30/207 Про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом пов'язаної з нею іншої справи - 18.11.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничо-комерційна фірма "КІОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 02.09.2008

у справі № 30/207 (Ващенко Т.М.)

за позовом Виробничо-комерційна фірма "КІОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

третя особа позивача

третя особа відповідача

про виселення

та за зустрічним позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Виробничо-комерційної фірми "КІОС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про зобов"язання продовжити дію договору

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2008 р. провадження усправі № 30/207 було зупинено до вирішення Господарським судом м.Києва пов"язаної з нею іншої справи № 31/245.

Позивач, не погоджуючись з прийнятою ухвалою звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права, ноповного дослдження судом обставин справи, матеріали справи передати до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження у справі, оскільки відповідач не приймає участі у справі № 31/245 ні як сторона, ні як третя особа, предмети справ різні та не пов"язані один з одним, а отже справа № 30/207 може бути самостійно розглянута господарським судом. Зупинення розгляду справи № 30/207 лише призведе до затягування її розгляду.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку про необґрунтоване зупинення Господарським судом м. Києва провадження у справі № 30/207, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду із первісними позовними вимогами про виселення відповідача з нежитлового приміщення.

Свої позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що між сторонами 01.02.2007р. укладено договір оренди частини нежитлового приміщення площею 86,1 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі розташованої за адресою : м.Київ, АДРЕСА_1. Договір укладений строком на один рік до 01.02.2008р. Позивач попередив відповідача про необхідність звільнення займаного ним приміщення, однак останній приміщення не звільнив в зв"язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про виселення відповідача з незаконно займаного приміщення.

Відповідачем позовні вимоги не визнано, до суду подано зустрічну позовну заяву про спонукання до продовження дії договору оренди на новий термін посилаючись на те, що листи з попередженнями про припинення орендних відносин на адресу відповідача не надходили, тобто договір є автоматично пролонгованим відповідно до п.4.2 договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду по суті Господарським судом м.Києва справи № 31/245, оскільки на його думку результати розгляду справи № 31/245 мають важливе значення для подальшого розгляду справи № 30/207, так як в справах вирішується питання розпорядження нежитловим приміщенням, яке належить позивачу. Крім того, по справі № 31/245 вирішуєтсья питання законності прийняття рішення щодо припинення орендних відносин з відповідачем саме власниками товариства.

Частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаною з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Інша справа повинна бути у провадженні суду. Розгляд справи будь-яким адміністративним органом (органами Антимонопольного комітету, податковими органами, правоохоронними органами тощо) не є підставою для зупинення провадження у справі.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливістю розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, в Господарському суді м.Києва розглядається справа № 31/245 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-я особа: ВКФ "КІОС" у формі ТОВ про визнання недійсним рішень прийнятих на загальних зборах засновників від 19.02.2008р. Предметом спору у справі № 31/245 є визнання недійсним протоколу зборів, а у справі № 30/207 предметом спору є виселення відповідача з орендованого приміщення. Колегія приходить до висновку, що предмети зазначених справ і підстави виникнення спорів різні, не пов"язані один з одним, а відповідач по справі № 30/207 не приймає взагалі участі у справі № 31/245.

Посилання відповідача на те, що право розпорядження, в тому числі здійснювати передачу майна товариства (юридичної особи) в оренду мають лише засновники (учасники) товариства, а твердження про те, що генеральний директор не мав права розпоряджатись майном підприємства - здавати його в оренду і не може вимагати його повернення від орендаря до уваги колегією не приймається входячи з наступного.

Пунктом 4.15 Статуту ВКФ "КІОС" у формі ТОВ встановлено, що виконавчим органом підприємства є дирекція., яку очолює генеральний директор. Пунктом 4.19 Статуту встановлено, що генеральний директор має право без доручення виконувати дії від імені підприємства, розпоряджатись майном підприємства, укладати будь-які угоди та юридичні акти, представляти підприємство у всіх органах, установах, організаціях, виконувати інші дії в організації діяльності підприємства. Таким чином Генеральний директор ВКФ "КІОС" у формі ТОВ Косянчук Т.В. діяв у межах Статуту та мав право передавати майно товариства в оренду так і вимгати повернення такого майна від орендаря після закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 43 ГПК України обов'язком господарського суду є оцінка доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що саме обов'язком суду є встановлення обставин справи, проведення оцінки наданих сторонами доказів, колегія приходить до висновку пор допущення судом помилки задовольняючи клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 31/245.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва підлягає скасуванню, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.