від 26.02.2002 року, ринок -це суб'єкт підприємницької діяльності (або його структурний підрозділ), створений на відведеній рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці відповідно до Земельного кодексу (2768-14) і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесу купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі-ринок).

Згідно абз.2 п.13 Правил торгівлі на ринках (зі змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради №5283- IV від 06.03.2006 року), торговельне місце-площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у т.ч. ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається відповідно до Положення про ринковий збір, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26.03.2003 року №1074- IV.

Відповідно до п.5.1. Положення про ринковий збір від 26.03.2003 року, адміністрації ринків, незалежно від форм власності присвоюють кожному торговому місцю на ринку індивідуальні порядкові номери та затверджують схему розміщення торгових місць на ринку.

Згідно зазначених міських Правил торгівлі на ринках, одним із обов'язків адміністрації ринку є забезпечення продавців ринку торговельними місцями за профілем торгівлі і надання послуг з їх утримання на підставі укладених договорів. (п.34).

Пунктами 6.3 і 6.4 Статуту позивача передбачено, що його (Підприємства) відносини з іншими підприємствами і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів і Підприємство вільне у виборі предмета договору, визначені обов'язків, інших умов господарських взаємовідносин.

Зазначені пункти Статуту позивача повністю кореспондуються з частинами 1 і 2 ст. 67 Господарського кодексу України.

Таким чином господарська діяльність позивача, у тому числі і надання послуг, з іншими суб'єктами господарювання повинна здійснюватись на основі укладених договорів.

Але доказів укладення договору з відповідачем про надання вказаних послуг позивачем не надано. Відсутні також і докази звернення позивача до відповідача з пропозиціями укласти такий договір.

Посилання позивача на укладені ним з відповідними обслуговуючими організаціями договори про постачання електроенергії на території ринку, вивезення відходів і сміття, та про охорону території ринку, як і надані до апеляційної скарги копії платіжних доручень на оплату цих послуг до уваги не приймається, оскільки вказані договори укладені відповідачем в межах виконання обов'язків адміністрації ринку по утриманню території ринку в цілому, що передбачено міськими Правилами торгівлі на ринках (п.п. 6, 13, 18, 30, 34 цих Правил).

Цими Правилами торгівлі не передбачено без укладення письмової угоди обов'язок продавців, які здійснюють торгівлю на ринку, компенсувати якимось чином адміністрації ринку її витрати на електроосвітлення, вивезення відходів та сміття, охорони території ринку тощо, тобто на утримання території в цілому.

Таким чином, обов'язки адміністрації ринку по утриманню території ринку в цілому та організації ринкової торгівлі не можна ототожнювати з послугами, які ринок може за окрему плату надавати продавцям, в тому числі послуги з утримання торговельних місць у належному стані по укладеному з ними договору.

Згідно ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч.4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування, які можуть бути підставою для укладення договорів.

Як зазначено вище, за змістом п.2 Правил торгівлі на ринках (z0288-02) , ринками вважаються лише підприємства, створені на відведеній земельній ділянці відповідно до Земельного Кодексу (2768-14) . Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Позивачем не надано доказів (правоустановлювальних документів) відведення йому у встановленому порядку земельної ділянки для експлуатації ринку. Уплата земельного податку згідно Закону України "Про плату за землю" (2535-12) не є доказом права власності чи права користування земельною ділянкою.

З цих обставин у Підприємства (позивача) також були відсутні підстави для пред'явлення такого позову.

З зазначених вище підстав суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Що стосується посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, так як його представник був відсутній на судовому засіданні 29.10.2008р., в день прийняття рішення, а він просив відкласти розгляд справи, то вони не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст. 77 ГПК України, на яку позивач посилається в апеляційній скарзі, суд відкладає розгляд справи в межах строку, передбаченого ст.69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, суд відкладав розгляд справи з винесенням ухвал від 22.09.2008р. і 20.10.2008р. із витребуванням у позивача документів, які підтверджують його позовні вимоги, але такі документи позивач суду не надав.

У позивача до 28.10.2008р. (день коли його представник став на лікарняний) було достатньо часу для надання документів. Крім того, документи (копії платіжних доручень), які були надані до апеляційної скарги, позивач міг надати до суду, який розглядав справу, хоча на цих платіжних дорученнях відсутній штамп банку, якій свідчив би про їх сплату, а також вони свідчать про сплату позивачем послуг по укладеним договорам, які не мають відношення до відповідача.