Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

Від позивача – Ковальов С. В. – по довіреності.

Від відповідача – Левченко О. Є. – по довіреності.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2008 р.

у справі № 41/195

за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про внесення змін до договору.

ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" звернулось вГосподарський суд м. Києва з позовом до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про внесення змін до договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2008 р. у справі № 41/195 в позові ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про внесення змін до договору було повністю відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що воно було винесене з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 41/195, розгляд справи був призначений на 20.11.2008 р.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та доповнення до неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2006 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ "Донецькміськгаз" (покупець) був укладений Договір № 06/06-795 на постачання природного газу (далі – Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю в січні 2007 р. природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Строк дії Договору було встановлено пунктом 10.1. з 01.01.2007 р. по 31.01.2007 р.

Додатковою угодою № 11 від 30.11.2007 р. до Договору п. 10.1. був змінений та визначено строк дії Договору з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.

В позовній заяві позивач просить зобов’язати відповідача укласти з ним додаткову угоду №12 до Договору на постачання природного газу для потреб населення № 06/06-795 від 29.12.2006 р., якою б встановлювався обов’язок для відповідача здійснити перерахунок вартості поставленого позивачу природного газу відповідно до вимог постанов КМУ від 13.06.2007 р. № 821 (821-2007-п) та від 09.12.1999 р. № 2246 (2246-99-п) .

В якості обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми згаданих вище постанов, а також на ст. 8 Цивільного Кодексу України та стверджує, що обов’язок здійснення перерахунку вартості поставленого для потреб населення газу покладений також на відповідача та стосується його договірних відносин із позивачем.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" не підлягають задоволенню. При цьому колегією береться до уваги наступне.

Згідно п. 10. Постанови КМУ від 09.12.1999 р. № 2246 (2246-99-п) із змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 13.06.2007 р. № 821 (821-2007-п) , розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 01.01.2007 р. за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності – за нормами споживання природного газу. Постановою КМУ від 09.12.1999 р. № 2246 (2246-99-п) із змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 13.06.2007 р. № 821 (821-2007-п) , обов’язок здійснювати перерахунок вартості природного газу, поставленого споживачам газу – фізичним особам, встановлений для постачальників газу, які постачають його безпосередньо населенню відповідно до укладених з окремими фізичними особами договорів.

Як вбачається з п. 1. Правил надання населенню послуг з газотранспортування, дані Правила регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами – споживачами газу.

Оскільки відповідач не є учасником договірних відносин позивача з населенням, то обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що договірні відносини позивача з фізичними особами – споживачами газу не породжують для відповідача відповідних прав та обов’язків. Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1729 (1729-2001-п) встановлено, що реалізація природного газу для потреб населення здійснюється суб’єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснював та не здійснює постачання природного газу безпосередньо населенню, а тому, зважаючи на те, що відносини між сторонами ґрунтуються на окремому договорі, який взагалі не стосується відносин позивача з населенням, відповідач не зобов’язаний жодним нормативним актом здійснювати такий перерахунок.

Відповідно до ст. 67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на підставі договорів.

Відповідач та позивач є окремими юридичними особами, незалежними одна від іншої, які реалізують свою діяльність окремо, тому проведення аналогій між відносинами позивач-населення та відносинами позивач-відповідач є безпідставним та невірним.

Також невірним є посилання позивача на принцип аналогії закону, встановленого ст. 8 Цивільного Кодексу України на згадані відносини, оскільки відносини між сторонами вже врегульовані договором на постачання природного газу № 06/06-795 від 29.12.2006 р. та не потребують додаткового врегулювання.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що дія постанови КМУ від 09.12.1999 р. № 2246 (2246-99-п) із змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 13.06.2007 р. № 821 (821-2007-п) , не розповсюджується на відносини позивача з відповідачем щодо постачання природного газу, а тому останній не зобов’язаний здійснювати перерахунок вартості природного газу, поставленого позивачу згідно з вимогами зазначеної постанови та не є зобов’язаним вносити будь-які зміни до договору на постачання природного газу від 29.12.2006 р. № 06/06-789.

Невірне також посилання позивача на те, що норми постанови КМУ від 09.12.1999 р. № 2246 (2246-99-п) відображені в п. 4.1. спірного договору, оскільки цей пункт встановлює ціни на природний газ, які були визначені на той момент не згаданою постановою, а постановою НКРЕ від 19.12.2006 р. № 1672, яка не містила жодних приписів щодо здійснення перерахунку вартості спожитого газу.

Крім того, позивач в 2007 р. склав та підписав акти приймання-передачі газу, в яких підтвердив як отримані обсяги газу, так і його вартість, а тому договір на постачання природного газу для потреб населення від 29.12.2006 р. № 06/06-795, відповідно до п. 10.1. Договору, діяв в частині поставки природного газу до 31.12.2007 р.

Договір відповідачем виконано, поставка природного газу відбулась, відповідні операції відображено в бухгалтерському обліку компанії, тому у відповідача відсутні правові підстави підписувати дану додаткову угоду до Договору.

Статтею 651 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Згідно зі статтею 188 Господарського Кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного Кодексу України).

Крім того, згідно п. 10 та п. 32 Постанови КМУ № 2246 (2246-99-п) споживачам в кінці року відповідно до кількості спожитого газу здійснюють перерахунок за результатами якого споживачі повинні або доплатити різницю, якщо газу спожито більше або навпаки, споживачу зараховуються кошти на наступні періоди. Таким чином, позивачу повністю погашається різниця вартості газу.

Згідно статті 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" нормативно не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі та доповненні до неї, не можуть бути підставою для скасування рішення в розумінні ст. 104 Господарського процесуального Кодексу України.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2008 р. у справі № 41/195 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2008 р. у справі № 41/195 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2008 р. у справі № 41/195 – залишити без змін.

3. Матеріали справи № 41/195 повернути Господарському суду м. Києва.