20/209-08-4195 Про розірвання договору майнового найму - 16.12.2008 Прийняття

01.10.2008р. ТОВ "Цемент" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору майнового найму від 01.06.2004р. № 071/06/04, укладений між ТОВ "Цемент" та ТОВ "Бетон-Сервіс".

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2008р. позов задоволено. Виселено ТОВ "Бетон-Сервіс" з нежилого приміщення (склад інертних матеріалів), загальною площею 2500 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Бетон-Сервіс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та, що встановлено місцевим судом, 01.06.2004р. сторони уклали договір майнового найму № 071/06/04, відповідно до умов якого ТОВ "Цемент"(орендодавець) передав, а ТОВ "Бетон-Сервіс"(орендар) прийняв у тимчасове користування і володіння майно, а саме: склад інертних матеріалів, загальною площею 2500 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70.

Пунктом 2.1 зазначеного договору, строк оренди визначений в п’ять календарних років, з моменту підписання акту приймання-передачі орендованого майна.

01.06.2004р. сторони підписали відповідний акт приймання-передачі майна.

01.11.2006р додатковим погодженням до договору майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2004 року сторони визначили строк дії даного договору до 01.06.2014р.

Відповідно до п. 4.1.10 договору орендар зобов’язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, передбачену умовами договору.

Відповідно до п.п.5.1., 5.2., 5.3. договору орендар сплачує орендну плату не пізніше 14-го числа кожного поточного місяця, починаючи з моменту підписання договору. Розмір орендної плати складає 1000 грн., в тому числі НДС 20%. Орендна плата за користування майном вноситься орендарем щомісячно в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, згідно наданих банківських реквізитів.

Пославшись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань по цьому договору, а саме, несплату орендної плати за користування орендованим приміщенням більше ніж три місяці, ТОВ "Цемент" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору майнового найму від 01.06.2004р. № 071/06/04.

Вирішуючи позов по суті, господарський суд виходив з вимог ст. 793 ЦК України, згідно якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з матеріалів справи та, що встановлено місцевим судом, оспорений договір майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2004р. нежитлового приміщення не посвідчений нотаріально, а тому відповідно до ст. 220 ЦК України є нікчемним. Оскільки договір є нікчемним, він, відповідно, не створює правових наслідків, а тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що правові підстави знаходження відповідача у нежилому приміщенні (склад інертних матеріалів), загальною площею 2500 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70, відсутні.

З врахуванням вищевикладеного, господарським судом правомірно зазначено, що згідно ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин), то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до п. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Вирішуючи спір в частині вимог щодо виселення відповідача з зазначеного приміщення, суд також правомірно послався на ст. 387 ЦК України, якою передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскаржуючи рішення, скаржник послався на те, що ТОВ "Бетон-Сервіс" не займає склад інертних матеріалів, загальною площею 2500 кв. м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70. На думку апелянта, позивачем не доведений факт перебування відповідача або його майна у даному приміщенні.

Однак дані посилання відповідача спростовуються матеріалами справи, а саме, актом прийому-передачі від 01.06.2004р., який підписаний представниками обох підприємств та завірений печатками.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

При таких обставинах, коли суд першої інстанції при прийнятті рішення повно, всебічно і об’єктивно встановив всі фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, правильно застосував норми чинного законодавства, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

Рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2008р. у справі № 20/209-08-4195 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Бетон-Сервіс" –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.