4/213 Про звільнення орендованого майна та за зустрічним позовом визнання договору оренди продовженим та визнання першочергового права на укладення договору оренди - 12.11.2008 Прийняття

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення (кіоск "Квіти" біля станції метро "Дружби народів" площею 9,7 кв. м).

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив виселити відповідача з орендованого майна, а саме кіоску "Квіти" біля станції метро "Дружби народів" площею 9,7 кв. м, і передати зазначене майно за актом прийому-передачі Комунальному підприємству "Київський метрополітен".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2007 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію.

Відповідач звернувся до Господарського суду м. Києва з зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про визнання договору оренди № 195-Упр (ДВ)/05, що був укладений 27.12.2005 р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, таким, що є продовженим на тих самих умовах і на той самий термін, що зазначено в договорі, та про визнання першочерговим права Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 після закінчення строку дії договору оренди № 195-Упр (ДВ)/05, на укладання нового договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен" та має інвентарний номер НОМЕР_1, а саме кіоску "Квіти".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.01.2008 р. зустрічний позов відповідача прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.06.2008 р. у справі № 4/213 первісний позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права та визнав встановленими обставини, що є недоведеними. На думку відповідача, позовну заяву підписано ОСОБА_3, який не мав права її підписувати. Також відповідач вважає, що фіскальний чек № 2376 від 23.01.2007 р. не є доказом направлення листа № 26-НЗК від 22.01.2007 р. на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, отже, оскільки ніяких листів про припинення договору оренди не надходило, то договір, на думку відповідача, є продовженим. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2323 (ra2323017-05) від 15.12.2005 р., на підставі якого укладався спірний договір оренди, є чинним, тому договір повинен бути продовжений. Відповідач в обґрунтування своїх вимог посилається також на те, що суд першої інстанції необґрунтовано визначив, що зустрічні позовні вимоги повинні бути заявлені не до Комунального підприємства "Київський метрополітен", а до Київської міської ради.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а скаргу - без задоволення.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на те, що згідно п. 1.3. розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.12.2005 р. № 2323 (ra2323017-05) "Про впорядкування мережі із продажу друкованих періодичних видань на станціях метрополітену та відкриття торговельних точок для продажу продовольчих товарів першої необхідності" (із змінами внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.12.2005 № 2378 (ra2378017-05) ) Комунальне підприємство "Київський метрополітен" зобов'язано встановити 40 кіосків для продажу друкованих періодичних видань та квітів біля входів (виходів) зі станцій метрополітену до 23.12.2005 р.

Пунктом 2 вищевказаного розпорядження (з урахуванням п. 3 розпорядження від 22.12.2005 № 2378 (ra2378017-05) ) Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні у м. Києві державні адміністрації та комунальне підприємство "Київський метрополітен" до 31.01.2006 р. зобов'язані забезпечити в установленому порядку оформлення необхідних дозволів та погоджень для встановлення кіосків з продажу періодичних видань та квітів біля входів (виходів) зі станцій метрополітену.

На виконання розпорядження № 2323 (ra2323017-05) від 15.12.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 195-Упр(ДВ)/05 від 27.12.2005 р. (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець (позивач) зобов'язався передати, а орендар (відповідач) - прийняти у строкове платне користування окреме індивідуально визначене рухоме майно, інвентарний номер НОМЕР_1 для здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що об'єктом оренди є - кіоск "Квіти" № 3296.

Пунктом. 9.1. Договору строк його дії був встановлений до 31.03.2006 р.

Між позивачем та відповідачем неодноразово укладались додаткові угоди до Договору, відповідно до яких строк дії Договору продовжувався, та в останній додатковій угоді був встановлений по 31.12.2006 р. (в матеріалах справи містяться копії додаткових угод № 1 від 31.03.2006 р., № 2 від 04.04.2006 р., № 3 від 31.05.2006 р., № 4 від 30.06.2006 р., № 5 від 09.08.2006 р., № 6 від 01.09.2006 р., № 7 від 02.10.2006 р., № 8 від 31.10.2006 р., № 9 від 01.12.2006 р.).

Згідно п. 7.4. у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди позивачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

У зв'язку з тим, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен" (п. 2.4. Договору), до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Як визначено п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у ра зі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що Комунальне підприємство "Київський метрополітен" листами від 08.12.2006 р. № 698-НЗК, від 22.01.2007 р. № 26-НЗК попереджувало відповідача про те, що у зв'язку з неотриманням ним від Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та від районних у м. Києві державних адміністрацій необхідних погоджень на розташування металевих конструкцій (кіосків), що були встановлені на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.12.2005 р. № 2323 (ra2323017-05) , Комунальне підприємство "Київський метрополітен" не має законних підстав на розміщення металевих конструкцій (кіосків) біля станцій метрополітену, тому не буде подовжувати термін дії договору оренди № 195-Упр(ДВ)/05 від 27.12.2005 р., який закінчився 31.12.2006 р., і просить до 01.02.2007 р. добровільно звільнити орендоване майно та повернути його по акту прийому-передачі.

Твердження відповідача про те, що вказані листи на його адресу не направлялися, правомірно визнано судом необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи міститься копія фіскального чеку № 2376 від 23.01.2007 р., яка є доказом направлення на адресу відповідача листа № 26-НЗК від 22.01.2007 р.

Крім того, відповідач наголошував на тому, що лист № 26-НЗК від 22.01.2007 р. підписано не уповноваженою особою. Але представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції надано копію довіреності № 195-Н від 30.01.2006 р., згідно якої Дрозд Г.А. користується правом підпису будь-яких документів від імені Комунального підприємства "Київський метрополітен", пов'язаних з укладанням договорів.

Незважаючи на вищезазначені обставини, та в порушення п. 7.4. Договору відповідачем орендоване майно не було повернуто по акту прийому-передачі, крім того, останній продовжує використовувати майно позивача для здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 2 ст. 26, та п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Як встановлено п. 2 ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди (ст.ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Отже, враховуючи те, що строк дії договору оренди закінчився 31.12.2006 р. та приймаючи до уваги ту обставину, що на виконання вимог п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивачем протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (23.01.2007 р.) було направлено на адресу відповідача лист про необхідність звільнення спірного приміщення, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у відповідача відсутні правові підстави займати спірне приміщення та використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач посилається також на те, що розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2323 (ra2323017-05) від 15.12.2005 р., на підставі якого укладався спірний договір оренди, є чинним, тому договір, на його думку, повинен бути продовжений.

Але, позивачем до матеріалів справи доданий лист № 135-НЗК від 19.05.2006 р., в якому останній просить погодити розміщення торговельних кіосків з відповідним відведенням земельних ділянок для їх розміщення біля станцій метро "Арсенальна", "Палац Україна", "Республіканський стадіон", "Дружби народів", "Печерська", "Кловська", та відповідь на нього № 090-2798/13 від 30.06.2006 р., які є доказом того, що позивач не отримав від Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та від районних у місті Києві державних адміністрацій необхідні погодження на розташування металевих конструкцій (кіосків), які були встановлені відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.12.2005 р. № 2323 (ra2323017-05) , а тому позивач позбавлений можливості виконувати останнє та продовжувати строк дії спірного договору.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" про виселення відповідача з орендованого кіоску "Квіти" і передання зазначеного кіоску за актом приймання-передачі майна позивачу.

Щодо зустрічних позовних вимог відповідача, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 р. № 464-р (464-98-р) Державне підприємство "Київський метрополітен" передано у власність територіальної громади м. Києва та перетворено у комунальне підприємство.

Пунктом 1.1. ст. 1 Статуту Комунального підприємства "Київський метрополітен" передбачено, що останнє належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 р. № 464-р (464-98-р) та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28.10.1998 р. № 2155 "Про зарахування майна державного підприємства у комунальну власність територіальної громади" і підпорядковане виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Відповідно до п. 5.2. ст. 5 Статуту - майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплено за ним власником або уповноваженим органом на праві господарського відання.

Дане положення закріплене також в п. 2.4. Договору, відповідно до якого об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Позивач, здійснюючи право господарського відання, має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном, закріпленим за ним власником або уповноваженим ним органом, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника, у випадках передбачених законодавством України.

Пунктом 10.1. Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 34/91 (ra-034023-06) "Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, Типового договору про оренду майна територіальної громади міста Києва" встановлено, що підставою для укладення основного договору оренди майна є рішення Київради.

Дане положення знайшло своє відображення і в спірному договорі, п. 9.4. якого передбачено, що договір припиняється в разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - банкрутства орендаря; - загибелі об'єкта оренди; - прийняття розпорядником майна комунальної власності рішень, що унеможливлюють виконання сторонами зобов'язань по цьому договору (в т.ч. не прийняття Київрадою на користь орендаря рішення про надання в оренду майна, визначеного в п. 1.1. цього договору).

Як вбачається із ст. 28 Рішення Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 371/1805, територіальній громаді м. Києва належить право власності на рухоме і нерухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, а також майнові права, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.

Суд першої інстанції правомірно визначив, що керуючись зазначеним рішенням Київська міська рада від імені та в інтересах територіальної громади м. Києва відповідно до чинного законодавства України володіє, користується та розпоряджається об'єктами права комунальної власності, в тому числі може передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, передавати в заставу.

Отже, зустрічна позовна вимога фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання першочергового права на укладення договору оренди правомірно не задоволена місцевим господарським судом, оскільки ним не надано відповідного рішення Київської міської ради.

Крім того, вищевказана вимога не відноситься до компетенції Комунального підприємства "Київський метрополітен", оскільки останній не є власником орендованого майна.

Зустрічна вимога про визнання Договору продовженим на тих самих умовах і на той самий термін також правомірно не задоволена судом, оскільки строк дії Договору закінчився ще 31.12.2006 р. Крім того, позивач у встановлені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) строки (23.01.2007 р.) звернувся до відповідача з листом про звільнення орендованого майна.

Також, судова колегія зазначає, що задоволення первісного позову про виселення відповідача з орендованого кіоску доводить відсутність у відповідача матеріально-правової підстави на задоволення зустрічної вимоги про визнання Договору продовженим на тих самих умовах і на той самий термін через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за зустрічним позовом, а також виключає задоволення даної зустрічної вимоги останнього.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позовну заяву підписано ОСОБА_3, який не мав права її підписувати, оскільки в матеріалах справи міститься Розпорядження Київського міського голови № 142 від 23.03.2007 р., відповідно до якого на ОСОБА_3 покладено виконання обов'язків начальника Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2008 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.