Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Алданової С.О.

Шапрана В.В.

при секретарі: Камінська Т.О.

За участю представників:

від позивача - Мариніч Н.В.(довіреність № 3272 від 29.10.2008 р.)

від відповідача - Клименко В.В. (довіреність № 24 від 17.09.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.10.2008

у справі № 41/221 (Спичак О.М.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"

до Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест"

про стягнення 5878,91 грн.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест" про стягнення з останнього 5878,91 грн. 3 % річних та інфляційних втрат.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 8239,15 грн. інфляційних втрат та 1164,94 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо сплати заборгованості по накладній № 1720 від 28.12.2002 р. в розмірі 11589,11 грн., стягнутої відповідно до рішення Господарського суду м. Києва у справі № 2/404-37/215 від 19.06.2007 р., отже відповідач зобов’язаний сплатити позивачу 5878,91 грн. 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов’язання.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.10.2008 р. у справі № 41/221 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6443,55 грн. інфляційних втрат, 1044,92 грн. 3 % річних, 81,22 грн. державного мита та 93,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Часткова відмова в задоволенні позову мотивована тим, що позивач невірно здійснив розрахунок стягуваної суми.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаргу мотивовано тим, що, на думку відповідача, договірні зобов’язання поставки між ним та позивачем припинили свою дію з прийняттям судового рішення у справі № 2/404-37/215 про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест" 11589,11 грн. суми основного боргу. Крім того, відповідач вважає, що позивачем подано даний позов після спливу позовної давності, встановленої до вимоги про стягнення неустойки.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2007 р. у справі № 2/404-37/215, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2007 р. № 2/404-37/215 та Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2007 р. № 2/404-37/215, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11589,11 грн. основного боргу, 115,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заборгованість в розмірі 11589,11 грн. відповідачем не погашена.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач належним чином своїх обов’язків не виконав, суму основного боргу не сплатив.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6443,55 грн. інфляційних втрат та 1044,92 грн. 3 % річних за період з 01.06.2005 р. по 08.10.2008 р.

Що стосується твердження відповідача про те, що позивачем подано даний позов після спливу позовної давності, встановленої до вимоги про стягнення неустойки, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що індекс інфляції та 3 % річних не відносяться до неустойки та стягуються за весь час прострочення.

Таким чином, до вимоги про стягнення індексу інфляції та 3 % річних неможливим є застосування спеціальної позовної давності в один рік. Натомість, до зазначених вимог застосовується загальна позовна давність.

Також, місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги твердження представника відповідача про те, що з прийняттям Господарським судом м. Києва 19.06.2007 р. рішення у справі № 2/404-37/215 припинились договірні зобов’язання, що унеможливлює застосування ст. 625 ЦК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду м. Києва № 2/404-37/215 від 19.06.2007 р. на даний час не виконано, заборгованість в розмірі 11589,11 грн. відповідачем не погашена.

Враховуючи вищенаведене, договірні зобов’язання по накладній № 1720 від 28.12.2002 р. не припинились, отже, правомірним є застосування судом першої інстанції ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача 6443,55 грн. інфляційних втрат та 1044,92 грн. 3 % річних за період з 01.06.2005 р. по 08.10.2008 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2008 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Укртара-Інвест" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2008 р. у справі № 41/221 залишити без змін.

Справу № 41/221 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.