Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Авдєєва П.В.

Коршун Н.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Труш В.М. ( за довіреністю)

від відповідача - Каплина Л.А. ( за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верховна Рада Автономної Республіки Крим

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2008

у справі № 36/405 (Трофименко Т.Ю.)

за позовом Колективне підприємство "Авангард"

до Верховна Рада Автономної Республіки Крим

третя особа позивача

третя особа відповідача

про визнання недійсною Постанови Верховної Ради АР Крим від 20.06.2001 р.№ 1863 2/01 "Про внесення доповнення в перелік майна яке належить АР Крим, підлеглого приватизації"

У вересні позивач звернувся до суду з позовом про визнання постановиВерховної Ради Автономної Республіки Крим №1863-2/01 від 20.06.2001 р. "Про внесення доповнення в перелік майна яке належить АР Крим, підлеглого приватизації".

Свої позовні вимоги позивач мотивовує тим, що спірною постановою були обмежені майнові права трудового колективу Колективного підприємства "Авангард", оскільки після прийняття зазначеної постанови було прийнято рішенням про відчуження майна, що не належить державі, без згоди членів трудового колективу Комунального підприємства "Авангард", що суперечить положенням чинного законодавства України. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що споруда котельні входить в єдиний майновий комплекс КП "Авангард", а тому є власності позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2008 р. по справі №36/405 позов Колективного підприємства "Авангард" задоволено повністю. Визнано недійсною Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1863-2/01 від 20.06.2001 р. "Про внесення доповнення до переліку майна, що належить Автономній Республіці Крим, яке підлягає приватизації, затвердженого Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 200 року №1465-2/2000" (rb1863002-01) .

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, оскільки вважає, що воно винесене по неповно з’ясованим обставинам, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, скаржник в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що пунктом 3 ст. 138 Конституції України до відання Автономної Республіки Крим віднесено управління майном, що належить Автономній Республіці Крим. Аналогічні повноваження Автономної Республіки Крим закріплені в п. 20 ч. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України від 23 грудня 1998 року №350-ХІУ (350-14) .

Відповідно до абзацу 2 п.1 Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або передане в її управління, затвердженого постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21.04.1999р. №459-2/99 (rb0459002-99) , суб'єктом права власності Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Відповідно до п. 5.2 п. 5 Положення про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим або передане в її управління, рішення про приватизацію, що належить Автономній Республіці Крим, приймає Верховна Рада автономної Республіки Крим. Керуючись зазначеними положеннями Верховна Рада Автономної Республіки Крим постановою від 18 жовтня 2000 року №1465-2/2 (rb1465002-00) — затвердила Перелік майна, що належить Автономній Республіці Крим, що підлягає приватизації.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1863-2/01 від 20.06.2001 р. (rb1863002-01) "Про внесення доповнення до переліку майна, що належить Автономній Республіці Крим, яке підлягає приватизації, затвердженого Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 200 року №1465-2/2000" перелік майна, що належить АР Крим та підлягає приватизації, затверджений Постановою ВР АР Крим від 18.10.2000 р. №1465-2/2000 (rb1465002-00) був доповнений рядком 33 наступного змісту: будівля колишньої котельної по вул. Козлова, 19 в м. Сімферополі.

Позивач вважає, що з прийняттям відповідачем спірної постанови були порушені майнові права трудового колективу Колективного підприємства "Авангард" .

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Сімферопольської виробничо-комерційної фірми "Фотон" №217 від 20.03.1994 р. "Про будівництво та реконструкцію виробничих площ заводу "Авангард" на майданчику по вул. Севастопольська, 42" було вирішено відновлені будівлі та споруди на майданчику по вул. Севастопольська, 42 поставити на баланс заводу "Авангард" як колективну власність ВКФ "Фотон".

Наказом Орендного підприємства Сімферопольської виробничо-комерційної фірми "Фотон" №425 від 22.08.1995 р. "Про реорганізацію" завод "Авангард" був реорганізований у дочірнє підприємство "Авангард" колективного підприємства "Кримфон", що входить до складу Сімферопольського оперативно-виробничого об'єднання "Фотон". Вказаним наказом було вирішено майно, що знаходиться на балансі філії та є власністю СВКФ "Фотон", передати на баланс заводу "Авангард" у вигляді установчого внеску КП "Кримфон".

Серед іншого майна, заводу "Авангард" від ОП СВКФ "Фотон" було передано приміщення котельної з прибудовами, що підтверджується актом від 19.09.1995 року приймання-передачі будівель та споруд на площах по вул. Севастопольська, 42

Згідно з вищезгаданим актом передачі колективного майна, яке передається орендним підприємством Сімферопольської виробничо-комерційної фірми "Фотон" у власність заводу "Авангард" від 19.09.1995 р. ОП СВКФ "Фотон" було передано, а дочірнім підприємством "Авангард" прийнято паї у вигляді колективного майна, серед яких, у тому числі, передбачена і будівля котельної по вул. Севастопольська, 42.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Статуту Колективного підприємства "Авангард", КП "Авангард" є правонаступником заводу "Авангард" ДП КП "Кримфон", зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1538 від 01.09.1995 р.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні", який діяв на час передачі позивачеві майна, майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства, Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 вказаного Закону, джерелом формування майна підприємства є, у тому числі, грошові та матеріальні внески засновників.

Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилічення державою у підприємства його основних фондів, оборотних коштів та іншого використовуваного ним майна здійснюється тільки у випадках, передбачених законами України (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про підприємства в Україні".

Таким чином, приймаючи до уваги також те, що колективним підприємством, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" є підприємство засноване на власності трудового колективу, після передання позивачеві будівлі котельної з прибудовами вказане майно стало власністю трудового колективу позивача.

При розгляді даної справи, суд прийняв до уваги лист Фонду державного майна Криму №1136/1 від 20.101993р. відповідно до якого ОП СВКФ "Фотон" була надана згода на списання у встановленому порядку будівель та споруд по вул. Севастопольській, 42 у зв'язку з повним зношенням.

Оскільки списана котельна не була демонтована та не витребувана Фондом майна, була здійсненна її реконструкція, після чого були підписані акт здачі - приймання підрядних робіт по будівлі котельні від 30.09.1995 року та акт приймання закінченого будівництвом будівель та споруд заводу "Авангард", з яких вбачається, що відновлювальний ремонт будівель та споруд здійснювався робітниками заводу "Авангард", роботи по реконструкції корпусів заводу "Авангард" виконані відповідно до проекту, будівельних норм та правил та відповідають вимогам приймання закінчених будівництвом об'єктів.

Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України "Про підприємства в Україні" вилучення об'єктів соціально - культурного та побутового призначення, житла, збудованих за рахунок коштів підприємств, місцевими Радами народних депутатів або іншими органами без згоди власника та трудового колективу підприємства не допускається.

З огляду на викладене не можуть бути визнанні правомірними дії відповідача про прийняттю оспорюваної позивачем постанови.

Відповідно з ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст. 41 Конституції України). Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про власність" держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Згідно з Роз'ясненнями Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів" №02-5/35 від 21.01.2000 р. (v5_35800-00) (зі змінами та доповненнями) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного, законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації — позивача у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що у зв'язку з прийняттям відповідачем спірної постанови було порушено майнове право трудового колективу позивача, колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Колективного підприємства "Авангард" в повному обсягу.

За таких обставин, колегія прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що оспорюване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав до його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим

залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2008 р. по справі №36/405 залишити без змін.

3. Матеріали справи №36/405 повернути Господарському суду м. Києва.