28/136-08-3626 Про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання торгівельного місця - 09.12.2008 Прийняття

Комунальне підприємство "Малиновський ринок" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 32 319,18 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач здійснює торгівельну діяльність на території КП "Малиновський ринок" з 01.09.2005 року, використовуючи одноповерхове торговельне місце № И-5 загальною площею 31,62 кв.м., фактично отримує від позивача послуги з утримання торгівельного місця, проте не проводить оплату зазначених послуг за тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 529 від 14.09.2005 року. Позивач стверджував, що відповідно до Правил торгівлі на ринках, затверджених рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 року № 4221-IV, торгівля на ринку без документів, що підтверджують сплату ринкового збору, послуг за утримання торговельного місця в належному стані та інших послуг ринку, забороняється.

На підтвердження надання відповідачу послуг з утримання торговельного місця, позивач посилається на лист обслуговуючого кооперативу "Малиновський" від 09.03.2006 року № 55, за підписом голови кооперативу ОСОБА_1, який є відповідачем у справі, на договори про постачання електроенергії на територію ринку, вивезення з території ринку будівельних, великогабаритних та побутових відходів, охорону території ринку, податкові розрахунки земельного податку за 2005 - 2008 року та податкові декларації з орендної плати за оренду землі за 2006 - 2008 роки.

Посилаючись на ст. 11 Цивільного кодексу України, позивач стверджував, що в силу вказаних рішень міськвиконкому на міської ради у відповідача, який фактично здійснював торгівлю на ринку, виник обов'язок оплатити позивачу послуги з утримання торговельних місць за тарифом, встановленим рішенням міськвиконкому № 529 від 14.09.2005 року, з розрахунку 25,25 грн. за 1 кв.м. площі першого поверху торговельного місця, за період з 01.09.2005 року по 01.08.2008 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 09.09.2008 року, письмових поясненнях від 22.10.2008 року та в усних поясненнях представників у судовому засіданні проти позову заперечував, і просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач не заперечував здійснення ним торгівлі на території промтоварного ринку з використанням торгівельного місця № И-5, однак вважав, що відповідно до п. 18 Правил торгівлі на ринках, затверджених рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 року № 4221-IV, послуги з утримання торгівельних місць можуть надаватися адміністрацією ринку продавцям за окрему плату на договірних засадах, проте такий договір між сторонами не укладався, а послуги фактично не надавались.

Щодо забезпечення освітлення території ринку, вивезення відходів та охорони ринку, відповідач вважав, що такі дії не є утриманням торговельного місця в розумінні Правил торгівлі на ринках, а є обов'язком адміністрації ринку по утриманню в належному стані території ринку в цілому, що передбачено п.п. 6, 30, 34 Правил торгівлі на ринках, отже продавці не повинні за це платити.

Крім того, відповідач посилався на відсутність у позивача права користування земельною ділянкою, на якій розташований ринок, що, на думку відповідача, обумовлює відсутність у позивача права здійснювати експлуатацію ринку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2008 року у справі №28/136-08-3626 (суддя Гуляк Г.І.) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2008 року у справі №28/136-08-3626 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства "Малиновський ринок" задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

28.11.2008 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу Комунального підприємства "Малиновський ринок" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2008 року по справі № 28/136-08-3626 залишити без змін.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 року №4221-IV створено Комунальне підприємство "Малиновський ринок", відповідно до п.2.1. Статуту якого основною метою його діяльності є організація ринкової торгівлі, надання різноманітних послуг та отримання прибутку в інтересах Засновника, яким є міська рада.

Спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерством внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату України від №57/188/84/105 від 26.02.2002 року (z0288-02) затверджені Правила торгівлі на ринках, відповідно до п.2 якого ці Правила носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування.

Рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 року №4221-IV затверджені Правила торгівлі на ринках, які обов'язкові для виконання адміністраціями ринків та суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють господарську діяльність на ринках у м. Одеса (далі-міські Правила торгівлі на ринках).

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005 року №529 "Про встановлення тарифів на послуги, що надаються комунальним підприємством "Малиновський ринок", затверджені тарифи на послуги, що надаються КП "Малиновський ринок", у тому числі з утримання торговельних місць.

Вказані тарифи, що затверджені названим рішенням Одеської міської ради стосуються тільки КП "Малиновський ринок" (позивача), які можуть застосовуватись ним при укладенні угод з іншими суб'єктами господарювання (підприємцями) при наданні торговельного місця і послуг з утримання останнього (п.19 міських Правил торгівлі на ринках).

Отже, для виникнення обов'язку оплати підприємцями наданих послуг з утримання торговельних місць, як випливає зі змісту п.19 названих Правил, є письмова угода, укладена адміністрацією ринку і продавцем (суб'єктом господарювання).

Відповідно до п.2 міських Правил торгівлі, який за змістом аналогічний п.2 Правил торгівлі, затверджених названим спільним наказом №57/188/84/105 від 26.02.2002 року (z0288-02) , ринок -це суб'єкт підприємницької діяльності (або його структурний підрозділ), створений на відведеній рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці відповідно до Земельного кодексу (2768-14) і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі-ринок).

Згідно абз.2 п.13 Правил торгівлі на ринках (зі змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради №5283- IV від 06.03.2006 року), торговельне місце-площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у т.ч. ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається відповідно до Положення про ринковий збір, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26.03.2003 року №1074- IV.

Відповідно до п.5.1. Положення про ринковий збір від 26.03.2003 року, адміністрації ринків, незалежно від форм власності присвоюють кожному торговому місцю на ринку індивідуальні порядкові номери та затверджують схему розміщення торгових місць на ринку.

Згідно зазначених міських Правил торгівлі на ринках одним із обов'язків адміністрації ринку є забезпечення продавців ринку торговельними місцями за профілем торгівлі і надання послуг з їх утримання на підставі укладених договорів. (п.34).

Пунктами 6.3 і 6.4 Статуту позивача передбачено, що його (Підприємства) відносини з іншими підприємствами і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів і Підприємство вільне у виборі предмета договору, визначені обов'язків, інших умов господарських взаємовідносин.

Зазначені пункти Статуту позивача повністю кореспондуються з частинами 1 і 2 ст. 67 Господарського кодексу України.

Таким чином господарська діяльність позивача, у тому числі і надання послуг, з іншими суб'єктами господарювання повинна здійснюватись на основі укладених договорів.

Але доказів укладення договору з відповід ачем про надання вказаних послуг позивачем не надано. Відсутні також і докази звернення позивача до відповідача з пропозиціями укласти такий договір.

Посилання позивача на укладені ним з відповідними обслуговуючими організаціями договори про постачання електроенергії на території ринку, вивезення відходів і сміття, та про охорону території ринку, як і надані до апеляційної скарги копії платіжних доручень на оплату цих послуг до уваги не приймається, оскільки вказані договори укладені відповідачем в межах виконання обов'язків адміністрації ринку по утриманню території ринку в цілому, що передбачено міськими Правилами торгівлі на ринках (п.п. 6, 13, 18, 30, 34 цих Правил).

Цими Правилами торгівлі не передбачено без укладення письмової угоди обов'язок продавців, які здійснюють торгівлю на ринку, компенсувати якимось чином адміністрації ринку її витрати на електроосвітлення, вивезення відходів та сміття, охорони території ринку тощо, тобто на утримання території в цілому.

Таким чином, обов'язки адміністрації ринку по утриманню території ринку в цілому та організації ринкової торгівлі не можна ототожнювати з послугами, які ринок може за окрему плату надавати продавцям, в тому числі послуги з утримання торговельних місць у належному стані по укладеному з ними договору.

Згідно ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч.4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування, які можуть бути підставою для укладення договорів.

Як зазначено вище, за змістом п.2 Правил торгівлі на ринках, ринками вважаються лише підприємства, створені на відведеній земельній ділянці відповідно до Земельного Кодексу (2768-14) . Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Позивачем не надано доказів (правоустановлювальних документів) відведення йому у встановленому порядку земельної ділянки для експлуатації ринку. Сплата земельного податку згідно Закону України "Про плату за землю" (2535-12) не є доказом права власності чи права користування земельною ділянкою.

З цих обставин у Підприємства (позивача) також були відсутні підстави для пред'явлення такого позову.

З зазначених вище підстав суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Що стосується посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, так як його представник був відсутній на судовому засіданні 29.10.2008р., в день прийняття рішення, а він просив відкласти розгляд справи, то вони не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст. 77 ГПК України, на яку позивач посилається в апеляційній скарзі, суд відкладає розгляд справи в межах строку, передбаченого ст.69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, суд відкладав розгляд справи з винесенням ухвал від 22.09.2008р. і 20.10.2008р. із витребуванням у позивача документів, які підтверджують його позовні вимоги, але такі документи позивач суду не надав.

У позивача до 28.10.2008р. (день коли його представник став на лікарняний) було достатньо часу для надання документів. Крім того, документи (копії платіжних доручень), які були надані до апеляційної скарги, позивач міг надати до суду, який розглядав справу, хоча на цих платіжних дорученнях відсутній штамп банку, якій свідчив би про їх сплату, а також вони свідчать про сплату позивачем послуг по укладеним договорам, які не мають відношення до відповідача.

Матеріали справи давали можливість суду розглянути справу у відсутності представника позивача у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення не має.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Малиновський ринок", м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2008 року у справі № 28/136-08-3626 залишити без задоволення, рішення господарського суду -без змін.