14/45 Про визнання недійсним рішення сільської ради та про визнання права на викуп земельної ділянки на неконкурентних засадах - 23.09.2008 Прийняття

Господарським судом Рівненської області 13 червня 2008 року прийнято рішення (суддя Марач В.В.) у справі за позовом Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенчанка"до Дубенської міської ради про визнання недійсним рішення №1187 від 22.02.2008 року та про визнання права на викуп земельної ділянки на неконкурентних засадах, а також за зустрічним позовом Дубенської міської ради до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенчанка"про зобов"язання Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенчанка"не чинити перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0025 га., що розташована на Майдані Незалежності в м. Дубно (поруч з буд. №9) та зобов"язати відповідача за зустрічним позовом звільнити цю земельну ділянку, шляхом демонтажу малої архітектурної форми (кіоск) за власні кошти. Даним рішенням позов ГТОВ "Дубенчанка"задоволено частково, а у задоволенні зустрічного позову Дубенської міської ради до ГТзОВ "Дубенчанка" відмовлено повністю. Третьою особою по даній справі виступає ОСББ "Садиба", яке залучено на стороні відповідача без самостійних вимог.

Не погоджуюсь із зазначеним рішенням, Дубенська міська рада та ОСББ "Садиба" оскаржили його в апеляційному порядку, просять рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким ГТзОВ "Дубенчанка" у позові відмовити повністю, а зустірчний позов Дубенської міської ради задоволити. В обгрунтування зазначають, що місцевим господарським судом неповно з"ясованні обставин, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими; висновки суду не відповідають викладеним у рішенні господарського суду обставинам справи і судом неправильно застосовані норми матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу №20/8-8 від 20.08.2008р. (вх.№855к від 26.08.2008р.) ТзОВ "Дубенчанка" заперечила вимоги апелянтів з підстав наведених у цьому відзиві та зазначає, що рішення прийняте з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і просить залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги слід задоволити, а рішення господарського суду Рівненської області від 13.06.2008 року скасувати, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенчанка" створене внаслідок перетворення шляхом зміни організаційно-правової форми ДКВТПГХ "Дубенчанка" та є правонаступником всіх прав та обов'язків Товариства покупців членів трудового колективу ДКВТПГХ "Дубенчанка", що повністю відповідає положенням Статуту товариства та нормам ст.108ЦК України.

20.12.1995 року Товариство покупців кафе "Українські страви" ДКВТПГХ "Дубенчанка" набуло у власність державне майно цілісного майнового комплексу, що підтверджується матеріалами приватизаційної справи, зокрема договором купівлі-продажу державного майна №31 від 20.12.1995р. (а..39). Згідно акту прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу (а.с.152) до складу основних фондів ЦМК увійшла будівля кафе "Українські страви" загальною площею 200кв.м. Згідно до додатку №1 до акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства вул.Замкова,1 (а.с.153) до основних фондів по кафе "Українські страви" віднесено і кіоск, без зазначення його місце розташування та площі.

Відповідно до вимог ст. 181 ЦК України, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення належать до нерухомих речей.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні зазнаяає, що на підставі рішення Дубенської міської ради № 69 від 27.07.1993 р. та довідок відділу земельних ресурсів виконавчого комітету № 6, № 7 від 06.06.1995 р. "за кафе "Українські стави", закріплена земельна ділянка на вул. Замковій в м. Дубно площею 0,04 га, а за кіоском "Сніжинка" - земельна ділянка на Майдані Незалежності, площею 0,01 га.

З таким висновком суду не можна погодитись, так як відповідно до рішення Дубенської міської ради № 69 від 27.07.1993 р. "Про затвердження списку землекористувачів в м. Дубно"під номером 155 вказано землекористувача - "Державне комерційне підприємство "Дубнівчанка"(правонаступником є позивач) із земельною ділянкою 0,04 га. Жодної іншої земельної ділянки, в тому числі земельної ділянки, яка знаходилась на Майдані Незалежності у м. Дубно, площею 0,01 га, і перебувала у користуванні Державного комерційного підприємства "Дубнівчанка", у рішенні Дубенської міської ради № 69 від 27.07.1993 р. не зазначено.

Господарський суд Рівненській області при прийнятті рішення безпідставно взяв до уваги довідку Відділу земельних ресурсів Виконавчого комітету № 7 від 06.06.1995 р. Вказану довідку № 7 від 06.06.1995 р. не слід брати до уваги, оскільки в ній міститься інформація, яка відсутня у рішенні Дубенської міської ради № 69 від 27.07.1993 р. (про закріплення за ларьком "Сніжинка", розташованого на майдані Незалежності, земельної ділянки площею 0,01 га). Довідка Відділу земельних ресурсів Виконавчого комітету № 7 від 06.06.1995 р. суперечить рішенню Дубенської міської ради № 69 від 27.07.1993 р., а тому є неналежним та недопустимим доказом по даній справі.

Місцевий господарський суд у рішенні від 13.06.2008р. помилково зазначає, що рішення Дубенської міської ради № 69 від 27.07.1993 р. "визначене як правова підстава розміщення цілісного майнового комплексу на земельній ділянці та зазначене в предметі договору купівлі - продажу державного майна при викупі №31 від 20.12.1995 р.". Суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що відповідно до умов зазначеного договору, у власність Товариства покупців кафе "Українські страви"передано державне майно цілісного майнового комплексу кафе "Українські страви"ДКВПГХ "Дубенчанка"(м. Дубно, вул. Замкова, 1), яке розташоване на земельній ділянці площею 0,04 га, згідно рішення Дубенської міської ради № 69 від 27.07.1993 р. Вищевказаний Договір купівлі -продажу державного майна №31 від 20.12.1995 р. додатково підтверджує, що за позивачем (по первісному позову) була закріплена лише земельна ділянка площею 0,04 га.

З наведеного вище вбачається невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду від 13.06.2008 р. по справі № 14/45, обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок

на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок,

здійснюється на неконкурентних засадах.

Необхідною умовою для придбання земельної ділянки на неконкурентних засадах є наявність розташованого на цій ділянці об'єкта нерухомого майна. Відповідно до ст. 181

ЦК України, до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розміщені на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як доказ належності кіоску "Сніжинка"до категорії нерухомого майна, позивач подав до суду "Технічний звіт про стан конструкцій торгівельного павільйону "Сніжинка"на майдані Незалежності в м. Дубно", проведений Державним науково - дослідним та проектно - вишукувальним інститутом "НДІпроектреконструкція"Рівненський філіал без дати та номера (надалі по тексту - Технічний звіт). Вказаний технічний звіт був проведений на замовлення позивача від 03.06.2008 р. На підставі вищенаведеного технічного звіту місцевий господарський суд зробив висновок про те, що кіоск "Сніжинка"відноситься до об'єктів нерухомого майна та право власності на нього, як на частину цілісного майнового комплексу, підтверджено свідоцтвом про право власності №23 від 05.05.1996 року, а доводи Дубенської міськради про самочинне спорудження даного об'єкту визнав безпідставними.

Суд неповно з'ясував обставини, що мають значення справи. Судом не встановлено чому позивачем (за первісним позовом) кіоск "Сніжинка"не зареєстрований згідно чинного законодавства, як об'єкт нерухомого майна. У даному випадку, належним та допустимим доказом приналежності кіоску "Сніжинка"до категорії нерухомого майна був би Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, який видається у порядку визначеному "Тимчасовим положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно"(надалі по тексту - Тимчасове положення), затв. наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (z0157-02) . Вищевказане Тимчасове положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав. Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

У Технічному звіті у розділі конструктивні рішення зазначено, що кіоск влаштований на підмурівці із звичайної глиняної цегли висотою 40,0 см, яка заглиблена в землю на глибину 5-10 см. Огороджуючими конструкціями кіоску служать металеві профілі, обшиті зовні металевими листами, з внутрішньої сторони —ДСП. З наведеного у технічному звіті вбачається, що кіоск "Сніжинка"не має фундаменту, металева конструкція кіоску непов'язана з підмурівкою, що вказує на можливість його переміщення без знецінення та зміни цільового призначення і характеризує об"єкт, як рухому річ згідо ч. ст 181 ЦК України (435-15) .

Отже, суд першої інстанції не мав жодного доказу, щоб прийти до висновку, що кіоск сніжинка має всі ознаки об'єкту нерухомого майна. Технічний звіт робився зовсім з іншою метою та у ньому не зазначено, що кіоск є об'єктом нерухомого майна.

На запит № 1 від 23.06.2008 р., КП "Архітектор"листом від 29.06.2008 р. № 335 повідомило, що в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за позивачем будівель та споруд за адресою м. Дубно, Майдан Незалежності не зареєстровано. Таким чином, лист КП "Архітектор"також підтверджує факт відсутності на Майдані Незалежності нерухомого майна, яке належало б ГТзОВ "Дубенчанка"(в матеріалах справи).

Суд першої інстанції у рішенні зазначає також про те, що право власності на кіоск "Сніжинка"підтверджується Свідоцтвом на право власності № 23 від 05.05.1996 р. Проте дане свідоцтво підтверджує, що товариству покупців "Дубенчанка" належать на праві власності всі основні фонди та обігові засоби передані згідно акту прийому - передачі майна. У свою чергу, в акті прийому передачі майна та приміщення цілісного майнового комплексу державного підприємства від 29.04.1996 р. № 23 визначено лише одна будівля- приміщення кафе "Українські страви"площею 200,00 кв. м. Зазначене вище Свідоцтво на право власності не може вказувати на приналежність кіоску "Сніжинка"до об’єктів нерухомого майна, оскільки таким документом, який підтверджує право власності на нерухоме майно, згідно Тимчасового положення є Свідоцтво про право власності на обєкт нерухомого майна.

В матеріалах справи знаходиться Звіт про експертну оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу кафе "Українські страви"КВТПГХ "Дубенчанка"проведений Аудиторською фірмою "Нива - Аудит"станом на 20.10.1995 р. з метою викупу на конкурсній основі (а.с.159-171). У вказаному аудиторському звіті теж йде мова лише про одну будівлю, а саме - приміщення кафе "Українські страви"вартісь якого становить 1736 млн. крб. (8 стор. звіту). А у ст.4.2. цього ж звіту зазначено, що "підприємство має пересувний кіоск (без посилань на фундаменти та прибудови), вартість якого на день оцінки визначена з врахуванням зносу за нормами амортизаційних відрахувань становить 19,9 млн. крб...". Даний звіт є письмовим доказом по справі і підтферджує факт належності кіоску до рухомого майна.

На обгрунтування позовних вимог стосовно визнання за позивачем права на отримання у власність шляхом викупу (на неконкурентних засадах) земельної ділянки на якій розміщений кіоск "Сніжинка", посилається на Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ГТзОВ "Дубенчанка"для влаштування дитячого кафе та висновок державної експертизи землевпорядної документації від 07.02.2007 р. № 311.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаному Висновку (пункт 10 Зауваження та пропозиції до землевпорядної документації) зазначено, що необхідно додати витяг про реєстрацію права власності на будівлю (торговий павільйон) та погодити генплан забудови з головним архітектором. Суд першої інстанції помилково не надав належної правової оцінки вказаному висновку, неприйнявши до уваги зауваження викладені у ньому стосовно відсутності в документації витягу про реєстрацію права власності на будівлю (кіоск).

Згідно схематичного плану кварталу № 71 м. Дубно за 1953 р. та експлікації землекористувачів по відомчому фонду станом на 1965 рік, які долучено до матеріалів справи, земельна ділянка загальною площею 436, 7 кв. м, в межах якої розміщений кіоск позивача (за первісним позовом) закріплена за житловим будинком № 9 на майдані Незалежності (колишня вул. Ясна, 1), який відносився до Будинкоуправління № 1, при цьому вказана земельна ділянка не вилучалась у будинковолодіння. Даний доказ знаходиться у матеріалах справи, не спростований ГТзОВ "Дубенчанка"та залишений судом без уваги.

Позивач (за первісним позовом) не представив суду першої інстанції будь - яких документів, які підтверджують його право власності чи право користування земельною ділянкою на майдані Незалежності у м. Дубно. Цей факт підтверджує і відповідач, який вказує на те, що позивач користується земельною ділянкою на майдані Незалежності у м. Дубно без відповідних на те правових підстав. Відповідно до ст. 116 ЗК України, юридичні особи набувають право власності чи право користування земельною ділянкою лише за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Такого рішення, стосовно передачі земельної ділянки на майдані Незалежності у м. Дубно у власність чи користування, не приймали ні органи виконавчої влади, ні органи місцевого самоврядування.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення, не взяв до уваги той факт, що мала архітектурна форма - кіоск "Сніжинка", яка належить позивачу, розташована на майдані Незалежності у м. Дубно без належного дозволу, отримання якого передбачено "Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності".

Посилання суду на рішення Дубенської міської ради №1543 від 29.12.2005 року, як на підставу скасування рішення Дубенської міськради №1187 від 22.02.2008 року є безпідставним та помилковим, оскільки:

по - перше, у рішенні не конкретизовано, що земельна ділянка, яка включена до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу у 2006 році, продається саме ТзОВ "Дубенчанка", не вказане її конкретне місце розташування на майдані Незалежності, а коло зацікавлених землекористувачів у купівлі цієї земельної ділянки не обмежене;

по - друге, ця земельна ділянка згідно рішення підлягала продажу у 2006 році. Рішення щодо продажу цієї земельної ділянки у 2007 та подальших роках міськрадою не приймалося.;

по - третє, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подано до міськради позивачем (за первісним позовом) тільки у травні 2007 року, до якого є суттєві зауваження, відображені у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 07.02.2007 року №311.

Викладені вище докази вказують на відсутність будь - якої перешкоди щодо прийняття Дубенською міскрадою рішення №1187 від 22.02.2008 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по наданню земельної ділянки у власність ОСББ "Садиба"та про його відповідність вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень і господарський суд приймає ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду також не може погодитися з висновком місцевого господарського суду про відмову у зустрічному позові, оскільки ТзОВ "Дубенчанка" не подано жодних доказів правомірного перебування на спірній земельній ділянці.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте при неповному з’ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Судові витрати по апеляційних скаргах, в порядку ст. 49 ГПК України, слід віднести на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд

1.Апеляційні скарги Дубенської міської ради та Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садиба" задоволити.

2.Рішення господарського суду Рівненської області від 13.06.2008 року по справі за №14/45 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенчанка" відмовити. Зустрічний позов Дубенської міської ради задоволити. Зобов‘язати господарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенчанка" не чинити Дубенській міській раді перешкодити в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0025га, що розташована на майдані Незалежності в м.Дубно (поруч з буд №9) та звільнити земельну ділянку площею 0,0025га, що розташована на майдані Незалежності в м.Дубно (поруч з буд №9), шляхом демонтажу малої архітектурної форми (кіоску) за власні кошти.