5/247-08 Про визнання договорів найму торговельних місць поновленими на той самий строк і на тих самих умовах - 02.12.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 2015 С/1-13) на рішення господарського суду Сумської області від 04.08.08 р. по справі № 5/247-08

за позовом суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Суми,

до малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ", м. Суми, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сумська міська рада, м. Суми

про визнання договорів поновленими

та за зустрічним позовом малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ", м. Суми

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Суми,

про усунення перешкод в користуванні майном

Суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, позивач, звернулася до господарського суду Сумської області з позовом до приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ", відповідача, про визнання договорів найму торговельних місць НОМЕР_1 і НОМЕР_2 (що склалися за усною угодою) поновленими на той самий строк і на тих самих умовах з підстав того, що сторони за договоромами фактично підтвердили своє волевиявлення поновити договір шляхом виконання зобов"язань.

Відповідач подав зустрічний позов про зобов"язання позивача усунути перешкоди, які створені ним підприємству МПВТП "ВМ" у користуванні торговельними місцями НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території торговельної зони за адресою : АДРЕСА_1 шляхом його звільнення від майна, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, та повернення вказаних торговельних місць МПВТП "ВМ".

Відповідно до заяви про зміну предмету позову, яка була прийнята господарським судом до провадження, позивач за первісним позовом просив суд визнати укладені сторонами договори надання послуг поновленими на той самий термін та на тих самих умовах.

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.08.2008 р. у справі № 5/247-08 (суддя Гудим В.Д.) в задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Зобов'язано СПДФО ОСОБА_1 усунути перешкоди, що створені нею МПВТП "ВМ" в користуванні торгівельними місцями НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території торгівельної зони за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх звільнення від майна, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, та повернути вказані торгівельні місця МПВТП "ВМ".

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь МПВТП "ВМ" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позивач за первісним позовом - СПДФО ОСОБА_1, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення зустрічного позову про усунення перешкод в користуванні торгівельними місцями НОМЕР_1, 113 та постановити нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову МПВТП "ВМ" про усунення перешкод в користуванні торговельними місцями НОМЕР_1, 113 відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує, зокрема, тим, що місцевий господарський суд, задовольняючи зустрічний позов, посилався лише на статтю 627 Цивільного кодексу України, яка не регулює відносини щодо усунення перешкод в користуванні торговельними місцями.

Крім того, зазначає, що при розгляді справи не було доведено факту наявності у МПВТП "ВМ" прав на земельну ділянку під торговельними місцями, що унеможливлює задоволення зустрічних позовних вимог про усунення перешкод при реалізації прав на торговельні місця.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти її доводів заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовують, зокрема, тим, що зміст орендних відносин між МП ВТП "ВМ" та Сумською міською радою, на які вказує позивач за первісним позовом в апеляційній скарзі, не були предметом даного спору, а тому не мають розглядатися судом в даній справі, оскільки не стосуються предмету спору.

Також вказують на те, що позивач за первісним позовом всупереч положень статті 627 Цивільного кодексу України намагається нехтувати правом МПВТП "ВМ" на вільне укладення договору і вибору контрагента та визначення умов договору, про що і було зазначено в оскаржуваному рішенні.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу просить суд прийняти законне, об"єктивне та обгрунтоване рішення по справі з урахуванням інтересів територіальної громади м. Суми. При цьому третя особа зазначає, що земельна ділянка по вул. Леваневського, 2 Ж знаходилась в короткостроковвому користуванні МПВТП "ВМ" на підставі укладеного ним 10.01.1998 р. з Сумською міською радою договору оренди земельної ділянки НОМЕР_3, який було поновлено на той самий строк та на тих самих умовах рішенням господарського суду Сумської області від 17.04.2006 р. у справі №13/131-06.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, вислухала пояснення представників сторін, перевірила правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, після закінчення строку дії усної домовленості між позивачем та відповідачем про користування торговельними місцями НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташованих на території торговельної зони за адресою : АДРЕСА_1, МПВТП "ВМ" листом від 08.01.2008 р. повідомило СПД ФО ОСОБА_1 про небажання продовжувати з нею договірні відносини щодо спірних торговельних місць у зв"язку з необхідністю виконання вимог органів місцевого самоврядування м. Суми щодо проведення реконструкції торговельної зони АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 627 Цивільногого кодексу Укракїни сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

А отже господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення первісного позову про визнання договорів про надання послуг поновленими на той самий термін та на тих самих умовах з моменту постановлення рішення по справі. До того ж в цій частині судове рішення не оскаржується апелянтом.

Як свідчать матеріали справи, 29.11.1995 р. Сумською міською радою було винесено рішення "Про відведення та закріплення земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям". Відповідно до додатку № 1 вказаного рішення малому підприємству "ВМ" виділено 0,10 га землі міської забудови під будівництво торгівельної зони терміном на 10 років.

10.01.1996 р. мале приватне виробничо-торгівельне підприємство "ВМ" та Сумська міська рада уклали договір № 25 на право тимчасового користування землею в тому числі на умовах оренди, відповідно до п.1.1 якого МПВТП "ВМ" надано в тимчасове короткострокове користування земельну ділянку площею 0,10 га АДРЕСА_1 для розміщення торгівельної зони.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.04.2006 р. у справі № 13/131-06, що набрало законної сили, за позовом МПВТП "ВМ" до Сумської міської ради договір оренди земельної ділянки № 25 від 10.01.1996 р. визнано таким, що поновлений на 10 років на тих самих умовах, які передбачені договором.

Згідно з вимогами статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов"язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов"язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов"язаннями.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами,телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Однак СПД ФО ОСОБА_1 продовжує користуватися торговельними місцями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав, чим створює перешкоди МПВТП "ВМ" на свій розсуд користуватися належним йому майном та виконати вимоги органів місцевого самоврядування щодо реконструкції збудованих МПВТП "ВМ" торговельних місць.

А тому місцевий господарський суд вірно зазначив в рішенні, що зустрічний позов про зобов"язання СПДФО ОСОБА_1 усунути перешкоди, що створені нею МПВТП "ВМ" в користуванні торгівельними місцями НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території торгівельної зони за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх звільнення від майна, що належить ФОП ОСОБА_1, та повернути вказані торгівельні місця МПВТП "ВМ" підлягає задоволенню.

Посилання позивача за первісним позовом в апеляційній скарзі як на підставу скасування рішення на відсутність у МПВТП "ВМ" права на земельну ділянку, на якій розташовані спірні торговельні місця, не може вважатися обгрунтованим, так як позивачеві за первісним позовом за договором про надання торговельних місць НОМЕР_1 та НОМЕР_2 надавалася не земельна ділянка, а торговельні місця і даний спір стосується тільки звільнення цих місць.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів