Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Городечна М.І.

Кузь В.Л.

розглянувши апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) Всеукраїнський акціонерний банк в особі Буковинської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк"від 13.06.2008р. № 939/01-21

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2008р.

у справі № 2/97

за позовом ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк, м. Київ в особі Буковинської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк", м. Чернівці

до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Кіцмань Чернівецької області

про стягнення штрафних санкцій по кредитному договору шляхом звернення стягнення на майно у розмірі 36360,00 грн.

та за зустрічним позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк, м. Київ в особі Буковинської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк"

про визнання недійсним п.4.4 ст.4 кредитного договору від 12.09.2005р. № 196

за участю представників сторін:

від позивача-Дороган І.Г. -головний юрисконсульт;

від відповідача -ОСОБА_3 -представник.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2008р. у справі № 2/97, суддя Скрипничук І.В., у первісному і зустрічному позовах відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що для задоволення первісного і зустрічного позовів не було правових та фактичних підстав.

Скаржник подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2008р. у справі № 2/97 за позовом ВАТ Всеукраїнського акціонерного банку в особі Буковинської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій по кредитному договору шляхом звернення стягнення на майно скасувати в частині відмови в задоволенні вимог позивача, ухвалити нове рішення, яким стягнути з боржника ОСОБА_1 штрафні санкції в сумі 7200,00 доларів США (еквівалент в грн. по курсу НБУ станом на 04.04.2008р. становить 36360,00 грн.), оскільки вважає, що дане рішення винесене з порушенням норм матеріального права, має місце неповне з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, які місцевий господарський суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що потягли прийняття необгрунтованого рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2008р. у справі № 2/97 за позовом ВАТ Всеукраїнського акціонерного банку в особі Буковинської філії ВАТ "ВіЕйБі Банк" до підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій по Кредитному договору шляхом звернення стягнення на майно -залишити без змін в частині відмови в задоволенні вимог позивача, оскільки вважає, що дане рішення є законним, а апеляційна скарга позивача необгрунтованою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між позивачем (банком) та відповідачем 12 вересня 2005 року був укладений Кредитний договір № 196 (а.с.23-31) (надалі Кредитний договір).

На виконання п.1.1.1. зазначеного Кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 40000,00 доларів США, що було оформлено додатковою угодою № 1 від 15 вересня 2005 року до Кредитного договору № 196 від 12 вересня 2005 року (а.с.33) та підтверджується меморіальним валютним ордером № 1 від 15 вересня 2005 року (а.с.32).

Для забезпечення виконання відповідачем в повному об'ємі зобов'язань за Кредитним договором позивач уклав з відповідачем договір застави від 15.09.2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим НОМЕР_1 (а.с.10-12). У заставу було передано п'ять автомобілів, що належать відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

Статтею 2 Кредитного договору встановлено порядок надання і повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.2.3 Кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно, до 25 числа, починаючи з 25 жовтня 2005 року, в сумі не менше 1112,00 доларів США, а фактично розраховані проценти за поточний календарний місяць позичальник перераховує на відкритий йому рахунок щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, починаючи з 25 жовтня 2005 року ( п. 2.7.4 Кредитного договору).

Згідно з п.4.4 Кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.3-3.3.18 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 1 (один) процент від суми кредиту за кожний випадок порушення.

Відповідно до п. 3.2.7 Кредитного договору кредитодавець має право звернути стягнення на предмет застави у разі неповернення позичальником кредиту в обумовлений цим договором строк, несплати процентів, комісій, штрафних санкцій згідно з умовами цього договору.

Згідно п.п. 3.1 договору застави від 15.09.2005 року заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави у разі порушення позичальником будь-якої з вимог Кредитного договору та/або заставодавцем цього договору застави.

20 лютого 2008 року відповідачем було сплачено: прострочена заборгованість за нарахованими процентами в сумі 878,99 доларів США (4438грн.90коп) ; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в сумі 3696,35грн., прострочена заборгованість по кредиту в сумі 9823,70 доларів США (49609 грн.69коп.) та достроково повернуто кредитну заборгованість в сумі 8565,36 доларів США (43255 грн.07коп.).

21 лютого 2008 року було сплачено нараховані відсотки за період з 01.02.2008 року по 20.02.2008 року в сумі 133,26 доларів США (672грн.96коп.) та достроково повернуто кредитну заборгованість в сумі 298,64 доларів США (1508грн.13 коп).

Однак, як зазначив позивач у позовній заяві, грошових коштів, сплачених відповідачем, не вистачало для сплати штрафу в сумі 7200,00 доларів США (еквівалент в грн. по курсу НБУ 36360 грн.00 коп.), який передбачений п.4.4 Кредитного договору, за 9 (дев'ять) випадків порушення відповідачем строків сплати щомісячних платежів по кредиту згідно п.п. 3.3.3 Кредитного договору; 9 випадків порушення відповідачем строків сплати процентів по кредиту згідно п.п. 3.3.5 та 2.7.4 Кредитного договору.

Апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у тому, що правових підстав для стягнення з відповідача 36360 грн. штрафу немає, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.8 Кредитного договору № 196 від 12.09.2005р. штрафні санкції підлягають сплаті за письмовою вимогою кредитодавця.

Проте, за станом на 21.02.2008р., коли позичальником (відповідачем) проведено повне погашення кредиту, сплачено проценти за користування кредитом, пеню за прострочення повернення кредиту та процентів, жодних письмових вимог від позивача (банку) до відповідача не надходило про сплату останнім штрафу за кожен випадок допущеного ним порушення, а всього 7200 доларів США за 9 випадків порушення строків сплати щомісячних платежів по кредиту та за 9 випадків порушення строків сплати відсотків за користування кредитом згідно розрахунку позивача.

Отже, у позичальника (відповідача) не було зобов'язання перед банком (кредитод авцем) щодо сплати штрафу у сумі 7200 доларів США, оскільки письмової вимоги не було.

21.02.2008р. відповідачем (позичальником) було достроково погашено кредит у сумі 40 тис.доларів США, сплачені відсотки за Кредитним договором, сплачено пеню за прострочення погашення кредиту та проценти, однак обтяження рухомого майна відповідача (автомобілі) позивачем не було знято з посиланням на те, що за відповідачем є заборгованість в частині сплати штрафу у сумі 7200 доларів США.

Проте, як зазначалось више, у відповідача відсутні зобов'язання по сплаті штрафу, оскільки 21.02.2008 року було повністю погашено кредит у сумі 40 тис.доларів США.

Також 20-21.02.2008 року була внесена в банк загальна сума платежу для погашення вимоги по кредиту у сумі 20431 доларів США, а згідно п. 2.12. ст.2 Кредитного договору № 196 від 12.09.2005 року при наявності заборгованості, в першу чергу, погашаються штрафні санкції, а потім прострочена і строкова заборгованість по кредиту. Банком не було зараховано сплачених сум на погашення штрафу.

Станом на 21.02.2008 року відповідачем було повністю виконано визначене зобов'язання за Кредитним договором. Згідно п.7.4 ст.7 Кредитного договору № 196 при повному виконанні сторонами прийнятих на себе зобов'язань договір припиняє свою дію.

Вже, після припинення дії договору позивач безпідставно звернувся до відповідача з письмовою вимогою від 11.03.2008р. щодо сплати останнім штрафу у сумі 7200 доларів США за 9 випадків порушення строків сплати щомісячних платежів по кредиту та 9 випадків порушення строків сплати процентів по кредиту за період з лютого по жовтень 2007 року.

Також, оскільки у Кредитному договорі № 196 від 12.09.2005р. не передбачено умови, протягом якого періоду проводиться нарахування неустойки, то згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Щодо вимоги по зустрічній позовній заяві про визнання недійсним пункту 4.4 статті 4 "відповідальність сторін" по Кредитному договору №196 від 12.09.2005р. з посиланням на те, що банк (кредитодавець) вимагає сплатити непропорційно великого розміру штрафні санкції в той час, коли статтею 4 "відповідальність сторін" Кредитного договору зовсім не передбачена відповідальність банку, то така вимога є безпідставною.

Відсутність у статті 4 "відповідальність сторін" Кредитного договору відповідальності банку як кредитодавця не є підставою для визнання п.4.4 ст. 4 Кредитного договору № 196 недійсним, оскільки відсутність відповідальності банку у договорі не позбавляє права позичальника звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів у випадку невиконання або неналежного виконання банком своїх обов'язків за кредитним договором.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2008р. у справі № 2/97 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті держмита за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на скаржника.