04/173-40 Про стягнення заборгованості відповідно до генерального договору поставки нафтопродуктів - 25.09.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.06.2008р. у справі №04/173-40 (суддя Філатова С.Т.) частково задоволено позов ТзОВ "Волинь Агро", присуджено до стягнення з ТзОВ "Торговий дім "Континіум-Галичина"на користь позивача 217995,95грн. основного боргу, 2179,96грн. витрат по сплаті державного мита, 73,72грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у стягненні 130958,85грн. збитків –відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивачем і відповідачем подано апеляційні скарги.

Позивач - товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро" (далі-ТзОВ) оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні збитків, просить рішення суду в цій частині скасувати і прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю. Як на підставу своїх вимог покликається на те, що суд, встановивши факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань, не застосував норму ч.3 ст. 612 ЦК України, згідно якої кредитор може відмовитись від прийняття виконання зобов"язання і вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок прострочення боржника, виконання зобов"язання втратило інтерес для кредитора. Вважає, що позивачем документально підтверджено розмір збитків, які склали різницю між фактичною ціною закупівлі нафтопродуктів та ціною, за якою відповідач зобов"язався поставити нафтопродукти.

Відповідач заперечив доводи апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.22, том ІІ) та усними поясненнями представників в судовому засіданні.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина" в особі Волинської філії також подало апеляційну скаргу та уточнення вимог апеляційної скарги (а.с.5-6, 80, том ІІ), згідно яких просить рішення місцевого суду скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Підставами для скасування оскаржуваного рішення відповідач визначив те, що судом зроблено помилковий висновок щодо нікчемності угоди про перевід боргу між ПОСП "Агрофірма "ЛАН" та ТзОВ "Волинь Агро"від 01.04.2007р., оскільки даний правочин не суперечить ЦК України (435-15) , вчинений особами, які мали необхідний обсяг дієздатності, спрямований на реальне настання правових наслідків; судом безпідставно враховано як доказ по справі акти звірки розрахунків від 09.12.2007р. та від 15.05.2007р., укладені сторонами по справі; при винесені рішення судом порушено принцип рівності сторін судового процесу, оскільки взялися до уваги лише доводи позивача.

Позивач заперечив доводи апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.23-24, том ІІ), додаткових письмових поясненнях (а.с.37, том ІІ) та усними поясненнями представників в судовому засіданні.

При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією встановлено наступне:

16.03.2007р. між Волинською філією ТзОВ "Торговий дім "Континіум-Галичина" (продавець, відповідач у справі) та ТзОВ "Волинь Агро" (покупець, позивач у справі) укладений Генеральний договір поставки нафтопродуктів №26, згідно умов якого продавець зобов’язувався поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в додатках до даного договору, а покупець зобов’язувався прийняти їх від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору).Загальна орієнтовна сума договору на день його укладення становила 500000грн.

Пунктом 4.2 договору передбачена 100% попередня оплата.

На виконання умов договору відповідно до рахунку №2344 від 12.03.2007р. (а.с.11, том І) ТзОВ "Волинь Агро" платіжним дорученням №13 від 16.03.2007р. перерахувало Волинській філії ТзОВ "Торговий дім "Континіум-Галичина" 388098грн. за паливно-мастильні матеріали (а.с.20, том І).

20.03.2007р. сторонами підписано додаток №1а до договору №26, за яким на виконання умов Генерального договору №26 продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв за товарно-транспортними накладними нафтопродукти на суму 170102,41грн. (а.с.24-31, том І).

Оскільки договором та додатком №1 до договору не був визначений термін виконання зобов’язань по поставці, ТзОВ "Волинь-Агро" 30.07.2007р. звернулося з вимогою про відвантаження оплаченого товару в семиденний термін (а.с.10, 12, том І). Вимога надіслана відповідачу 30.07.2007р., що підтверджується поштовим повідомленням та листом ЦПЗ №7 від 17.04.2008р. (а.с.10, 159, том І), вручена 02.08.2007р., що стверджується листом поштамту ЦПЗ №1 №02-16/149 від 26.03.2008р. (а.с.131, том І).

13.08.2007р. ТзОВ "Волинь-Агро" листом №59 повідомило постачальника про втрату інтересу у виконанні зобов’язань по договору, оскільки немає необхідності в нафтопродуктах, та просило в триденний термін відшкодувати збитки у розмірі коштів, що були перераховані в якості оплати за нафтопродукти в сумі 217995,95грн. (а.с. 10, 13, том І).

У зв"язку з тим, що відповідачем кошти не повернені, позивач, відповідно до ст.ст. 612, 623, 693 ЦК України, подав позов з вимогою про повернення суми попередньої оплати та збитків.

Відповідачем до матеріалів справи долучено договір про перевід боргу від 01.04.2007р., укладений сторонами у справі та ПОСП АФ "ЛАН"(а.с.68-69, том І) та заяву №1893 від 09.11.2007р., на підставі яких просить вважати зобов"язання сторін по справі припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Господарським судом Волинської області позов задоволено в частині присудження до стягнення суми основного боргу з посиланням на норми ст.ст. 612, 693 ЦК України. В задоволенні нарахованих позивачем збитків в позові відмовлено, з посиланням на те, що позивачем визначено розмір збитків в розмірі коштів, які були ним перераховані в якості оплати за нафтопродукти.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зобов"язання підлягають виконанню належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли зобов"язання з договору поставки, які регулюються главою 54 ЦК України (435-15) . Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 526, ч.2 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Волинь Агро" 16.03.2007р. перераховано Волинській філії ТзОВ "ТД "Континіум-Галичина" 388098грн. за паливно-мастильні матеріали. Відповідач свої зобов"язання по поставці виконав частково, недопоставивши станом на 30.07.2007р. нафтопродуктів на суму 217995,59грн. (а.с.20, том І).

Оскільки договором та додатком №1 до договору не був визначений термін виконання зобов’язань по поставці, ТзОВ "Волинь-Агро" 30.07.2007р. звернулося з вимогою про відвантаження оплаченого товару в семиденний термін. Дана обставина доведена наявними в матеріалах справи копіями листа ТзОВ "Волинь-Агро"від 30.07.2008р., поштового повідомлення про вручення 03.08.2008р. уповноваженому представнику ВФ ТзОВ "ТД "Континуум-Галичина"Еремеєву рекомендованого листа, відправленого 30.07.2007р., довідкою №317 від 15.04.20078р. центру поштового зв"язку №7 Волинської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (а.с.10, 12, 159, том І).

Однак, дана вимога замовника (покупця) нафтопродуктів залишена без задоволення. Отже, факт порушення постачальником (відповідачем) зобов"язань по здійсненню поставки нафтопродуктів матеріалами справи доведений.

В силу ч.3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно п.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Листом №59 від 13.08.2007р. ТзОВ "Волинь-Агро"відмовився від прийняття виконання зобов"язань та вимагав відшкодувати збитки у розмірі коштів, що були перераховані в якості оплати за нафтопродукти в сумі 217 995,95грн. (а.с. 13, том І).

Відповідачем документально не спростовано доводи позовної заяви в частині своєчасного здійснення поставки нафтопродуктів на оспорювану суму.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт здійснення авансової оплати нафтопродуктів, порушення зобов’язання відповідача по поставці продукції в повному обсязі, а тому позовна вимога щодо повернення коштів правомірно визнана місцевим судом підставною і задоволена.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на правочин про перевід боргу від 01.04.2007р., укладений Волинською філією ТзОВ "ТД "Континіум-Галичина"(кредитор), ПОСП АФ "ЛАН"(первісний боржник) та ТзОВ "Волинь Агро"(новий боржник), то даний доказ не визнається судовою колегією належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов"язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

У зв"язку з цим переведення боргу можна вважати багатостороннім правочином (договором), в силу якого первісний боржник по зобов"язанню за згодою кредитора переводить свій обов"язок на нового боржника, вибуваючи таким чином з цього зобов"язання. Перевід боргу потребує проведення вказаної бухгалтерської операції між особами, що передають - приймають борг і відповідно до вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" потребують належного відображення в бухгалтерських документах на підставі первинних документів і саме в період, коли відбулася ця операція. Відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час кожної господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після завершення.

Матеріалами справи не підтверджено проведення такої господарської операції як за даними бухгалтерського обліку первісного так і нового боржників.

Окрім того, матеріали справи містять пояснення ПОСП АФ "ЛАН", акт звірки рахунків від 31.01.2008р. між ТзОВ "Торговий дім "Континіум-Галичина" та ПОСП АФ "ЛАН", згідно якого за даними бухгалтерського обліку останнього станом на 31.04.2008р. існує заборгованість в сумі 171527,80грн. перед ТзОВ "ТД "Континіум-Галичина"; акт звірки розрахунків від 09.12.2007р. між ТзОВ "Волинь-Агро" та ТзОВ Волинська філія "ТД "Континіум-Галичина", згідно якого станом на 09.12.2007р. сума 217955,39грн. є дебіторською заборгованістю на користь ТзОВ "Волинь-Агро"; платіжне доручення ПОСП АФ "ЛАН" від 06.09.2007р. про перерахування коштів в погашення боргу згідно акту звірки в сумі 100000грн.

Отже, відповідачем ні до матеріалів справи, ні в апеляційному проваджені не подано жодного належного доказу –первинного документа, який б зафіксував і підтвердив факт здійснення господарської операції, у відповідності із ст. 36 ГПК України, тому оскаржуваним рішенням правомірно встановлено нікчемність даного правочину про перевід боргу, визначену ст. 215 ЦК України, оскільки останній не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Щодо відмови у задоволенні вимоги про відшкодування збитків, визначених позивачем як різниця вартості пального станом на день оплати пального за договором та вартості пального станом на момент розгляду справи судом, судова колегія зазначає, що рішення в цій частині є обґрунтоване та законне, оскільки згідно листа позивача №59 від 13.08.2007р., останній втратив інтерес до виконання договору, відмовився від прийняття виконання і вимагав відшкодування збитків у розмірі коштів попередньої оплати, мотивуючи тим, що не має необхідності в нафтопродуктах.

Крім того, суму збитків позивач обґрунтовує станом на вересень-грудень 2007року, тобто після відмови від прийняття виконання зобов"язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГК України не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 ст. 34 ГПК України).

З врахуванням викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення місцевого господарського суду, як такого, що прийнято у відповідності до матеріалів та обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.