2/146 Про стягнення орендної плати - 02.12.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2008 усправі № 2/146(13/139)-2/147(13/138) у позовних вимогах відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що враховуючи положення ч. 1 ст. 188 ГК України, п.п. 3.2, 10.3 договору від 01.02.2008 для зміни розміру орендної плати за ініціативою орендодавця необхідна домовленість сторін; зміни до договору від 01.02.2008 повинні вчинятися сторонами у письмовій формі; за договором оренди від 01.02.2008 відповідач повинен сплачувати позивачеві щомісяця по 200 грн.; за період з 01.04.2008 по 01.07.2008 відповідачем сплачено 600 грн., у зв'язку з чим на час подання позову відповідач не мав заборгованості перед позивачем з орендної плати.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2008 у справі № 2/146(13/139)-2/147(13/138) повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 8 436,40 грн. заборгованості по орендній платі згідно з договором оренди від 01.02.2008, судові витрати в розмірі 423,00 грн. і витрати, пов'язані з наданням позивачу юридичної допомоги в розмірі 400,00 грн. та розірвати договір оренди від 01.02.2008, укладений між позивачем та відповідачем.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що відповідно до п. 3.2 договору від 01.02.2008 позивач збільшив розмір орендної плати з 01.03.2008 до 3 000,00 грн. шляхом надсилання відповідачу повідомлення про це у телеграмі від 03.03.2008, яку позивач вважає додатковою угодою до договору від 01.02.2008, вчиненою у письмовій формі.

Позивач зазначає, що оскільки заперечень від відповідача щодо збільшення орендної плати не надійшла у встановлений законом та договором термін, то вказана умова була погоджена відповідачем його мовчазною згодою.

На думку заявника, посилання суду першої інстанції на ст. 188 ГК України є безпідставним; заявник вважає, що норми цієї статті носять рекомендаційний характер, оскільки відсутні санкції за недодержання встановленого цією статтею порядку внесення змін до договору, тому недотримання вказаного порядку не може бути підставою для відмови в позові, крім того, звернення до суду з вимогою про внесення змін до договору є правом, а не обов'язком позивача.

Позивач стверджує, що положення п. 10.3 договору від 01.02.2008 не розповсюджується на п. 3.2 цього ж договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що в суді першої інстанції були спростовані твердження позивача на наявність у відповідача заборгованості; 13.10.2008 між сторонами був розірваний договір оренди від 01.02.2008, а об'єкт оренди був повернутий позивачу за актом.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду Чернігівської області була подана позовна заява про стягнення з відповідача 8 400 грн. недоплати по орендній платі за квітень, травень та червень 2008 р., 36,40 грн. пені за травень 2008 р., судових витрат і 400,00 грн. за надання юридичної допомоги.

За вказаним позовом ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2008 порушено провадження у справі № 13/139.

Також позивачем була подана позовна заява про розірвання договору оренди від 01.02.2008, укладеного між позивачем і відповідачем, та зобов'язання відповідача виселитися із орендованого приміщення, повернути його позивачу в належному стані, як це передбачено договором оренди від 01.02.2008 і стягнення з відповідача судових витрат.

За даним позовом ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2008 порушено провадження у справі № 13/138.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2008 у справі № 2/146(13/139) об'єднано справи № 2/146(13/139) та № 2/147(13/138) в одну, присвоївши їй № 2/146(13/139)-2/147(13/138).

Згідно з п. 1.1, 10.1 договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.02.2008 позивач, за договором орендодавець, передає, а відповідач, за договором орендар, приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - кіоск № 3, блок № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес", площею 13,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Прилуки, вул. Незалежності, 63б; цей договір укладено строком на дванадцять місяців, що діє з першого лютого 2008 р. до тридцять першого січня 2009 р. включно.

Пунктом 2.2 договору від 01.02.2008 передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на це майно; власником майна залишається позивач, а відповідач користується ним протягом строку оренди.

Об'єкт оренди був переданий позивачем відповідачу за актом передання-прийняття в оренди нежитлового приміщення кіоску № 3, блоку № 2 ТОВ "Велес" від 01.02.2008.

Примірники договору від 01.02.2008, надані сторонами, відрізняються між собою за змістом п. 3.1. Так, в примірнику договору, наданому позивачем, орендна плата зазначена в розмірі 2 525,00 грн. на місяць, а в примірнику, наданому відповідачем, розмір орендної плати зазначений в сумі 200,00 грн. на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі дослідження доказів, у тому числі оригіналів договору від 01.02.2008, наданих позивачем і відповідачем, судом першої інстанції встановлено, що сторонами був підписаний договір оренди в редакції п. 3.1 із розміром орендної плати - 200,00 грн., про що, зокрема, вказує заява позивача від 25.09.2008, в якій висловлена згода позивача на розгляд справи за примірником договору відповідача.

Отже п. 3.1 укладеного сторонами договору від 01.02.2008 визначено, що орендна плата встановлюється в розмірі 200,00 грн. на місяць.

В позовних заявах зазначено, що починаючи з 01.04.2008, позивач відповідно до п. 3.2 договору від 01.02.2008 збільшив розмір орендної плати до 3 000,00 грн.

Пунктом 3.2 договору від 01.02.2008 передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутий достроково на вимогу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 10.3 договору від 01.02.2008 визначено, що зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін; зміни та доповнення, що пропонує внести одна зі сторін, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання та розгляду іншою стороною.

Частинами 2 - 4 ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Таким чином зміни до договору від 01.02.2008 щодо розміру орендної плати можуть бути внесені на вимогу позивача, за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Позивачем 01.03.2008 була надіслана відповідачу телеграма, в якій позивач повідомив, що орендна плата кіоску № 3, блоку № 2 з 01.03.2008 складає 15 000,00 грн., а відповідач у листі від 01.03.2008 вказав, що оферта, викладена в тексті телеграми від 01.03.2008, щодо збільшення орендної плати кіоску № 3, відповідачем не прийнята та не визнається; відповідач вважає дійсними лише підписані сторонами істотні умови договору оренди.

03.03.2008 позивачем надіслано телеграму, в якій зазначено, що в телеграмі та листі від 01.03.2008 допущена помилка, замість слів: "15 000,00 грн." слід читати: "3 000,00 грн.". В матеріалах справи відсутні докази надання відповіді відповідачем на телеграму від 03.03.2008.

Також з матеріалів справи не вбачається, факту звернення позивача до суду про зміну розміру орендної плати та прийняття такого рішення судом.

Отже, оскільки сторонами не було досягнуто згоди та відсутнє рішення суду щодо зміни розміру орендної плати, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що твердження позивача про зміну орендної плати до 3 000,00 грн. є безпідставним, а розмір орендної плати становить 200,00 грн. за місяць.

Відповідачем було сплачено позивачу 600,00 грн. орендної плати за квітень, травень та червень 2008 р., що підтверджується витягами з особового рахунку позивача (а.с. 32 - 34) та квитанціями № КП-123/1 від 16.04.2008, № КП-38/1 від 29.04.2008 та від 31.05.2008 (а.с. 93 - 95).

Таким чином позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України не доведено факту наявності у відповідача заборгованості перед позивачем по сплаті орендної плати за договором від 01.02.2008 за період з квітня по червень 2008 р.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем не доведено факту здійснення відповідачем правопорушення у сфері господарювання, то немає підстав для застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в позовних вимогах про стягнення з відповідача 8 400 грн. заборгованості по орендній платі за період з квітня по червень 2008 р. та 36,40 грн. пені за травень 2008 р. належить відмовити.

Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача 400,00 грн. за надані юридичні послуги, адже відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України відшкодуванню підлягають ті збитки, які завдано особі в результаті порушення її цивільного права, а позивачем, як встановлено вище, не доведено наявність у останнього порушеного відповідачем права.

Щодо позовних вимог про розірвання договору від 01.02.2008 та виселення відповідача з орендованого приміщення, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Позивач в позовній заяві підставою позову про розірвання договору від 01.02.2008 та виселення зазначено ту обставину, що відповідач не вносить у повному розмірі орендну плату за користування приміщенням протягом періоду з квітня по червень 2008 р. та посилається на ст.ст. 782, 785 ЦК України

Згідно зі ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається; договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктами 10.3, 10.4 договору від 01.02.2008 встановлено, що розірвання цього договору допускається за взаємною згодою сторін; за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Оскільки, як вже було встановлено вище, відповідачем своєчасно була сплачена орендна плата за договором від 01.02.2008 за період з квітня по червень 2008 р., то посилання позивача на ст. 782 ЦК України як на підставу для розірвання договору оренди від 01.02.2008 є необґрунтованим.

Враховуючи те, що підстави для розірвання договору від 01.02.2008 відсутні, то і підстав для застосування наслідків припинення договору оренди, передбачених ст. 785 ЦК України, немає.

Також необхідно звернути увагу те, що відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що договір оренди від 01.02.2008 після прийняття рішення судом першої інстанції був сторонами розірваний, а орендоване приміщення було повернуто відповідачем позивачу за актом передання-прийняття нежитлового приміщення кіоску № 3, блок № 2 ТОВ "Велес" м. Прилуки по вул. Незалежності, 63Б від 13.10.2008, копія якого додана до відзиву.

Таким чином апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в позовних вимогах повністю.

Суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди від 01.02.2008 складений у формі єдиного документу.

Зі змісту другого речення п. 10.3 договору від 01.02.2008 видно, що пропозиції про зміну чи доповнення договору зацікавлена сторона іншій надає у такій формі, яка може розглядатись іншою стороною, тобто у письмовій.

З матеріалів справи не вбачається наявності відповіді відповідача, з якої вбачається повна і безумовна згода, на пропозицію позивача, зазначену у телеграмі від 03.03.2008, також на вказаній телеграмі відсутній підпис відповідача, що підтверджує згоду на пропозицію позивача, у зв'язку з чим позивач безпідставно вважає телеграму від 03.03.2008 додатковою угодою до договору від 01.02.2008, вчиненою у письмовій формі.

ГК та ЦК України (435-15) не передбачена така форма погодження внесення змін до договору як мовчазна згода, стаття 188 ГК України встановлює порядок зміни та розірвання господарських договорів, причому альтернативний порядок згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України може бути визначений лише законом або договором.

Та обставина, що ст. 188 ГК України не містить санкцій за недотримання передбаченого цією статтею порядку, не звільняє господарюючих суб'єктів від виконання обов'язків, встановлений цією статтею.

Як вбачається з назви розділу 10 договору від 01.02.2008, цей розділ містить загальні умови щодо строку дії, умов зміни та припинення договору, при цьому п. 10.3 не містить застережень, що його дія не розповсюджується на певні умови договору від 01.02.2008.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2008у справі № 2/146(13/139)-2/147(13/138) залишити без змін, а скаргу без задоволення.