18/33 Про розірвання договору оренди нежитлових приміщень - 03.12.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.08 у справі № 18/33 (суддя Б.Гриняк) позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ТзОВ "МІТ" ЛТД задоволено: розірвано договір оренди № ДО - 1346 від 21.03.00 нежитлових приміщень площею 18, 45 кв.м., розташованих за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 37, укладений між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ТзОВ "МІТ"ЛТД; зобов"язано ТзОВ "МІТ"ЛТД звільнити орендовані нежитлові приміщення по вул. Незалежності, 37 в м. Івано-Франківську та передати їх по акту прийому-передачі виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради; стягнено з ТзОВ "МІТ"ЛТД на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-техніче забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погоджується відповідач –ТзОВ "МІТ" ЛТД, оскаржив його в апеляційному порядку з підстав невідповідності висновків господарського суду Івано-Франківської області дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник наголошує, що відповідачем до матеріалів справи долучено договори про сприяння соціально-економічному розвитку міста, а також відповідні документи про проведення робіт з ремонту та облаштування прибудинкової території, тобто докази про належне виконання умов оренди. Крім того, відповідач зазначає на належності проведення ним оплати за оренду даного приміщення. На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.08 у справі № 18/33 скасувати, прийняти нове рішення, а також зобов’зати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради продовжити термін дії оренди займаного приміщення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.08 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 03.12.08.

Позивач - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судове засідання 03.12.08 сторони явки повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені (повідомлення про вручення поштових відправлень № 376023, № 376025), причин неявки до відома суду не довели, а відтак, беручи до уваги п.п. 4, 5 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.08, апеляційна скарга розглядається за відсутності представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Іванно-Франківської області від 04.11.08 у справі № 18/33 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги –відмовити.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як вірно встановлено господарським судом Івано-Франківської області, між сторонами у справі укладено договір оренди № ДО-1346 від 21.03.00 нежитлових приміщень площею 18, 45 кв.м., розташованих за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 37, згідно якого відповідачу (орендарю за договором) надано у тимчасове платне користування нежитлові приміщення площею 18, 45 кв.м., розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 37, під склад згідно рішення міськвиконкому № 168 від 25.05.97. Належним чином проаналізовано судом першої інстанції при розгляді спору між сторонами п. 8.1 договору № ДО-1346 від 21.03.00, за яким відповідач взяв на себе зобов’язання відремонтувати фасад та водозливні елементи в дворі будинку на вул. Незалежності. 37, а також облаштувати територію у дворі будинку згідно вимогами управління архітектури і містобудування міськвиконкому в термін до 01.11.00 (угодою № УО-1346-2 від 19.06.01 термін виконання зобов’язання продовжено до 24.08.01). У відповідності до п. 4.2 даного договору орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрямки та ефективність використання приміщень, а також виступати з ініціативою щодо розірвання договору оренди у випадках, передбачених договором. Як встановлено судом першої інстанції, в межах прав, наданих орендодавцю п. 4.2 договору № ДО-1346 від 21.03.00, позивачем на адресу відповідача скеровувалась претензія № 1973/05-12/48 від 14.12.06, в якій запропоновано в термін до 13.12.06 виконати всі зобов’язання, передбачені умовами договору та здійснити заходи щодо використання орендованих приміщень за призначенням. Вказану претензію відповідачем залишено без реагування, у зв’язку з чим, користуючись правами, передбаченими п. 4.2 договору № ДО-1346 від 21.03.00, позивачем проведено перевірку, за результатами якої складено Акт перевірки ефективності використання нежитлових приміщень в будинку по вул. Незалежності, 37, м. Івано-Франківську від 05.02.07, з якого вбачається факт неналежності виконання ТзОВ "МІТ" ЛТД зобов’язань, передбачених п. 8.1 договору.

Документально підтверджений наявними в матеріалах справи доказами також встановлений господарським судом факт направлення позивачем відповідачу 28.12.07 повідомлення про припинення договору оренди нежитлових приміщень у зв’язку із закінченням 26.12.07 терміну його дії та небажанням орендодавця поновлювати даний договір на новий термін. Відповідачу запропоновано звільнити та передати згідно акту прийому-передачі орендодавцеві об’єкт оренди в термін до 20.01.08. Вказана претензія залишена відповідачем без реагування.

Колегія суддів на підставі аналізу обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів вважає вірним застосування господарським судом Івано-Франківської області до спірних правовідносин положень ст.ст. 526, 530 ЦК України щодо обов’язку належного, у встановлений строк виконання зобов’язання, а також ст. 610 ЦК України, якою поняття порушення зобов’язання визначено як його невиконання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Належним чином застосовано судом першої інстанції також норми ст. 611 ЦК України щодо правових наслідків порушення зобов'язання, встановлених законом або договором, зокрема розірвання договору.

Вірним, на думку колегії суддів, є також застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно положень якої термін договору оренди визначається за погодженням сторін, а також ч. 2 зазначеної статті, якою передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Належно проаналізовано господарським судом в оскаржуваному рішенні умови, погоджені сторонами у п. 6.4 договору № ДО-1346 від 21.03.00, а саме: припинення дії договору може мати місце у випадку закінчення строку, на який Договір оренди було укладено. Про припинення терміну дії договору оренди в даному випадку сторони повідомляють одна одну не пізніше як в місячний термін з дня закінчення дії Договору оренди, що і було зроблено позивачем листом від 28.12.07, в якому відповідача було повідомлено про припинення договору оренди нежитлових приміщень № ДО-1346 від 21.03.00, у зв’язку із закінченням 26.12.07 терміну його дії та небажанням поновлювати даний договір на новий термін.

Розглядаючи позовні вимоги Виконавчого комітету Івано-Франківської міськради, судом першої інстанції також застосовано норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , а саме ч. 3 ст. 26 даного закону, згідно якої договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Відповідно до ст. 27 цього ж закону, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Беручи до уваги вищевикладені норми матеріального права, а також достовірне встановлення судом на підставі матеріалів справи (Акт перевірки ефективності використання нежитлових приміщень в будинку на вул. Незалежності, 37 від 05.02.07) факту невиконання відповідачем зобов’язань, взятих на себе згідно п. 8.1 договору, а саме щодо здійснення ремонту фасаду та водозливних елементів в дворі будинку на вул. Незалежності, 37, а також облаштування території у дворі будинку згідно з вимогами управління архітектури і містобудування міськвиконкому, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в повному обсязі.

Договори про сприяння соціально-економічному розвитку міста, а також відповідні документи про проведення робіт з ремонту та облаштування прибудинкової території, не можуть вважатися належними, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказами виконання орендарем умов п. 8.1 договору оренди, оскільки з зазначених договорів не вбачається належності виконання відповідачем договірних зобов’язань.

Щодо посилань скаржника на належність сплати ним орендної плати, то колегія суддів зазначає, що цей факт позивачем не оспорюється, однак, факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе п. 8.1 договору зобов’язань, так само як і небажання позивача переукладати договір оренди на новий строк, не спростовує.

Інші посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, також є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак, скаржник, в порушення положень ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.08 у справі № 18/33 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Івано-Франківської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.