Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Студенця В.І.

суддів: Поляк О.І.

Синиці О.Ф.

при секретарі: Плукар І.І.

За участю представників:

від позивача - Мироненко С.М.;

від відповідача - Юрченко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ресурс-Гарантія" Акціонерного страхового товариства "Гарантія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2008

у справі № 17/176 (Кушнір І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб-Експорт"

до Дочірнього підприємства "Ресурс-Гарантія" Акціонерного страхового товариства "Гарантія"

про стягнення 26694,54 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб-експорт" (далі – ТОВ "Хліб-експорт") звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Дочірнього підприємства "Ресурс-Гарантія" Акціонерного страхового товариства "Гарантія" (далі – ДП "Ресурс-Гарантія" АСТ "Гарантія") про стягнення 26 694, 54 грн.

Ухвалою господарського суду від 16.07.2008 порушено провадження у справі № 17/176 за позовом ТОВ "Хліб-експорт" до ДП "Ресурс-Гарантія" АСТ "Гарантія" про стягнення 26 694, 54 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.09.2008 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ДП "Ресурс-Гарантія" АСТ "Гарантія" на користь ТОВ "Хліб-експорт" 20000 грн. поворотної фінансової допомоги, 2 932, 32 грн. процентів за користування позикою, 3 394 грн. інфляційних збитків, 368, 22 грн. – 3 % річних.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 15.09.2008 ДП "Ресурс-Гарантія" АСТ "Гарантія" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 15.09.2008 та прийняти нове, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

ТОВ "Хліб – експорт" проти доводів наведених в апеляційній скарзі заперечувало і просило рішення господарського суду Чернігівської області від 15.09.2008 залишити без зміни, а апеляційну скаргу ДП "Ресурс-Гарантія" АСТ "Гарантія"– без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Хліб – експорт" та ДП "Ресурс – Гарантія" АСТ "Гарантія" 20.11.2006 укладено договір № 636 про надання зворотної фінансової допомоги, за умовами якого ТОВ "Хліб – експорт" надає ДП "Ресурс – Гарантія" АСТ "Гарантія" фінансову допомогу на зворотній основі, а ДП "Ресурс – Гарантія" АСТ "Гарантія" зобов’язалося повернути фінансову допомогу у визначений договором строк ( п.1.1 договору).

Розмір фінансової допомоги за договором складає 50000,00 грн. ( п.2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору строк надання фінансової допомоги ДП "Ресурс – Гарантія" АСТ "Гарантія" складає 1 рік.

Строк, вказаний в п.4.1 договору може бути продовжений або скорочений за згодою сторін ( п.4.2 договору).

По закінченню строку, зазначеного в п. 4.1 договору ДП "Ресурс – Гарантія" АСТ "Гарантія" зобов’язалось протягом 5 днів повернути всю суму фінансової допомоги ( п. 5.1 договору).

Фінансова допомога може бути повернута у вигляді грошових коштів, товарів, послуг за згодою сторін ( п.6.2 договору).

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням того, що внаслідок укладення між сторонами, які є суб’єктами господарювання, договору, між ними виникли господарські зобов’язання, а до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням ГК України (436-15) , то до спору, що виник, підлягають застосуванню норми ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей ГК України (436-15) .

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ст. 628 ЦК України).

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору він за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Платіжним дорученням № 341 від 21.11.2006 ТОВ "Хліб – експорт" перерахувало ДП "Ресурс – Гарантія" АСТ "Гарантія" 20000,00 грн. з призначенням платежу: " Оплата згідно договору № 636 від 20.11.2006 про надання зворотної фінансової допомоги".

Отже, договір позики є укладеним з моменту перерахування коштів.

Угодою № 1 від 19.01.2007 про внесення змін і доповнень до договору № 636 від 20.11.2006 сторони внесли зміни до п.1.1, п. 6.1 договору, та визнали такими, що втратили чинність п.5.1, 5.2 договору.

При цьому п. 5 угоди № 1 від 19.01.2007 передбачено, що інші умови договору, не обумовлені даною угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов’язання.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що внаслідок укладення сторонами угоди № 1 від 19.01.2007 про внесення змін і доповнень до договору № 636 від 20.11.2006 зазначена правова природа договору не змінилась, оскільки залишився без зміни п.4.1 договору, яким передбачено, що строк надання фінансової допомоги ДП "Ресурс – Гарантія" АСТ "Гарантія" складає 1 рік.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ДП "Ресурс – Гарантія" АСТ "Гарантія" у строк встановлений договором ТОВ "Хліб – експорт" позики не повернуло, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ДП "Ресурс – Гарантія" АСТ "Гарантія" на користь ТОВ "Хліб – експорт" 20 000 грн. поворотної фінансової допомоги, 2 932, 32 грн. процентів за користування позикою, 3394,00 грн. інфляційних збитків, 368, 22 грн. – 3 % річних.

Доводи наведені в апеляційній скарзі ДП "Ресурс – Гарантія" АСТ "Гарантія" колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що шляхом внесення змін до договору, сторони не змінили правову природу договору, оскільки умовами договору було передбачено, що строк надання фінансової допомоги ДП "Ресурс – Гарантія" АСТ "Гарантія" складає 1 рік.

З підстав наведених у даній постанові колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 15.09.2008.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд, -

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 15.09.2008 усправі № 17/176 залишити без зміни, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ресурс – Гарантія" Акціонерного страхового товариства "Гарантія" - без задоволення.

2. Матеріали справи № 17/176 повернути господарському суду Чернігівської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.