Б26/15/118 Про визнання майнових вимог у сумі 1069564 грн. - Текст документа

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2001

у справі № 02-5/5-9/59/Б26/15/118

за заявою КРУ в Дніпропетровській області

до ВАТ “ДМЗ ім. Петровського“

Про визнання майнових вимог у сумі 1069564 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від заявника - не з'явились

від боржника - не з'явились

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2001 у справі № Б26/15/118 (суддя Камша Н.М.) відмовлено Контрольно-ревізійному управлінню в Дніпропетровській області у заяві до ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод їм. Петровського” про визнання майнових вимог у сумі 1069564 грн.

Відмовляючи в задоволенні майнових вимог господарський суд моти вував з тих підстав, що статтею 3 Закону України “Про джерела фінансування органів державної влади” забороняється створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави.

Крім того, ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) контрольно-ревізійне управління не є контролюючим органом та органами стягнення.

За апеляційною скаргою Контрольно-ревізійного управління у Дніп ропетровській області Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 20.12.2001 (судді: Ясир Л.О. - головуюча, Бахмат P.M. - доповідач, Пруднікова В.В.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2001 залишено без змін.

Дана постанова прийнята з посиланням на те, що згідно статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) .

За твердженням скаржника Дніпропетровським апеляційним госпо дарським судом порушено норми матеріального права, а саме: невірно застосовано положення Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) .

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників від заявника і боржника, проаналізувавши правомірність дотримання апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.

В С Т А Н О В И Л А:

В період з 1995 по 1999 pp. контрольно-ревізійним відділом в м. Дніпропетровську та контрольно-ревізійним відділом в Ленінському районі м. Дніпропетровська проведені перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ ДМЗ ім. Петровського.

За результатами відповідно до Інструкції “Про порядок стягнення коштів та застосування фінансових санкцій органами державної контрольно-ревізійної служби від 03.07.1998 № 130 винесені рішення від 11.09.1995 № 02-180; від 13.05.1997 № 02-07/14; від 05.05.1998 № 118-04; від 28.02.1997 № 02-07/09; від 04.10.1999 № 118-08; від 04.10.1999 № 118-09 про застосування фінансових санкцій на загальну суму 1069564 грн.

Враховуючи, що відносно боржника порушено справу про банкрутст во, заявник звернувся із заявою про визнання кредитором з майновими вимогами в сумі 1069564 грн.

У постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2001 колегія суддів робить висновок про те, що згідно ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) - контрольно-ревізійне управління не є контролюючим органом і органом стягнення.

Відповідно п. 2.3.1 зазначеної статті, органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавчі в межах їх компетенції.

Колегія суддів вважає, що виводи апеляційного суду не можна визнати законними та обґрунтованими.

Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) набрав чинності з 1.04.2001 року, а правовідносини, щодо яких він був застосований, виникли в період з 1995 року по 1999 рік.

Таке застосування є прямим порушенням вимог ст. 58 Конституції України (254к/96-ВР) , за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

Крім того, п. 7 ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” передбачено право органам контрольно-ревізійної служби вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані і залишені платежі.

Що стосується майнових вимог кредитора - то як слідує із докумен тів, це питання не було предметом судового розгляду господарського суду так і апеляційного.

З огляду на зазначене, заявник повинен подати документи, що свід чать про право вимоги в сумі 1069564 грн., обґрунтований розрахунок, докази про звернення до боржника в установленому порядку про стягнення фінансових санкцій. Таких документів заявник суду не подав.

Згідно ст. НІ10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) порушення або неправильне застосування норми матеріального або процесуального права є підставою для скасування або зміни рішення або постанови суду.

За таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене і вирішити спір відповідно до вимог Закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровський області від 11.01.2002 № 13-17/04-58 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2001 у справі № 02-5/5-9/59 (Б26/15/П8) скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду Дніпропетровської області.