33/180-07 Про витребування майна - 25.09.2008 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Божедарівський елеватор", сел. Щорськ Криничанського району Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2007 року у справі № 33/180-07

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Правда", с. Кудашівка Криничанського району Дніпропетровської області

до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Божедарівський елеватор", сел. Щорськ Криничанського району Дніпропетровської області

про стягнення кукурудзи в кількості 298,085 тон,

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2007 року у справі №33/180-07 (суддя Рудовська І.А.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Правда" (далі- позивач) задоволено у повному обсязі. Стягнуто з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Божедарівський елеватор" (далі-відповідач) на користь позивача 298,085 метричних тон некласної кукурудзи з визначеною якістю по середньодобовому зразку на суму 299000 грн.

Рішення мотивовано тим, що Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року у справі №13/329 (5/17)-06 встановлено факт наявності зобов*язальних правовідносин по зберіганню насіння кукурудзи. Позивач має відповідні складські квитанції, які є первинними документами, що засвідчують кількість та якість прийнятого складом зерна. Передане на зберігання зерно відповідачем повернуто не було, внаслідок чого вимоги щодо його повернення суд вважав обґрунтованими відповідно до ст.ст. 24, п.2 ст. 27, ст. 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою. Просив скасувати рішення господарського суду, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на порушення господарським судом норм матеріального права, а саме на те, що суд не врахував, що відповідачем вже було відвантажено позивачу 169,2 т. зерна кукурудзи, іншу кількість зерна позивач не забрав зі складу. Відповідно до ч.3 ст. 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" 31.10.2005 року залишок зерна було реалізовано відповідачем та сума виручки від реалізації за вирахуванням податку на додану вартість перерахована ТОВ "Правда" 27.08.2007 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає доводи апелянта безпідставними та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Господарським судом зроблено правильний висновок, що в силу ч.2 ст. 35 ГПК України є доведеним той факт, що між сторонами існують зобов*язальні правовідносини по зберіганню зерна кукурудзи (договір складського зберігання). Цей факт встановлено Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 року у справі №13/329 (5/17)-06 (том 1 а.с.4-7).

Частиною 3 статті 957 ЦК України передбачено, що якщо прийняття товару на товарний склад посвідчено складським документом, то письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою.

Відповідно до п.24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи –це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов*язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

В обгрунтування заявлених вимог в матеріали справи позивачем надано квитанції №1281 від 26.11.2004 року, №1276 від 24.11.2004 року, №1123 від 07.11.2004 року та №1401 від 30.11.2004 року, на підставі яких ним здано відповідачу на зберігання зерно кукурудзи заліковою вагою 106973 кг., та в них же передбачено строк зберігання зерна до 15.05.2005 року; та квитанції №1393 від 29.11.2004 року, № 1246 від 15.11.2004 року,№1225 від 13.11.2004 року, №1238 від 12.11.2004 року, №1154 від 08.11.2004 року, №1199 від 11.11.2004 року, №1140 від 06.11.2004 року, в яких термін зберігання зерна не визначений. Всього за цими квитанціями позивач здав відповідачу 298,085 т. (т.1 а.с.10-15).

Протягом періоду, який вказує позивач в позовній заяві, а саме з 06.11.2004 року по 22.12.2004 року ВАТ "Божедарівський елеватор" прийняв всього від ТОВ "Правда" для зберігання, сушіння та очищення насіння кукурудзи загальною фізичною вагою 547,558 т., ( загальною заліковою вагою 354,040 т.), середньою вологістю 38,03% та середньою сміттєвою домішкою-11,97%.

Дані обставини встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2006 року у справі №9/287-06, яке набрало законної сили (т.1 а.с.8-10).

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зазначеним рішенням було встановлено, що 27 та 30 травня 2005 року позивачу було відвантажено 169,2 т. зерна кукурудзи. Однак за якими саме складськими квитанціями воно було повернуто, визначити неможливо.

На вимогу ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2007 року сторони надали додаткові докази (т.1 а.с.81-154).

У зв*язку з цим колегія вважає безпідставними посилання позивача на те, що докази надані відповідачем в порушення вимог ст. 101 ГПК України.

З метою всебічного, повного та об*єктивного розгляду справи при повторному розгляді Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги, колегією задоволено клопотання скаржника про залучення до матеріалів справи листа позивача від 08.07.2005 року №13 та банківських виписок від 23.01.2008 року та від 15.05.2008 року (т.2 а.с.36-40).

Правовідносини між власниками зерна та суб’єктами зберігання зерна (зерновими складами) регламентуються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (37-15) , відповідно до норм якого за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язаний за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна (ст. 26 Закону); забезпечувати зберігання зерна протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна, а якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення (ст. 27 Закону) та повернути поклажодавцеві зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством (ст. 32 Закону).

Зі складських квитанцій квитанції №1281 від 26.11.2004 року, №1276 від 24.11.2004 року, №1123 від 07.11.2004 року та №1401 від 30.11.2004 року вбачається, що відповідач зобов*язався зберігати зерно кукурудзи позивача загальною заліковою вагою 106973 кг. до 15.05.2005 року.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна.

Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

05.07.2005 року листом №194 відповідач звернувся до позивача з вимогою розпорядитися належним йому зерном кукурудзи протягом 7 днів з дня отримання цього повідомлення, з попередженням про реалізацію зерна у випадку неприйняття відповідних заходів до отримання зерна та про необхідність погашення заборгованості за послуги в розмірі 85694,63грн. (т.1 а.с.109). В цьому листі відповідач посилається на договір складського зберігання зерна від 21.10.2004 року №14-К/3Б/2004, однак дослідження правовідносин сторін судами різних інстанцій доводить, що між сторонами виникли зобов*язання на підставі ч.3 ст. 957 ЦК України. Інші докази в матеріалах справи відсутні.

Заходів щодо отримання зерна кукурудзи позивач не вжив, у відповіді на лист зернового складу просив зерно, яке знаходиться на елеваторі залишити в рахунок погашення заборгованості в сумі 85694 грн. (т.2 а.с.37).

Задовольняючи позовні вимоги повністю, господарський суд не врахував, що відповідно до вищевикладеного у позивача відсутні підстави для вимоги зерна в натурі за складськими квитанціями з визначеним строком його зберігання, до якого відповідач застосував вимоги ст. 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Наданим відповідачем до господарського суду платіжним дорученням від 28.08.2007 року та банківськими виписками від 23.01.2008 року та від 15.05.2008 року підтверджується факт перерахування позивачу відповідачем за реалізоване зерно 38500 грн.(т.1.а.с.53, т.2 а.с.38-40).

Стосовно стягнення зерна кукурудзи за квитанціями №1393 від 29.11.2004 року, № 1246 від 15.11.2004 року, №1225 від 13.11.2004 року, №1238 від 12.11.2004 року, №1154 від 08.11.2004 року, №1199 від 11.11.2004 року, №1140 від 06.11.2004 року, в яких термін зберігання зерна не визначений, необхідно зазначити наступне:

Відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов*язку не встановлений або визначений моментом пред*явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов*язок у семиденний строк від дня пред*явлення вимоги, якщо обов*язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарський суд, посилаючись на вимоги п.2 ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та на вимогу позивача про повернення зерна, не дав оцінку тому, що заява про повернення зерна, претензія та позов були направлені відповідачу одночасно 22.06.2007 року, що унеможливило врегулювання спору в досудовому порядку та підтверджує, що на час звернення до суду права позивача не були порушені.

Не надана судом і оцінка доводам відповідача про стягнення з нього на користь позивача в примусовому порядку за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2006 року у справі №5/17 59151,36 грн. майнової шкоди, завданої неповерненням ним зерна в кількості 184,848 т., клопотання про витребування відповідних доказів не вирішено.

За викладених обставин колегія суддів не бачає підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо вимог скаржника про направлення повідомлення на адресу прокуратури Дніпропетровської області, то колегія суддів не вбачає у діях позивача ознак кримінального злочину та підстав для задоволення даного клопотання.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги відповідача про скасування зазначеного рішення являються обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99, 103- 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Божедарівський елеватор" сел. Щорськ Криничанського району Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2007р. по справі №33/180-07 скасувати.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.