17/43 Про стягнення заборгованості за договором дистрибуції - 16.12.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю –підприємство "АВІС", м. Вінниця (далі за текстом –ТОВ підприємство "АВІС", позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фриз ЛТД", м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі за текстом –ТОВ "Фриз ЛТД", відповідач, заявник апеляційної скарги) про стягнення суми 14664 грн. 94 коп., яка складається з: 10433 грн. 03 коп. –заборгованість за поставлений товар, 2462 грн. 39 коп. –пені, 1615 грн. 17 коп. –інфляційного збільшення, 154 грн. 35 коп. –3% річних, а також просив стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного мита в сумі 146 грн. 64 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Клопотанням від 01.10.08 № 1386 позивач зменшив розмір позовних вимог у зв’язку з тим, що відповідач погасив суму основного боргу, який становив на момент подання позовної заяви 10433 грн. 03 коп. та просив суд провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 10433 грн. 03 коп. припинити на підставі відсутності предмету спору і стягнути з відповідача лише 4496 грн. 55 коп. загальної суми уточнених позовних вимог, яка складається з: 2462 грн. 39 коп. –пені, 1615 грн. 17 коп. –інфляційного збільшення, 154 грн. 35 коп. –3% річних, судових витрат по сплаті державного мита в сумі 146 грн. 64 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Позивач запереченням на відзив відповідача від 27.10.08 № 1538 знову уточнив позовні вимоги, а саме сума позову, яку позивач просив стягнути з відповідача, склала 4448 грн. 53 коп. (2444 грн. 74 коп. –пені, 1588 грн. 93 коп. –інфляційного збільшення, 151 грн. 85 коп. – 3% річних, судових витрат по сплаті державного мита в сумі 145 грн. 01 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.).

Рішенням господарського суду Луганської області по справі № 17/43 від 10.11.08 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 2444 грн. 74 коп., інфляційні нарахування в сумі 1588 грн. 93 коп., 3% річних у сумі 151 грн. 85 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 114 грн. 48 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 92 грн. 12 коп. У задоволенні позову про стягнення частини основного боргу в сумі 3000 грн. 00 коп. відмовлено.

Дане судове рішення мотивовано ст. ст. 525, 526, 530, п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України; ч.1 ст. 173, ст. 193 Господарського кодексу України; п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7, п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; рішенням Конституційного Суду України від 09.06.02 № 15-рп/2002; Інструкціями П-6, П-7; договором дистрибуції від 19.12.07 № ВН/107.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 11/08 від 20.11.08, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 10.11.08 по справі № 17/43.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що господарський суд Луганської області порушив норми матеріального і процесуального права, прийнявши позовну заяву позивача до розгляду в порушення п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, а саме звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач, як доказ надсилання позовної заяви відповідачу, додав до позовної заяви тільки чек про сплату за послуги поштового зв’язку, а додана квитанція не є належним доказом надіслання відповідачу копії позовної заяви, оскільки з її змісту неможливо дійти висновку про надіслання саме копії позовної заяви. Також відповідач не згоден з задоволеними господарським судом заявлених позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та інфляційного збільшення, так як у Господарському і Цивільному кодексах України (435-15) під неустойкою, як вважає відповідач, розуміється –штраф або пеня, а не як інфляційне збільшення та відсотки річних, які не являються штрафними санкціями, тому у відповідності з Цивільним та Господарським кодексами України (436-15) позивач має право на стягнення або збитків, або штрафних санкцій і позивач має право або на стягнення пені, або на стягнення інфляційного збільшення та відсотків річних.

Представником позивача 16.12.08 надано заяву від 12.12.08 № 1737 в якій він просить видати для ознайомлення та зняття копій справу № 17/43 у зв’язку з тим, що позивач не отримав від відповідача копії апеляційної скарги, а тому не має можливості надати суду витребувані ухвалою про порушення апеляційного провадження від 02.12.08 документи. Судом дану заяву задоволено, до початку судового засідання 16.12.08 позивач з матеріалами справи був ознайомлений, копії документів ним отримані.

Також представником позивача 16.12.08 надано заяву від 12.12.08 № 1738, якою він просить відкласти розгляд справи в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з тим, що позивач був позбавлений можливості виконати вимоги ухвали апеляційного суду від 02.12.08 через те, що не отримав від відповідача копії апеляційної скарги і не міг своєчасно ознайомитись із обставинами справи.

У судовому засіданні 16.12.08 представником позивача було подано клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Дане клопотання судом задоволено, розгляд судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів.

У даному судовому засіданні позивач відмовився від відкладення розгляду справи і сторони погодилися на оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 13.10.08 прийняв до провадження апеляційну скаргу позивача.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 02.12.08 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., суддя –Бойченко К.І., суддя - Єжова С.С.

За змістом ст. 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом вірно встановлені обставини справи та застосоване законодавство, які зумовили стягнення суми заборгованості з нарахованою сумою інфляції, річних та пені.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ підприємством "АВІС" та ТОВ "Фриз ЛТД" був укладений договір дистрибуції № ВН/107 від 19.12.07 (далі –договір) (а. с. 56-58), згідно п. 1.1 якого компанія (позивач) поставляє на умовах, передбачених договором, дистрибутору (відповідачу) продукти харчування (далі - товар) у відповідності із накладними в асортименті та цінами, що є невід’ємною частиною договору; дистрибутор зобов’язується отримати товар, сплатити його вартість компанії та забезпечити реалізацію товару третім особам від свого імені та за свій рахунок на умовах договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що відповідач повинен провести повний розрахунок за кожну отриману партію товару відповідно до накладної протягом 21 календарного дня, рахуючи з дати отримання товару; при порушенні умов по оплаті за товар відповідач сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період несплати, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період прострочення.

У п. п. 5.2, 5.3 договору сторони передбачили, що у випадку виявлення невідповідності продукції вказаній у видатковій накладній щодо кількості або якості, відповідач у присутності представника позивача оформлює акт приймання продукції згідно вимог Інструкції П-6 та П-7. Будь-які претензії відносно кількості та/або якості товару можуть бути пред’явлені лише на підставі підписаного сторонами акту.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 63723грн. 40 коп., що підтверджується видатковими накладними № AV-0071467 від 08.12.07 та № AV-0074290 від 22.12.07, частина якого виявилась не належної якості, у зв’язку з чим відповідачем на суму 26290 грн. 37 коп. було повернуто поставлений товар позивачу згідно накладної на повернення № 0000352 від 07.02.08, який позивачем було прийнято. Таким чином, після повернення товару сума боргу склала 37433 грн. 03 коп., при цьому, як зазначає позивач, сума 169 грн. 50 коп. –це надлишок коштів за попередні поставки, тому до основного боргу вона не рахується і остаточно сума боргу складає 37263 грн. 53 коп.

Однак, в порушення умов п. 3.1 договору, яким передбачено проведення повного розрахунку за кожну отриману партію товару відповідно до накладної протягом 21 календарного дня, рахуючи з дати отримання товару, відповідач не здійснив оплату поставленого товару у передбачений строк. Згідно наданих платіжних доручень відповідачем було сплачено 37301 грн. 58 коп. з порушенням строків оплати за договором. Як встановив місцевий господарський суд, до дати порушення провадження у справі –13.08.08, відповідачем було сплачено 30000 грн. та після порушення провадження платіжними дорученнями № 8323 від 22.08.08 та № 8332 від 22.08.08 було сплачено всього 7301 грн. 58 коп. (мала місце переплата у сумі 38 грн. 05 коп.) і станом на дату порушення провадження у справі, борг складав 7263 грн. 53 коп.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні суми боргу 3000 грн., яка була сплачена до подання позову і заявлена до стягнення необґрунтовано. В частині позову про стягнення суми боргу 7263 грн. 53 коп. провадження у справі підставно припинено відповідно до ч. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, відповідачем фактично визнана заявлена до стягнення вся сума боргу та повністю ним погашена.

Отже є підставним рішення суду першої інстанції в частині нарахування суми інфляції та 3 % річних, які передбачено законом.

Посилання відповідача на те, що 3 % річних не передбачені у договорі, а тому не можуть бути стягненні, є безпідставними та такими, що протирічать діючому законодавству (нарахування 3% річних прямо передбачено законом). Застосування інфляційних нарахувань у даному випадку передбачено і у договорі дистрибуції № ВН/107 від 19.12.07.

Так, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування вказаної відповідальності за порушення грошового зобов’язання шляхом сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є наслідком неправомірних дій боржника у вигляді прострочення грошового зобов’язання; застосовується вказана відповідальність кредитором в силу закону з метою компенсації знецінення грошових коштів внаслідок інфляції. Сплата річних є формою цивільно-правової відповідальності.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що позивач мав право або на стягнення пені або на стягнення інфляційного збільшення та відсотків річних, які він вважає збитками відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки нарахування річних та інфляційних втрат не є збитками у розуміння ст. 611 Цивільного кодексу України; відшкодування таких збитків передбачено ст. 623 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 1588 грн. 93 коп. та 3% річних у сумі 151 грн. 85 коп. відповідають чинному законодавству.

Заявлена до стягнення пеня передбачена умовами договору (п. 2.2), нарахована позивачем в сумі 2444 грн. 74 коп. за період з 30.12.07 по 26.06.08.

Господарським судом доведено обґрунтованість нарахування суми пені саме із суми боргу 26816 грн. 45 коп.

Розрахунок вищезазначених сум пені, річних та інфляційних нарахувань відповідач не оспорює.

Місцевий господарський суд вірно визначив, що посилання відповідача на неможливість нарахування пені на суму 26290 грн. 36 коп. у зв’язку з тим, що товар на цю суму виявився бракованим, в наслідок чого відповідач повернув даний товар назад, а також у зв’язку з тим, що весь час даний товар не підлягав реалізації, а зберігався на складі відповідача, є безпідставними, оскільки позивачем було виключено вказану суму з суми боргу, на який нараховується пені з моменту повернення товару, а саме, згідно накладної на повернення № 0000352 від 07.02.08.

Крім того, відповідач зазначає, що видаткова накладна № AV-0074290 від 22.12.07 видана на суму 26020 грн. 18 коп., а не на суму 26816 грн. 45 коп., отже пеню треба нараховувати на суму 26020 грн. 18 коп. Однак, згідно акту на приймання, повернення товару від 24.12.07 в поставці за зазначеною накладною було надлишково поставлено 240 шт. майонезу "Вінницький"та виявлено нехватку 150 шт. маргарину "Сонячний"та ін. Позивачем з урахуванням складеного акту було відкореговано видаткову накладну № AV-0074290 від 22.12.07, де зазначено суму поставленого товару 26816 грн. 45 коп. та відправлено накладну відповідачу. Однак, відповідачем накладну підписано та повернуто не було.

Проте, відповідачем сплачено всю суму основного боргу з урахуванням вартості товару, зазначеного у відкорегованій видатковій накладній № AV-0074290 від 22.12.07.

В матеріалах справи (а. с. 130) також міститься податкова накладна № 140839 від 22.12.07, яка виписана позивачем відповідачу на суму 26816 грн. 45 коп., що відповідає сумі відкорегованої видаткової накладної № AV-0074290 від 22.12.07.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідачем не надано суду доказів повернення податкової накладної за умови не підписання відповідної видаткової накладної на суму 26816 грн. 45 коп., що свідчить про взяття відповідачем на себе зобов’язання на сплату зазначено суми.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на усну домовленість про розстрочення оплати боргу, а також на обов’язковість дотримання досудового порядку врегулювання спору, оскільки вони суперечать діючому законодавству (домовленість сторін повинна бути оформлена у письмовому вигляді, а обов’язковість досудового врегулювання спорів обмежує можливість реалізації права на судовий захист).

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, прийнявши позовну заяву позивача до розгляду без належного доказу надсилання позовної заяви відповідачу (скаржнику), оскільки обставини справи свідчать про те, що позивач надав належні докази відправлення копії позовної заяви відповідачу.

Обов’язок позивача надіслати копію позовної заяви відповідачу передбачений ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

Повернення позовної заяви без розгляду у випадку не подання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї доказів (які відсутні у відповідача) передбачені п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, а саме: розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 № 1155 (1155-2002-п) , може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов’язкового оформлення описів вкладення.

В матеріалах справи маються фіскальний чек від 01.08.08 (а. с. 5) та опис вкладення від 01.08.08 (а. с. 6) у якому зазначено таке вкладення: копія позовної заяви.

Отже місцевий господарський суд підставно прийняв до розгляду позовну заяву позивача.

Крім того, представник відповідача Теребеніна Н.В. згідно протоколів судового засідання від 29.09.08, 13.10.08 приймала участь у розгляді даної справи і мала можливість відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України ознайомитись з матеріалами справи, в тому числі із позовною заявою та зняти з неї копію.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 10.11.08 по справі № 17/43 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника скарги –товариство з обмеженою відповідальністю "Фриз ЛТД", м. Сєвєродонецьк Луганської області.