8/345-08 Про визнання права користування земельною ділянкою - 01.12.2008 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Квартирно -експлуатаційного відділу міста Біла Церква на рішення господарського суду Київської області від 12.08.2008 року

у справі № 8/345-08 (суддя Л.В. Чорна)

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, Київська обл.

до Квартирно -експлуатаційного відділу міста Біла Церква, Київська обл.

за участю Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону

про визнання права користування земельною ділянкою.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Квартирно -експлуатаційного відділу міста Біла Церква, третя особа -Білоцерківська міська рада про визнання права користування земельною ділянкою (а.с. 2 -5).

Господарський суд Київської області від 12.08.2008 року по справі № 8/345-08 прийняв рішення, яким виключив Білоцерківську міську раду Київської області зі складу третіх осіб; припинив землекористування Квартирно -експлуатаційного відділу міста Біла Церква на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 88; визнав за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. право користування на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 88 під нежитловими будівлями позначеними в плані під літерами "У", "Д", "К", "З", "Є", "Ж" в розмірі 2, 4151 га. (а.с. 61 -64).

Не погодившись із рішенням господарського суду Київської області відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив рішення господарського суду Київської області від 12.08.2008 року по справі № 8/345-08 скасувати та прийняти нове рішення яким закрити провадження у справі (а.с. 71 -73).

Позивач заперечує проти апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 22.10.2008 року, вважає її необґрунтованою, а оскаржене рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим (а.с. 83 -86).

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилався на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не в повному обсязі з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.10.2008 року, відповідно до ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю повноважних представників сторін (а.с. 66 -67).

20.11.2008 року Військовий прокурор Білоцерківського гарнізону подав заяву № 1591 про участь у справі (а.с. 120).

За спільною заявою всіх учасників апеляційного провадження, строк розгляду справи № 8/345-08 в порядку ст. 69 ГПК України був продовжений (а.с. 136).

В судовому засіданні, що відбулося 27.11.2008 року представник відповідача надав пояснення суду та підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 12.08.2008 року скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 27.11.2008 року проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції вважає обґрунтованим та таким, що має бути залишено без змін.

Військовим прокурором Білоцерківського гарнізону в судове засідання, що відбулося 27.11.2008 року надіслано заяву № 1639 (а.с. 140). В даній заяві Військовий прокурор Білоцерківського гарнізону просив суд розгляд справи № 8/345-08 проводити без його участі (а.с. 140). Колегія суддів розглянувши дану заяву та враховуючи пояснення представника прокуратури, що були надані в попередньому судовому засіданні, ухвалила продовжити розгляд апеляційної скарги у відсутність представника Військової прокуратури Білоцерківського гарнізону.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, 27.11.2008 року оголосила перерву для підготовки повного тексту постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 12.08.2008 року таким, що має бути залишено без змін виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом Київської області між державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів"та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2. укладено договір купівлі -продажу від 23.03.2006 року реєстраційний номер № 754 (а.с. 7 -9).

За умовами даного договору ОСОБА_2. придбала комплекс, нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 88.

Нерухоме майно передано фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2. по акту прийому -передачі нерухомого майна Збройних Сил України від 25.04.2006 року (а.с. 13).

04.04.2006 року по договору купівлі -продажу фізична особа -підприємець ОСОБА_1. придбав у фізичної особи -підприємця ОСОБА_2. нежитлові будівлі під літерами "У", "Д", "К", "З", "Є", що знаходяться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 88 (а.с. 14).

25.04.2007 року позивач уклав із фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2. договір купівлі -продажу (а.с. 17). За умовами даного договору позивач придбав нежитлову будівлю під літерою "Ж", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 88.

Рішенням Білоцерківської міської ради № 462 від 22.07.2007 року позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку під розміщення нежитлових будівель за адресою: вул. Січневого прориву, 88, орієнтованою площею 2, 5000 га за рахунок земель Білоцерківської Міської ради (а.с. 26).

Матеріалами справи також підтверджується, що між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. та суміжними землекористувачами було підписано акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки (а.с. 27 -28).

Зазначений акт був підписаний і відповідачем по справі. В акті зазначено, що претензій при встановленні зовнішньої межі не заявлено, межі погоджені і не викликають спірних питань. Відповідно до абрису земельної ділянки (зворот а.с. 27), позивач користується земельними ділянками, що знаходяться під будівлями та земельними ділянками які необхідні для обслуговування будівель загальною площею 2, 4151 га.

Відповідно до ч. 2. ст. 191 ЦК України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, позивач ОСОБА_1. набув права користування частки земельної ділянки загальною площею 2, 4151 га.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на доручення Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 4889/3/1-07 яким Міністерству оборони України доручено зупинити операції з реалізації та передачі земель оборони (у тому числі під об'єкти нерухомості) до прийняття окремого рішення.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду враховує, що на час укладення вище вказаних договорів купівлі -продажу нерухомого майна розташованого на спірній земельній ділянці, зазначеного доручення від 31.01.2007 року № 4889/3/1-07 не існувало.

В той же час, за змістом ст. 4 ЦК України, актами цивільного законодавства, які регулюють цивільні відносини є Конституція України (254к/96-ВР) , яка становить основу цивільного законодавства, Цивільний кодекс України (435-15) як основний акт цивільного законодавства, акти Президента України, у випадках, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) .

Що стосується нормативно -правових актів, які приймаються КМ України, то вказана норма до актів цивільного законодавства відносить виключно постанови Кабінету Міністрів України, у випадках, коли вони не суперечать положенням ЦК України (435-15) чи інших законів.

Зазначене свідчить про необґрунтованість посилань апелянта на доручення Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 4889/3/1-07 та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Також колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, звертає увагу на лист Квартирно експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони України № 2/458 (а.с. 22), з якого вбачається, що земельна ділянка площею 10, 3128 га на території військового містечка № 74 в м. Біла Церква, вивільнилася, у зв'язку з реалізацією будівель розформованої військової частини А -1757 як цілісного майнового комплексу. Таким чином, військова частина А -1757 припинила свою діяльність та користування спірною земельною ділянкою до укладення договорів купівлі -продажу нерухомого майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у позивача були всі підстави для придбання спірного майна за договором купівлі -продажу від 04.04.2006 року, від 25.04.2007 року та користуванням ним.

Згідно п. 3 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 27.06.2001 року N 02-5/743 (v_743800-01) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування"обов'язок рад відвести земельну ділянку у власність або у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно -правових угод (міна, дарування, купівля і продаж), а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію Земельного кодексу України (2768-14) .

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа -підприємець ОСОБА_1. звертався до головного КЕУ Міністерства оборони України щодо надання підтвердження переходу права користування земельною ділянкою в порядку ст. 120 ЗК України (а.с. 24).

Проте позивачу листом № 303/1/6/76 від 13.02.2008 року було відмовлено в підтвердженні переходу права користування земельною ділянкою з посиланням на доручення КМУ № 4889/3/1-07 від 31.01.2007 року (а.с. 25).

Відповідно до п. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь -яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, продаючи об'єкт нерухомості через аукціонний центр 23.03.2006 року (а.с. 34 -36) відповідач фактично відмовився від спірної земельної ділянки, що підтверджується фактичним користуванням спірною земельною ділянкою позивачем. Користування позивачем спірною земельною ділянкою, також підтверджується і листом відповідача № 2/70 від 29.02.2008 року (а.с. 20).

Відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою в тому числі є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасника судового процесу.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, представником відповідача не обґрунтовано наявними в матеріалах справи доказами, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення господарського суду Київської області від 12.08.2008 року.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, також враховує, що в доповненні до апеляційної скарги (а.с. 124), відповідач заявляє вимоги, які фактично є самостійними позовними вимогами, з якими він вправі звернутись з окремим позовом до суду, а не викладати їх в апеляційній скарзі. Зазначене також свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 12.08.2008 року по справі № 8/345-08 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарсько процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Квартирно -експлуатаційного відділу міста Біла Церква на рішення господарського суду Київської області від 12.08.2008 року у справі № 8/345-08 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 12.08.2008 року у справі № 8/345-08 залишити без змін.

3. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.