32/587 Про зобов'язання прийняти квартири, передані за актом прийому-передачі - 12.11.2008 Прийняття

Згідно з додатковою угодою до договору на будівництво житла в порядку пайової участі третя особа зобов’язалась оформити і передати відповідачу по акту приймання-передачі квартири у м. Сімферополі згідно адресному переліку. На виконання зобов’язань за вказаним договором між позивачем та третьою особою підписані двосторонні акти прийому-передачі від 16.12.2002р., відповідно до яких були передані квартири згідно з адресним переліком, що свідчить про виконання сторонами зобов’язань за договором. Даний факт також встановлено рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.11.2006р. у справі №2-26/7858.2-2006.

При цьому позивач зазначає, що відповідач, всупереч умов договору, укладеного між ними, відмовляється прийняти квартири у м. Сімферополі.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність, просив суд відмовити в їх задоволенні, у зв’язку з тим, що спірні квартири у м. Сімферополі не є новоствореними, що не відповідає умовам договору, укладеного між позивачем та відповідачем, до того ж ані позивач, ані третя особа не є власниками квартир і в них відсутні відповідні правовстановлюючі документи на вказане житло.

Третя особа зазначила про те, що на виконання зобов’язань за договором на будівництво житла в порядку пайової участі, укладеним з позивачем, нею були передані квартири у м. Сімферополі, що підтверджується рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим у справі №2-26/7858.2-2006, залишеним без змін постановами Севастопольського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України. Окрім того, третьою особою було подано заяву про застосування строків позовної давності на підставі ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки термін виконання зобов’язання, щодо якого виник спір, минув 31.12.1998р.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №32/587 від 21.05.2008р. в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва у справі №32/587 від 21.05.2008р. скасувати, прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також не надано належної оцінки факту виконання зобов’язань за договором про будівництво житла в порядку пайової участі, укладеним між позивачем та третьою особою, що був встановлений в рішенні Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.11.2006р. у справі №2-26/7858.2-2006.

Третя особа також звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила Рішення Господарського суду міста Києва у справі №32/587 від 21.05.2008р. скасувати та винести ухвалу, якою припинити провадження у справі у зв’язку з порушенням місцевим господарським судом правил предметної підсудності.

Вимоги та доводи апеляційної скарги, зокрема, мотивовані тим, що судом першої інстанції було прийнято до провадження справу, спір у якій не підвідомчий господарським судам, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на Актах приймання-передачі, складених та підписаних позивачем і третьою особою, а не на договорі, укладеному між позивачем та відповідачем.

На думку третьої особи, станом на дату звернення позивача з позовом до суду відповідач не мав ніяких зобов’язань або прав, пов’язаних з виконанням додаткової угоди до договору №271-р-и від 17.10.1998р., і остання не створює для відповідача ніяких правових наслідків.

Окрім того, місцевим господарським судом не були прийняті до уваги обставини, встановлені в постанові Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2002р. у справі №8/425, зокрема, відносно того, що третя особа не має ніякого відношення до договору на придбання житла для військовослужбовців від 24.12.1998р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Також, третя особа зазначає про те, що судом першої інстанції не було розглянуто і вирішено заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2008р. апеляційні скарги позивача та третьої особи було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.10.2008р.

Представник відповідача у судове засідання 29.10.2008р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 12.11.2008р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2008р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Спільного українсько-чеського підприємства "ІНЕКОН-СЕРВІС", просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва у справі №32/587 від 21.05.2008р. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Проти апеляційної скарги третьої особи заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Представник третьої особи підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД", просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва у справі №32/587 від 21.05.2008р. скасувати та винести ухвалу, якою припинити провадження у справі у зв’язку з порушенням місцевим господарським судом правил предметної підсудності. Проти апеляційної скарги позивача заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційних скарг позивача і третьої особи, просив суд відмовити в задоволенні скарг і залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17 жовтня 1998 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД" (далі – третя особа, Замовник) та Спільним українсько-чеським підприємством "Інекон-Сервіс" (далі – позивач, Пайовик) було укладено Договір про будівництво житла в порядку пайової участі №271-р-и (далі – Договір №271-р-и)

Згідно з п.1.1, п.1.2 Договору №271-р-и, предметом останнього є участь Пайовика у будівництві житла у м. Сімферополі та м. Керчі. При цьому, Замовник зобов’язується передати, а Пайовик прийняти і оплатити квартири у м. Сімферополі та м. Керчі загальною площею 10152,56 кв. м., вказані в адресному переліку квартир, що додається до договору (додаток №1).

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 Договору №271-р-и Замовник зобов’язаний оформити і передати квартири Пайовику.

20 лютого 2002 року було укладено Додаткову угоду до Договору №271-р-и, в якій, зокрема, внесено зміни до Договору №271-р-и, а саме:

- п.1.2 викладено в наступній редакції: Замовник зобов’язується передати Пайовику або третім особам, на яких вкаже Пайовик, квартири у м. Сімферополі та Керчі загальною площею 4 038,02 кв. м.;

- п.2.1 викладено в наступній редакції: Пайовик робить пайовий внесок у будівництво житла грошовими коштами або цінними паперами на загальну суму 5 047 525 грн.;

- пп.3.1.1 викладено в наступній редакції: Замовник зобов'язується оформити і передати Головному управлінню внутрішніх військ МВС України по актах прийому-передачі квартири загальною площею 2 176,22 кв. м. у м. Сімферополі згідно адресному переліку (додаток № 2а).

24 грудня 1998 року між позивачем та Управлінням розквартирування військ та капітального будівництва Національної гвардії України (далі – Пайовик), правонаступником якого є відповідач, було укладено Договір на придбання житла для військовослужбовців №18 (далі – Договір №18).

Відповідно до умов Договору №18 (розділ 1) Пайовик доручив, а позивач, як Замовник, зобов’язався укласти від імені Пайовика договір купівлі-продажу з третьою особою (далі – Виконавець) для забезпечення житлом військовослужбовців Сімферопольського гарнізону. Доручення вважається виконаним після отримання квартир Пайовиком.

В пп.3.1.2 п.3.1 Договору №18 передбачено, що Замовник (позивач) зобов’язаний оформити і передати Пайовику документацію на право оперативного управління квартирами, а також самі квартири згідно адресного переліку (додаток №1) в термін до 31 грудня 1998р.

Згідно з п.6.4 Договору термін дії останнього – до повного виконання умов договору.

16.12.2002р. на виконання зобов'язань по Договору №271-р-и третьою особою та позивачем були складені і підписані двосторонні акти прийому-передачі квартир, що свідчить про виконання сторонами своїх зобов'язань за договором із урахуванням додаткових угод, якими змінювалася площа квартир та вартість пайової участі пайовика у будівництві.

Даний факт встановлено рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.11.2006р. у справі №2-26/7858.2-2006, а при оскарженні вказаного рішення в апеляційній та касаційних інстанціях факт визнано достовірним і залишено в силі.

В позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач стверджує, що підставою пред’явлення позову у справі №32/587 є саме рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.11.2006р. у справі №2-26/7858.2-2006, предметом спору в якій було стягнення з третьої особи заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов Договору №271-р-и. Порушення договірних зобов’язань, на думку позивача, полягало в тому, що третьою особою не було передано 21 квартиру у м. Сімферополі. Однак, Господарський суд Автономної республіки Крим відмовив в задоволенні вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД", зазначивши при цьому, що доказом належного виконання сторонами зобов’язань за Договором №271-р-и є двосторонні акти приймання-передачі квартир від 16.12.2002р., у зв’язку з чим підстави для твердження про невиконання (неналежне виконання) Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД" своїх договірних зобов’язань відсутні.

Зважаючи на встановлення Господарським судом Автономної республіки Крим у справі №2-26/7858.2-2006 факту належного виконання третьою особою зобов’язань за Договором №271-р-и, яке полягало у передачі квартир позивачу за актом від 16.12.2002р., позивач звернувся до відповідача з пропозицією передати йому вищевказані квартири на виконання умов Договору №18 від 24.12.1998р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовляється прийняти квартири за актом приймання-передачі від 16.12.2002р. з посиланням на відсутність документів, підтверджуючих право позивача на оперативне управління даними квартирами, оскільки факт передачі квартир позивачу у передбаченому законодавством порядку було встановлено рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.11.2006р. у справі №2-26/7858.2-2006, а отже, на думку позивача, в даному випадку має місце преюдиціальність, тобто обов’язковість фактів, встановлених судовим рішенням.

Однак, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення власників квартир та підстав набуття ними права власності місцевим господарським судом було направлено запит до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації".

Відповідно до інформації, наданої Кримським республіканським підприємством "Сімферопольське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", на час підписання акту прийому-передачі від 16.12.2002р., за яким третя особа передавала квартири позивачу на виконання умов Договору №271-р-и, квартира № 3 по вул. М.Жукова, 35 належала Березі І.Г.; квартира №64 по вул. М.Жукова, 35 - Малюкіній О.М., Малюкіній В.С., Малюкіній З.С.; квартира №201 по вул. Жукова, 3 - Липшиць В.Г., Кучмей О.В., Кучмей О.В., Пестеревій Є.В., Пестеревій А.Б.; квартира №82 по вул. М.Жукова, 29 - Єлісєєвій К.В.; квартира №67 по пер. Советскому, 35 - Иип В.Ф.; квартира №24 по вул. Мальченко, 3 - Козаченко Ю.А.; квартира №115 по вул. Ковильній, 46 - Ільницькому О.І, Ільницькій О.Д., Ільницькому М.О., Ільницькому А.О; квартира №200 по вул. М.Жукова, 29 - Уржумовій А.Е.; квартира №27 по вул. 51-ої Армії, 107 - Івановій В.А.; квартира №34 по вул. 60 років Жовтня, 20 - Шарахті О.А.; квартира №98 по вул. М. Жукова, 31 - Клевцовій О.І.; квартира №78 по вул. М. Жукова, 13 - Колесніченко З.Д.; квартира №319 по вул. 60 років Жовтня, 24 - Лисаку В.О.; квартира №79 по вул. Первомайській, 1 - Здор О.Д., Здор П.І., Жура І.О., Жура О.О., Жура Р.О.; квартира №21 по вул. Енергетиків, 4/16 - Дерій К.В.; квартира №7 по вул. Героїв Сталінграду, 19 - Кульчій М.М.; квартира №14 по вул. Героїв Сталінграду, 25 - Гончар Т.Ю.; квартира №139 по вул. Туристів, 8/5 - Сендецькій В.І., Сендецькому В.О.; квартира №128 по вул. М. Жукова, 15 - Бобренко О.В.; квартира №74 по пр. Перемоги, 218 - Баранову І.М.; квартира №87 по вул. 1-ої Конної Армії, 17 - Захаріній Л.К.; квартира №84 по вул. Б.Куна, 35 - Форменку В.І.; квартира №144 по вул. 60 років Жовтня, 28/80- Бекотіові Т.В.; квартира №37 по вул. Мальченко, 10 - Кібалко Д.Т., Кібалко В.В., Кібалко А.В.; квартира №25 по вул. Совхозній, 4-а - Сторожко С.І.; квартира №45 по вул. Совхозній, 4-а - Кочерженко Н.І., Кочерженко І.В., Кочерженко О.В.; квартира №46 по вул. Совхозній, 4-а - Кондратюк В.Г.; квартира №32 по вул. Совхозній, 4-а - Соколянському М.І.; квартира №40 по вул. Совхозній, 4-а - Сидоровій М.О., Крікіну О.О.

Квартира №276 по вул. Героїв Сталінграду, 35 та квартира №160 по вул. Київській, 163 продані третьою особою позивачу за договорами купівлі-продажу, посвідченими нотаріально 12.11.2002р.

На підставі мирової угоди від 02.02.2005р. у справі №8/425 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2005р. у справі №8/425 право власності на ці квартири зареєстровано за державою в особі Верховної Ради України (в оперативне управління внутрішніх військ МВС України).

Право власності на квартиру №42 по вул. Совхозній, 4-а зареєстровано за Заровчатською О.Г. лише 10.06.2004р.

Відомості про реєстрацію права власності на квартиру №76 по вул. М.Жукова, 37 не надано, оскільки інвентаризаційна справа знаходиться в суді Залізничного району м. Сімферополя.

Інформація про квартири №24 по вул. Героїв Сталінграда, 17; №69 по вул. Будівельників, 3 та по вул. Мира, 17 взагалі відсутня.

З вищенаведеного вбачається, що 34 квартири, передані позивачу третьою особою згідно двостороннього акту прийому-передачі від 16.12.2002р., ніколи не належали третій особі, отже вона не мала права володіння, користування чи розпорядження цими квартирами, а відповідно й не мала права передавати їх будь-кому. В свою чергу, позивач не міг прийняти квартири, вказані в актах прийому-передачі від 16.12.2002р., в натурі та в подальшому не набув права розпорядження ними для передачі відповідачу згідно з умовами Договору №18.

У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві. Передачею визнається фактичне вручення майна набувачеві.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки право власності на квартири, передані актом прийому-передачі від 16.12.2002р. не було оформлено у встановленому законом порядку на третю особу – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД", то вона й не мала права передавати неналежне їй нерухоме майно, а позивач в свою чергу не міг отримати вказані квартири в натурі, і тому, як наслідок, не може передавати їх відповідачу.

Відносно посилання позивача на те, що з урахуванням фактів, встановлених в рішенні Господарського суду Автономної республіки Крим від 03.11.2006р. у справі №2-26/7858.2-2006, відповідач повинен прийняти спірне житло (квартири) по акту приймання-передачі від 16.12.2002р., апеляційний суд вважає за доцільне відзначити наступне.

У відповідності до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у справі, яка розглядалась Господарським судом Автономної республіки Крим, виник внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД" зобов’язань за Договором №271-р-и, укладеним між вказаним товариством та Спільним українсько-чеським підприємством "Інекон-Сервіс". При цьому, спір у справі №32/587 стосується безпосередньо виконання зобов’язань за Договором №18, укладеним між Спільним українсько-чеським підприємством "Інекон-Сервіс" та Управлінням розквартирування військ та капітального будівництва Національної гвардії України, правонаступником якого є Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

В Договорі №18 відсутнє будь-яке посилання на Договір №271-р-и або на третю особу, як на Виконавця зобов’язань, при цьому вказані договори різняться як за строком укладання, так і за терміном виконання зобов’язань. Окрім того, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2002р. у справі №8/425 за позовом військового прокурора Північного регіону України в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД" та Спільного українсько-чеського підприємства "Інекон-Сервіс" про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов’язань за Договором Доручення №18 на придбання житла для військовослужбовців було, зокрема, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД" не має жодного відношення до Договору доручення №18 від 24.12.1998р., укладеного між Спільним українсько-чеським підприємством "Інекон-Сервіс" та Управлінням розквартирування військ та капітального будівництва Національної гвардії України.

В пп.3.1.2 п.3.1 Договору №18 передбачено обов’язок позивача, як Замовника, оформити і передати відповідачу, як Пайовику, документацію на право оперативного управління квартирами, а також самі квартири згідно адресного переліку.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що до Договору №18 вносились зміни або доповнення, якими було встановлено інший порядок передачі житла суду надано не було.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Отже, той факт, що позивач прийняв від третьої особи на виконання умов Договору №271-р-и квартири за актами приймання-передачі від 16.12.2002р. без належних правовстановлюючих документів (що не заперечується самим позивачем), не створює обов’язку для відповідача прийняти вказані квартири в разі недотримання вимог Договору №18 в частині оформлення і передачі документації на право оперативного управління квартирами.

Щодо твердження третьої особи в апеляційній скарзі про непідвідомчість спору у справі №32/578 господарським судам, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Як уже зазначалось вище, спір у справі №32/587 стосується безпосередньо виконання зобов’язань за Договором №18, укладеним між Спільним українсько-чеським підприємством "Інекон-Сервіс" та Управлінням розквартирування військ та капітального будівництва Національної гвардії України, правонаступником якого є Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. При цьому, зобов’язання з боку позивача полягають в належному оформленні і передачі відповідачу квартир з документацією на право оперативного управління ними, придбаних за договорами купівлі-продажу, укладеними від імені відповідача.

За таких обставин, приймаючи до розгляду позов Спільного українсько-чеського підприємства "Інекон-Сервіс", місцевим господарським судом було дотримано вимоги господарського процесуального законодавства щодо підвідомчості справ.

Посилання третьої особи на пропуск позивачем строку позовної давності судом також не приймається до уваги, оскільки позовну давність третя особа застосовує щодо Додаткової угоди від 20.02.2002р. до Договору №271-р-и, однак дана угода є предметом розгляду у справі №32/587, а за спірним Договором №18 відносини між сторонами продовжують існувати, до того ж згідно з п.6.4 вказаного Договору термін дії останнього визначений сторонами до повного виконання умов договору.

Отже, підсумовуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд констатує, що позивачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження факту безпідставної відмови відповідача в прийнятті житла (квартир) на виконання умов Договору №18 і, як наслідок, порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача, у зв’язку з чим позовні вимоги визнаються необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах як позивача, так і третьої особи не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва у справі №32/587 від 21.05.2008р. прийнято місцевим господарським судом з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційні скарги Спільного українсько-чеського підприємства "ІНЕКОН-СЕРВІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД", з викладених у них підстав, задоволенню не підлягають.