К-9/173-19/31 Про визнання відсутності права на частку у статутному капіталі - 10.11.2008 Прийняття

задоволено. Визнано відсутність у ОСОБА_1 права на частку у розмірі 4,66% статутного капіталу ТзОВ "Універмаг Коломия". Визнано відсутність у ОСОБА_1 права на одержання вартості частини майна ТзОВ"Універмаг Коломия" пропорційно до частки у розмірі 4,66% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Універмаг Коломия" у зв"язку із його виключенням з товариства 18 грудня 2004 року. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універмаг Коломия", 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 5800 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального права, не повного з"ясування обставин справи. Зокрема апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції порушив норми ЦКУ щодо підстав поновлення строку позовної давності; суд безпідставно взяв до уваги рішення Богородчанського районного суду Івано- Франківської області від 30.05.05, так як дане рішення не має відношення щодо даного спору про визначення частки у статутному фонді за відповідачем; суд першої інстанції не взяв до уваги протоколи загальних зборів №№ 2 від 25.06.04 та № 3 від 18.12.04, якими підтверджується право апелянта на частку у розмірі 9,37%; суд безпідставно задоволив вимогу позивача про стягнення адвокатських послуг, так як заявлена сума є необґрунтовано завищеною щодо виконаних робіт по наданню адвокатських послуг.

Представник відповідача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін. Зокрема зазначив, що право його порушено внаслідок того, що загальними зборами учасників ТзОВ "Універмаг Коломия", які оформлені Протоколом № 8 від 18 листопада 2002 року, прийнято рішення про вихід з числа учасників товариства ОСОБА_2 (частка складала 1,56% статутного капіталу),ОСОБА_3 (частка складала 1,55% статутного капіталу) та ОСОБА_4(частка складала 1,55% статутного капіталу), а також затверджено зміни до установчого договору у зв'язку із виходом учасників. Внаслідок цих змін частка, що належала учаснику ОСОБА_1 (до затвердження та реєстрації змін частка складала 4,92% статутного капіталу), збільшилась на 4,66% статутного капіталу, що становить 14 822 гривні та склала 9,37% статутного капіталу. Позивач вважає, що частки, які належали ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 набуті відповідачем без достатніх підстав.

Колегія суддів розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги сторін, встановила:

Загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Універмаг Коломия", які оформлені Протоколом № 8 від 18 листопада 2002 року, прийнято рішення про вихід з числа учасників товариства ОСОБА_2 (частка складала 1,56% статутного капіталу),ОСОБА_3 (частка складала 1,55% статутного капіталу) та ОСОБА_4(частка складала 1,55% статутного капіталу), а також затверджено зміни до установчого договору у зв'язку із виходом учасників.

Внаслідок цих змін, частка, що належала учаснику ОСОБА_1 (до затвердження та реєстрації змін частка, складала 4,92% статутного капіталу), збільшилась на 4,66% статутного капіталу, що становить 14 822 гривні та склала 9,37% статутного капіталу.

Відповідно до п. "б" ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції зборів товариства віднесено питання про придбання товариством частки учасника.

Відповідно до ст. 41 цього ж Закону статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання. З огляду на це відповідно до п.8.4. "б" Статуту товариства (редакція Статуту від 27 квітня 1998р.) виключною компетенцією загальних зборів є внесення змін та доповнень до установчих документів.

Приписами ч.5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим у Статуті способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Виходячи із наведених норм закону, будь-які зміни до Статуту та установчого договору товариства, в тому числі ті, які пов'язані із зміною складу учасників товариства, а також зміни розподілу часток у статутному капіталі товариства підлягають вирішенню на загальних зборах учасників товариства.

Як вбачається із протоколу зборів від 18.11.02, на зборах вирішено питання виходу з числа учасників товариства ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, а також відбулось затвердження змін до установчого договору ТзОВ "Універмаг Коломия".

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявне Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2005р. у справі № 2-233/2005, що набрало законної сили та залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 вересня 2005р. та Ухвалою Верховного Суду України від 22 березня 2006р.) яким встановлено, порушення порядку передання частки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ОСОБА_1, зокрема така передача відбулася без згоди учасників товариства, що суперечить вимогам ст. 53 Закону України "Про господарські товариства". Зокрема у вище згаданих рішеннях судів, зазначено, що немає підстав вважати, щоОСОБА_1 у законному порядку збільшив розмір свої частки в статутному фонді, оскільки питання розподілу часток учасників товариства, які вибули, не виносилось згідно чинного законодавства на розгляд зборів учасників.

Колегія суддів погоджується із висновками викладеними у вище згаданих судових рішеннях про безпідставність посилань апелянта на рішення зборів учасників від 18 листопада 2002р., так як рішенням зборів від 18.11.02 тільки затверджено зміни в установчому договорі товариства у зв'язку із вибуттям його трьох учасників з товариства.

Відповідно до ч.4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

З огляду на викладене, факт безпідставності набуття ОСОБА_1 частки у розмірі 4,66% статутного капіталу не потребує додаткового доведення.

Безпідставним є посилання апелянта на фінансові документи (прибуткові касові ордери), які нібито підтверджують факт збільшення частки апелянта за отримання якої апелянт вносив оплату, так як дані фінансові документи свідчать, щоОСОБА_1 вносив в касу товариства з обмеженою відповідальністю лише кошти із призначенням платежу -внесок у статутний фонд, і не підтверджують саме факт набуття ОСОБА_1 права на одержання часток у статутному капіталі товариства вибулих учасників ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4.

З огляду на досліджені вище обставини справи, якими спростовуються доводи апелянта, вимоги останнього не підлягають до задоволення.

Щодо доводів апелянта про безпідставне поновлення судом першої інстанції строку позовної давності, слід зазначити наступне:

Ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Матеріалами справи встановлено, що з позовом щодо незаконності придбання часток учасників, товариство могло звернутися лише після переобрання директора, яким бувОСОБА_1, тобто з 25.06.04., так як відповідно до ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" від імені товариства з метою набуття, охорони та захисту його прав та інтересів вправі діяти директор товариства. Директор як уповноважена особа має право підпису позовної заяви (п.8.13., п.8.16., п.8.19. Статуту товариства), а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно поновив строк позовної давності.

Що ж до доводів апелянта про безпідставне задоволення вимоги про стягнення витрат за послуги адвоката, а саме що дані витрати є необґрунтовано завищені, то суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем належним чином доведено факт витрат за послуги адвоката саме у розмірі заявленої суми, що підтверджено доданою угодою про надання адвокатських послуг від 01.06.07, платіжним дорученням, свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю.

З огляду на досліджені обставини справи, керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Івано- Франківської області від 03.07.08 у справі № К-9/173-19/31 частково змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Івано- Франківської області від 03.07.08 у справі № К-9/173-19/31 пунктом "Поновити строк позовної давності". В решті рішення господарського суду Івано- Франківської області від 03.07.08 у справі № К-9/173-19/31 залишити без змін.