28/285д/08 Про визнання недійсною додаткової угоди до договору на виконання робіт з модернізації основних фондів - 06.11.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького державного науково-виробничого підприємства "Система", м. Запоріжжя,

на рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2008 р. у справі № 28/285д/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя,

до відповідача Запорізького державного науково-виробничого підприємства "Система", м. Запоріжжя,

про визнання недійсною в повному обсязі Додаткової угоди № 3 від 01.02.2006 р. до договору № 345 від 01.02.2001 р. на виконання робіт з модернізації, реконструкції та технічного переозброєння основних фондів,

ВАТ "Запоріжжяобленерго" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізького державного науково-виробничого підприємства "Система" про визнання на підставі ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України недійсною в повному обсязі Додаткової угоди № 3 від 01.02.2006 р. до договору № 345 від 01.02.2001 р. на виконання робіт з модернізації, реконструкції та технічного переозброєння основних фондів.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Яцун О.В.) від 03.09.2008 р. у справі № 28/285д/08 позов задоволено.

Рішення суду обґрунтовано приписами ст.ст. 1, 3, 33 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 115, 121 ГПК України, ст.ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України; мотивовано тим, що спірна угода не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки шляхом її укладення сторони фактично змінили передбачений порядок примусового виконання наказів суду.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Запорізьке державне науково-виробниче підприємство "Система" (відповідач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим. Стверджує, що в порушення ст. 84 ГПК України господарський суд належним чином не мотивував та нормативно не обґрунтував винесене рішення, не вказав, яким саме нормам чинного законодавства не відповідає Додаткова угода № 3. На думку заявника, спірна угода цілком відповідає вимогам чинного законодавства і спрямована саме на реалізацію сторонами угоди своїх законних прав. У зв’язку з цим просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області по даній справі і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Ухвалою суду від 03.10.2008 р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду, слухання справи призначено на 06.11.2008 р.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2121 від 06.11.2008 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді – Колодій Н.А., Хуторной В.М.

В судовому засіданні представник заявника (відповідача у справі) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2008 р. у справі № 28/285д/08, у задоволенні позову ВАТ "Запоріжжяобленерго" відмовити.

Позивач у справі – ВАТ "Запоріжжяобленерго" апеляційну скаргу ЗДНВП "Система" не визнає, вважає її безпідставною, а оскаржуване рішення суду –обґрунтованим, прийнятим у відповідності з вимогами чинного законодавства, з урахуванням всіх фактичних обставин та наданих сторонами доказів. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 05-18/-2928 від 06.11.2008 р.).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві заперечення на апеляційну скаргу. Вважає доводи заявника надуманими, а оскаржуване рішення – законним, обґрунтованим, прийнятим за повного з’ясування обставин справи. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2008 р. у справі № 28/285д/08 – без змін.

За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

01.02.2001 р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ЗДНВП "Система" було укладено договір № 345 на виконання робіт з реконструкції, модернізації та технічного переозброєння основних фондів (надалі – Договір), згідно умов якого ЗДНВП "Система" (виконавець, відповідач у даній справі) зобов’язалося виконати для ВАТ "Запоріжжяобленерго" (замовника, позивача у даній справі) роботи з модернізації автоматизованої системи диспетчерського управління, а ВАТ "Запоріжжяобленерго" зобов’язалося прийняти і оплатити виконані роботи.

В листопаді 2004 року у зв’язку з неналежним виконанням ВАТ "Запоріжжяобленерго" умов Договору щодо оплати виконаних етапів робіт першим заступником прокурора Запорізької області було подано позов про стягнення з ВАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ЗДНВП "Система" заборгованості.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2005 р. у справі № 26/363, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.04.2005р., позов прокурора було задоволено: стягнуто з ВАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ЗДНВП "Система" 885 114,53 грн., в т.ч. 708 510,00 грн. заборгованості за Договором, 119 029,68 грн. втрат від інфляції та 57 574,85 грн. – 3% річних (арк. с. 47-49, 52-55).

26.04.2005 р. на виконання вказаного рішення суду було видано відповідний наказ № 26/363, який було пред’явлено ЗДНВП "Система" до виконання.

Постановою ВДВС Орджонікідзевського РУЮ м. Запоріжжя від 17.06.2005 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу № 26/363 від 26.04.2005 р. про стягнення з ВАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ЗДНВП "Система" 885 114,53 грн. було закінчено у зв’язку зі сплатою боржником боргу у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2005 р. по справі № 26/363 було частково задоволено касаційну скаргу ВАТ "Запоріжжяобленерго": скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, позов прокурора залишено без розгляду.

18.08.2005 р. господарським судом Запорізької області за заявою ВАТ "Запоріжжяобленерго" було видано наказ про поворот виконання рішення по справі № 26/363. 24.10.2005 р. ВДВС Орджонікідзевського РУЮ м. Запоріжжя було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного наказу (про стягнення з ЗДНВП "Система" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" 885 114,53 грн.).

У зв’язку з тим, що за результатами касаційного перегляду справи № 26/363 позов прокурора було залишено без розгляду, ЗДНВП "Система" самостійно звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ВАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованості за Договором, а також інфляційних втрат та річних (але за більш тривалий термін). Позовну заяву ЗДНВП "Система" було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/266.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.12.2005 р. (залишеною без змін постановою ВГСУ від 06.04.2006 р.) скасовано рішення суду першої інстанції у справі № 9/266 про відмову у позові, позовні вимоги ЗДНВП "Система" частково задоволено: стягнуто на його користь з ВАТ "Запоріжжяобленерго" 979 491,54 грн., в т.ч. 708 510,00 грн. основного боргу за Договором, 192 714,72 грн. втрат від інфляції та 63 676,33 грн. – 3% річних, а також судові витрати по справі.

На виконання постанови апеляційної інстанції по справі № 9/266 господарським судом Запорізької області 21.06.2006 р. видано відповідні накази, за якими Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ відкрито виконавчі провадження.

01.02.2006 р., з огляду на обставини, що склалися, між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ЗДНВП "Система" було укладено додаткову угоду № 3 до Договору (надалі – Додаткова угода) "… для правильного обліку коштів, які були стягнуті ВДВС Орджонікідзевського РУЮ …" (п. 1 Додаткової угоди).

Як вбачається з п. 1.1 Додаткової угоди, сторони домовились "визнати кошти в сумі 885 114,53 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 147 519,09 грн., як сплачені на поточний рахунок Сторони 2 (ЗДНВП "Система"), в якості попередньої оплати (авансу) за договором № 345 від 01.02.2001 р. за виконання етапів робіт 2.5. та 4.5. Технічної програми та календарного плану (у редакції додаткової угоди № 1 від 01.08.2001 р.), які є невід’ємною частиною договору № 345.".

Пунктом 1.2 Додаткової угоди сторони встановили обов’язок ВАТ "Запоріжжяобленерго" "… відкликати з Відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського РУЮ м. Запоріжжя наказ Господарського суду Запорізької області від 18.08.2005 р. по справі 26/363 про примусове виконання рішення щодо стягнення з Сторони 2 (ЗДНВП "Система") на користь Сторони 1 (ВАТ "Запоріжжяобленерго") боргу в сумі 885 114,53 грн.".

Тобто, згідно умов Додаткової угоди було повністю припинено обов’язок ЗДНВП "Система" виконати наказ суду по справі № 26/363, а також частково припинено обов’язок ВАТ "Запоріжжяобленерго" щодо виконання наказу суду по справі № 9/266.

Наразі ВАТ "Запоріжжяобленерго" вважає, що Додаткова угода суперечить вимогам цивільного законодавства України.

Спір про недійсність вищевказаної Додаткової угоди став предметом розгляду у господарському суді в рамках даної справи.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Обов’язковість судових рішень до виконання закріплена Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими законодавчими актами.

Так, статтею 124 Конституції встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про судоустрій", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма '…' юридичними особами на всій території України.

Виконання рішення господарського суду є невід’ємною частиною судового процесу.

У статтях 115- 122 ГПК України йдеться про виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду.

Так, згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження '…' – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених в цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів '…', які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону накази господарського суду є окремим видом виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню органом державної виконавчої служби.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, накази господарського суду, видані як документи, що підлягають примусовому виконанню, повинні виконуватися сторонами у відповідності з вимогами та в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Згідно матеріалів даної справи ЗДНВП "Система" є стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення господарського суду по справі № 9/266 і боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення господарського суду по справі № 26/363.

ВАТ "Запоріжжяобленерго", навпаки, є стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення господарського суду по справі № 26/363 і боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення господарського суду по справі № 9/266.

Зазначаючи у наказі про стягнення грошових сум найменування стягувача і боржника, їх адреси, ідентифікаційні коди суб'єктів господарської діяльності, суми, що належить стягнути, найменування і номери рахунків у банках, місцезнаходження майна боржника тощо, господарський суд встановлює певний спосіб і порядок виконання рішення.

Зміна способу і порядку виконання рішень господарського суду регулюються ст. 33 ЗУ "Про виконавче провадження" та ст. 121 ГПК України. При цьому жодна з зазначених правових норм не передбачає можливості зміни способу або порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості за господарським договором шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору.

Частиною 1 ст. 33 Закону передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

В силу ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що приймається ухвала.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства України дає підстави стверджувати, що вирішення питання про зміну способу і порядку виконання рішення є прерогативою суду, який видав виконавчий документ.

Права і обов'язки сторін у виконавчому провадженні визначені статтею 111 Закону. Зокрема, згідно ч. 3 вказаної статті сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.

Колегія суддів зауважує, що частиною 7 ст. 111 Закону встановлено обов’язок осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Однак, сторони не скористалися своїми процесуальними правами, натомість, в порушення вимог вказаних нормативних актів, уклали Додаткову угоду № 3 від 01.02.2006 р. до договору № 345 від 01.02.2001 р., якою фактично змінили передбачений порядок примусового виконання наказів суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про недійсність спірної додаткової угоди в силу ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України і наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не знаходять свого підтвердження посилання заявника на порушення судом першої інстанції приписів ст. 84 ГПК України щодо змісту мотивувальної частини судового рішення. Колегія суддів відзначає безпідставність та надуманість твердження заявника про відсутність належного нормативного обґрунтування рішення місцевого суду у справі.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Запорізького державного науково-виробничого підприємства "Система" (м. Запоріжжя) на рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2008 р. у справі № 28/285д/08 залишити без задоволення.